"Напруження найбільше існувало між двома режисерами", – зазначив він.

Режисер пояснив: "Були випадки, коли розумієш різницю у вихованні власних дітей – і ти інакше уявляєш, якою мала би бути рекція на те, що відбувається з твоєю дитиною. І те, що для тебе здається смішним або навпаки – не досить приємним – для американців це не є проблемою. Іноді такі розбіжності викликали конфліктні ситуації – стримані – між двома режисерами, коли ми починали доволі емоційно доводити точку зору".

Щодо роботи у співрежисерстві, Сеітаблаєв не впевнений, що працюватиме так у майбутньому. "Але принаймні це дозволило мені зрозуміти деякі для мене особисто важливі речі. І я вдячний за такий досвід", – зазначив він.

За словами режисера, він бажав, щоби всі ролі виконували українські артисти.

"Потім з'явилася можливість, і продюсери звернулись до мене з тим питанням, щоб запросити одного актора (іноземного – ред.) на роль Захара Беркута. Мені показали фото Роберта Патріка, я зацікавився тим, як він виглядає зараз", – розповів режисер.

Він додав, що коли у продюсерів з'явилася можливість запросити більше іноземних акторів, виникло запитання – чому.

"Ми почали розмірковувати над тим, що якщо стрічка вийде вдалою, саме участь іноземних акторів буде запорукою того, що іноземний глядач прийде подивитися історію про українців", – пояснив Сеітаблаєв. Він вважає, що західні артисти стануть популяризаторами України, української літератури й кіно у всьому світі.

Щодо акторської школи, то, додав режисер, деякі нюанси відрізняють українських акторів від іноземних.

"Вони (західні актори – ред.) чітко знають, як працювати з камерою, зі світлом... Можливо, це здається технократичним ставленням до мистецтва, але кіно потребує таких знань. І якщо в наших артистів немає такого великого досвіду, вони його заповнюють своїм талантом", – вважає режисер.

Особистою гордістю Сеітаблаєв вважає те, що майже ніхто не може відрізнити голівудських та українських артистів у фільмі за майстерністю гри, якщо тільки не дивитися на їхні обличчя. Хоча знання технічного боку професії дуже важливе.

"Я мрію, що в наших театральних вишах будуть навчати тій же мімікрії, коли актор знає, що якщо хоче грати гнів або радість, це відображається на його обличчі", – сказав він, зазначивши, що українські актори дійсно талановиті, адже сам Роберт Патрік аплодував їхній грі стоячи.

Як повідомляв раніше 5.ua, режисер Сеітаблаєв розповів про містичні збіги на змінальному майданчику "Захара Беркута".