Перші пориви до музики в Ярослава з’явилися ще у п'ять років. Тоді в його родині був акордеон і чорно-білі клавіші зацікавили хлопця.
Коли ж майбутній музикант лише пішов до першого класу, то у школі познайомився з фортепіано. Хлопець розповів, що інколи йому давали пограти на тих клавішах, які манили його ще з дитинства. Тоді малий Ярослав і попросив батьків віддати його до музичної школи.
Перед тим як іти на навчання, хлопець займався з репетитором і згодом пішов спробувати свої сили до школи імені Лисенка. Згадує: "Там мені сказали, що в мене абсолютно немає слуху, що я ніколи не стану музикантом і ми марно витрачаємо свій час. Тож я пішов в іншу – музичну школу №26, де слух у мене все-таки знайшли і я провчився там три роки".
Дивіться повне інтерв'ю у відео:
Пізніше Ярослав вступив до Академії мистецтв, де провчився ще шість років і вже потім почав займатися з педагогом особисто. Його вчитель Євгенія Шелестова підштовхнула Ярослава до участі в змаганнях.
"Мені дуже пощастило з педагогами. Вони дали мені можливість подорожувати Європою, брати участь у різних конкурсах і побачити цей світ мистецтва ізсередини", – розповів піаніст.
На конкурсах юнак побував в Італії, Іспанії, Франції, Німеччини, Чехії та інших країнах. Хлопець каже, що це дало йому великий поштовх до розвитку і створення авторської музики. В Україні брав участь у Міжнародному інструментальному конкурсі Євгена Станковича. На підготовку пішло кілька місяців.
Відчувши любов до сцени, хлопець вирішив вступити до Консерваторії. Через підготовку до вступу, каже артист, страждало навчання в школі та його атестат, адже весь свій час Ярослав віддав музиці.
Вступивши в Консерваторію, юнак зрозумів, що йому близьке академічне направлення в музиці. Та все-таки хотів творити щось своє, грати власні твори. Тому згодом прийшов до того, що став ще й композитором.
"Мій стиль – це симфонічний рок. Я навчався в Академій і Консерваторії, тому академічна музика на мене певним чином вплинула. Я справді люблю класичну музику і симфонії, але одночасно мені подобається рок – за його драйв, який тебе розриває зсередини. Тому я намагаюся об'єднувати ці два напрями", – поділився Ярослав.
Сьогодні артист грає на площах Європи та із симфонічним оркестром в Україні. Встиг виступити з такими піаністами як Євген Хмара та Павло Ігнатьєв. Також працював із молодими співаками, які лише починають кар'єру на українській сцені.
Молодий композитор об'їздив уже з десяток країн. Виступає на площах із своїм синтезатором, на якому видніється український прапор з його іменем, та двома колонками. Так артист знаходить свою публіку і каже всім, що він з України.
"Зараз я подорожую і намагаюся якомога більше спілкуватися з людьми, яким це цікаво. Вже маю аудиторію за кордоном, яка слухає і приїжджає на мої концерти в Україну", – розповів Ярослав.
Хлопець зізнався, що не завжди знаходить свого слухача. Так у Бельгії, в Брюсселі біля торгового центру він грав протягом години, де повз нього пройшло близько 10 тис. людей, втім зупинилося послухати лише декілька.
"А якось я грав на центральній площі, також у Брюсселі, де двоє хлопців між собою щось не поділили і почали кидатися пляшками, летіли через мене. А я грав, бо треба ж продовжувати. Бували різні випадки, але без труднощів неможливо", – згадує артист.
Коли Ярослав їде в якусь країну, він запам'ятовує найгарніші ландшафти, а потім вдома відтворює свої враження в авторських музичних творах. Каже, що всі поїздки надихають його грати щось нове, імпровізувати.
"Коли я виходжу на вулиці, намагаюся не просто пограти чи своє хобі проявити, я роблю з цього повноцінний виступ. Для мене вулична музика стала частиною мого життя. Я спробував, і це просто поглинає мене. Кожен може підійти до тебе, поставити запитання, і інколи мені це навіть більше подобається, ніж грати на сцені. У вуличній грі є своя особлива фішка", – зауважив музикант.
Втім крім вуличної гри, Ярослав Олійник уже встиг провести кілька власних концертів, один з яких називався "Час змін". Хлопець присвятив його загиблому батьку, учаснику АТО. Війна Сергія Олійника не забрала, його підступно зарізали ножем у центрі Києва. Нині Ярослав і його родина шукають підтримки, щоб убивцю все ж засудили і не відпустили.
"Я дивлюся на себе і дивуюся, як я змінився за останні 1,5-2 роки, абсолютно нова людина. У моїй підсвідомості також прийшов час змін. Своїм концертом я хотів просто показати слухачам, пояснити: хоч би що відбувалося в нашому житті, ми повинні бути щасливими і цінувати те, що маємо. З оркестром я зіграв свої власні авторські композиції, а також кілька каверів. Всі сказали, що їм сподобалося. Це надихає мене працювати далі", – поділився думками Ярослав.
Молодий композитор каже, що попри труднощі життя, вважає себе щасливою людиною. Він щодня дякує, що він живий і здоровий, і що має змогу займатися своєю улюбленою справою. За словами Ярослава, родина його дуже підтримує, а шанувальники надихають на подальший розвиток.
Наприкінці серпня Ярослав їде до Європи – знову виступати на площах і тішити туристів із різних країн своєю музикою. Завершити турне планує у Франції. Опісля повернеться в Україну і готуватиметься до власної шоу-програми, яку презентує вже незабаром.
Нагадаємо, нещодавно у Львові підстрелили вуличну музикантку, яка грала в центрі міста на скрипці.
Також можна переглянути фотогалерею за темою: