"Батько" вітчизняної історії та літератури: чому свято української мови відзначають у день вшанування Нестора Літописця

27 жовтня в Україні відзначають День української мови та писемності. А за православним календарем – це день вшанування пам'яті преподобного Нестора Літописця. Чому саме сьогодні святкують День української мови та писемності?

Нестор Літописець – "письменник раннього європейського середньовіччя"

Нестор Літописець (1056-1114) – монах Києво-Печерської лаври, автор найдавнішого літопису України, укладеного на початку 12-го століття – "Повісті врем'яних літ". Цей твір є головним джерелом вивчення стародавньої історії України.

Доктор історичних наук Михайло Брайчевський називає Нестора Літописця "одним з найбільших письменників раннього європейського середньовіччя". І саме з "Повістю врем'яних літ" пов'язують початок історії української літератури.

Михайло Драгоманов у доповіді на літературному конгресі в Парижі 1878 року зазначив:

"Що стосується Літопису Нестора, Слова про похід Ігоря і т.д., то ці твори були безпосередніми плодами місцевого життя стародавньої України. Ці твори започатковують українську літературу".

Іван Франко, досліджуючи "Повість", зауважив, що "Наш найстаріший літопис зложений віршами…з нерівним числом складів, але з досить рівномірним числом наголосів, так званим музикальним розміром".

А професор Василь Яременко, один із найфаховіших знавців стародавніх рукописів, стверджує, що:

"У літописі Нестора немає жодного російського слова… а українська лексика ллється суцільним потоком".

І дійсно – пропри те, що в основі "Повісті" мова церковнослов'янська, тодішня літературна, у тексті представлена величезна кількість слів із української розмовної мови того часу:

"хоробрий, володіти, рубати, сказати, створити, знемагати, красти, печерка, пороги (Дніпровські), сором, туга, подружжя, корчага, невіглас, орати, наймит, ніколи, жито, кияни, рілля, свита, зоря…".
Князь Святослав виступив "з дружиною своєю", князь Ростислав потонув у ріці "перед очима Володимировими", пресвітер Іларіон викопав "печерку малу", преподобний Антоній поставив "церквицю малу".
Віщий Олег промовляє "ніколи", княгиня Ольга звертається до Святослава "сину", кияни до князя Володимира – "княже", Ярослав Мудрий до війська – "дружино", князь Ізяслав до брата "брате, не тужи", в оповіді воїна звучить "сокирою і ножем".

Перший ректор Університету святого Володимира Михайло Максимович ще 1896 року в публічній дискусії з імперськими ідеологами про мову "Повісті" наголошував:

"Якщо у Нестора написано: "цариця", "у отця", "перебреде Донець" і т.д. – то ми повинні визнати, що це написано українцем".

"Мова Нестора має значні сліди українського мовлення. "Повість врем'яних літ" – це не просто пам'ятка української писемності… вона має стати букварем нашої національної свідомості", – стверджує професор Василь Яременко.

Зрештою, чорноризець Нестор у "Повісті" себе називає "літописецЬ", а не "летописец". Ця природна і споконвічна для українців вимова м'якого "ц" в кінці слів дотепер є чужою і непосильною для московитів.

"Повість врем'яних літ" – свідчення тисячолітньої історії України

Історія Нестора Літописця про те, "Звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити", дає вичерпне пояснення щодо тисячолітньої традиції українського державотворення і українського слова.

Використавши досвід і напрацювання своїх попередників, Нестор створив першу літературно-філософську історію руського народу. Пам'ятка містить елементи дидактичних повчань і настанов, епічних пісень. Це художня спроба прочитати й пояснити минуле й сучасне. "Повість врем'яних літ" Нестора Літописця дійшла до нас не в оригіналі, а в редакціях 12 ст. ігуменів Видубицького монастиря у Києві Сильвестра, Мойсея, невідомого автора.

Варто зауважити, що преподобний Нестор глибоко цінував істинне знання, поєднане зі смиренням і покаянням.

"Велика буває користь від навчання книжного, книги наказують і вчать нас шляху до покаяння, бо від книжних слів знаходимо мудрість і стриманість. Це річки, котрі напоють всесвіт, від яких виходить мудрість. У книгах незлічима глибина, ними тішимося в печалі, вони віжжі стриманості. Якщо старанно пошукаєш в книгах мудрості, то придбаєш велику користь для своєї душі. Бо той, хто читає книги, розмовляє з Богом або святими мужами", – говорив він.

Нестор одним із перших в історії середньовічної літератури написав класичні твори житійної літератури, його цілком правомірно можна назвати найдавнішим із відомих творців руського агіографічного оповідання та повісті. Нестор є автором мінейних (паремійних) житій. Для його творчого методу притаманне прагнення показати причинно-наслідкові зв'язки дій і вчинків святого, реальних життєвих обставин, шляху до здобуття чину святості. Його агіографічним творам притаманний синтез психологізму з глибокими спостереженнями над описуваними явищами.

Нестор уклав першу редакцію середньовічного літопису "Повість врем'яних літ" ("Повѣсть врємѧнныхъ лѣтъ"), завершену 1113. Назва літопису належить Нестору. До складу літопису увійшли всі попередні літописні зводи — 996, 1039, 1073, 1093–1096, "Повість галичанина Василія" (1097), "Ізборники" Святослава, церковні повчання, усні перекази, чужоземні історичні джерела.

Перу Нестора належать "Чтеніє о житии и о убиении блаженную страстотерпца Бориса и Глѣба" (1081–1088), "Житіє преподобнаго отца нашего Феодосіа" (1080-ті чи близько 1091). Агіографічні оповідання Нестора введено до складу Києво-Печерського патерика: "О ежечто ради прозвася Печерскый монастырь" ("Від чого названий Печерський монастир"), "О житіи святого и преподобнаго отца нашего Феодосіа, игумена Печерскаго", "О пренесеніи мощій святого и преподобнаго отца нашего Феодосіа" ("Про перенесення мощей святого і преподобного отця нашого Феодосія"), "О прьвых чорноризцех Печерскых" ("Про перших чорноризців печерських").

Читайте також: Міжнародний день грамотності: 10 наймилозвучніших українських слів, які збагатять вашу мову