Нова стара хата, мовляв, стане окрасою Кобзаревої батьківщини, туристів привабить. От тільки за нашими даними знищена хата була славетна і знаменита й без втручання Мінкульту. І що цікаво - зруйнували блискавично, а грошей на «чумацький євроремонт імені українського чиновника» – ще не виділили.
Деревина зі стін, підлоги, рештки стріхи. Обережно розкладені купками частини будівлі – це все, що залишилося від старовинної хати чумака у селищі Моринці. Про неї місцеві кажуть – застала ще Тараса Шевченка.
Пані Катерина, мешканка с. Моринці: «Це була реліквія для села. Така хатка була цінна – і призьбочка була, і вшита сніпочками, і в хатці було все цінне. Не зберегли хати».
Як хату чумака на друзки розбирали – бачили чи не всі Моринці. Люди кажуть – тиждень тому почали розбирати дах, а потім і піч знесли. Хоча, додають, ще рік тому на цю будівлю у чиновників були інші плани.
Місцевий мешканець: «Під купол, як у Шевченково. А потім подивились, що треба спочатку зробить покрівлю, а потом вирішили, що так буде проще і дешевше».
Руйнацію старовинної споруди місцеві чиновники не замовляли. Кажуть – це вже не їхня власність.
Степан Кириченко, голова ради с. Моринці: «Ми цю хату передали на баланс заповідника Т.Г. Шевченка півроку тому. Є на це документація, рішення сільської ради».
Нові власники запевняють – хата не була об’єктом культурної спадщини, та все одно, є привабливою для туристів. Тож її відновлять до Шевченкових днів.
Леонід Новохатько, міністр культури: «Це буде реконструйована хата, яка буде в центрі обійстя чумака. Це буде об’єкт називатися “Хата чумака”».
Олександр Комаренко, дир. заповідника «Батьківщина Шевченка»: «Передбачені гроші – субвенції з державного бюджету. Ще фінансування немає, а час іде і ми розпочали спонсорськими зусиллями. Все, що робиться, щоб зберегти цю пам’ятку – все робиться згідно проекту, який сьогодні є і пройшов експертизу».
Хата чумака постане до ювілею Тараса Шевченка у тому ж вигляді, що і раніше – запевняє Віктор Зорькін. Різьбяру з Моринців доручили реконструкцію. Будівельник за професією, хату особисто розібрав, деталі пронумерував і вже новий фундамент підготував.
Віктор Зорькін, будівельник: «Ніхто на неї не вкладував гроші. Кажен рік латають, а вона сунеться, осідає. Вона закрита стояла. В неї було страшно заходити – ніхто не заходив».
Журналіст: «Вона має виглядати так само?»
Віктор Зорькін, будівельник: «Так само. Тільки на доброму фундаменті».
Скільки точно років було цій хаті і хто в ній жив – у Шевченковому заповіднику не знають. Кажуть – ймовірно, більше століття. Та коли хата ще стояла, її так і не спромоглися дослідити. Зробити це вже після повалення хоче цей студент-історик.
Кирило Крицький, студент-історик: «Я маю надію, що всі рештки, які є в глині – законсервовані. І з них можна буде точно знати, скільки цій хаті років».
Дарія Феденко та Іван Вірченко, Черкащина, 5 канал