5 канал

"Васька слушает, да ест": Геращенко розповіла, як РФ нахабно порушує Мінські домовленості

Віце-спікер парламенту Ірина Геращенко у програмі "Погляд" на "5 каналі" наголосила на тому, що РФ продовжує «полювання» на українців з метою подальшого шантажу

ЗБІЛЬШЕННЯ КІЛЬКОСТІ ЗАРУЧНИКІВ – ЦЕ ПРОДОВЖЕННЯ ШАНТАЖУ, ПРОДОВЖЕННЯ ТИСКУ НА УКРАЇНУ

– Почнемо з того, що 9 листопада, позавчора, знову вкотре відбулося затримання псевдодиверсантів на анексованому півострові у Криму. ФСБ каже, що ці люди готували якісь диверсії на важливих інфраструктурних об’єктах. І насправді ми це вже бачили в серпні. Тоді все дійшло до гучних заяв навіть від самого президента Путіна про те, що Нормандський формат після цього не варто продовжувати, але, тим не менше, вщухло, тоді не повірили. Чому це повторюється? І які наслідки будуть цього разу?

– Дві ключові позиції. Чому сьогодні ми маємо збільшення кількості заручників, як тих українців, яких хапають на окупованих територіях у Криму, як тих заручників, яких хапають у Російській Федерації, наприклад, Романа Сущенка, як тих українців, яких хапають на окупованій території Донбасу? Перше – це спроба російської влади дискредитувати Україну в очах світу, показати, що начебто українська сторона має якесь відношення до підготовки диверсій, терактів, що начебто такими ганебними методами ми можемо діяти. Це спроба перекласти з хворої голови на здорову і якось відволікти увагу від власної агресивної політики. Це спроба вбити світу в голову ідеологему, що начебто Крим – це Росія. І там вони когось, диверсантів затримують – власне, це одна складова. І насправді ці фейки, ці абсолютно дурно написані сценарії, думаю, що навіть на "Раша тудей" і "Лайфньюс" не вірять. Але, звичайно, це все вкидається для того, щоб просто помутити воду. І такі, нові і нові, інформаційні атаки проти України в умовах гібридної війни у світі робити – це перша історія. А друга – це очевидно, що збільшення кількості заручників – це продовження шантажу України, продовження тиску на Україну. Тому що за останній час ми бачили, наприклад, якщо говорити про окуповані території – хапають дітей, підлітків, викладають відео з їх допитами, начебто їх вербувала СБУ, потім міняють покази в Мінську, що начебто їх вербував "Азов", ну якісь нісенітниці розповідають. Хапають там якихось футбольних фанатів, розповідають, що це теж диверсанти, хапають людей, які поїхали на похорони батька, і теж їх звинувачують у нісенітниці, для того щоб було більше заручників. Україна насправді так само буде боротися за кожного українця, звільняючи його – це очевидно. Але Російська Федерація хоче посилити "кошик", яким шантажувати Україну в питанні звільнення заручників, вимагаючи за це і політичних якихось рішень, але і тиснучи на світ, що "подивіться, що відбувається". Очевидно, що ці історії вимагають від України активізації наших зусиль зовні, щоб доносити позицію, що сьогодні окуповані території є закритими для моніторингу міжнародних місій. І тому там відбувається просто реальне порушення прав людини, люди знаходяться на території небезпеки. Ну й останнє, на що мушу закцентувати увагу глядачів "5 каналу" – це те, що люди, затримані у Криму, українці, затримані у Криму, взагалі знаходяться в ситуації такого особливого безправ’я. Тому що Україна не визнає Крим російською територією. Це вкрадений шматок України, це окупована територія. І тому наші консули апріорі не можуть зайти в тюрми на кримській території.

Путінський режим не пускає в тюрми місію Червоного Хреста, місію ОБСЄ, якісь гуманітарні міжнародні місії. Путінський режим відмовив на цьому етапі навіть доступу до кримських тюрем, тому що така ідея обговорювалася і дискутувалася, і з такою пропозицією виступала уповноважена Верховної Ради з прав людини пані Лутковська, і ми бачимо і тут є відмова. І от виходить, що ці громадяни України знаходяться в якійсь ситуації повного безправ’я, ми повністю не володіємо інформацією – що з ними, як вони там? І світ має про це знати. От я знаходжуся на контакті з родиною Євгена Панова, наприклад, і коли ми бачимо, що там, начебто, Євгена перевезли в "Лефортове", коли ми бачимо, що він, начебто, відмовляється від відвідин консула, це про одне говорить – що його катують. Тому що не може людина відмовитись від відвідин консула. Коли ми бачимо, що там пишуть, що, начебто, не його почерк, чи він відмовляється від адвокатів, яких родина пропонує. Йому ставлять адвоката державного, яка навіть не хоче контактувати з родиною, очевидно, що там іде приховування інформації, про психологічний тиск, про засоби інші катування. Україна все це чудово усвідомлює, і тому в цій ситуації ми будемо займати наступну позицію – ми будемо просто вимагати від світу звернути особливу увагу на те, що на окупованих територіях порушуються права людини. Що українським громадянам намагаються нав’язати російське громадянство для того, щоб вони ставали ще більш беззахисними в цій ситуації. Бо Україна тоді не може претендувати на захист наших громадян. Що там сьогодні масово порушуються права кримських татар. У цьому контексті в ООН 15 листопада зараз дуже важливі слухання у третьому комітеті резолюції про порушення прав людини саме у Криму. І потім ця резолюція буде вже голосуватися на Раді безпеки ООН. Зараз ми ведемо титанічну роботу. І дипломатична наша служба, і ми як політики для того, щоби мати більше підтримки по голосуванню за цю резолюцію. Але, очевидно, що я зараз хочу послати і сигнал до всіх наших неурядових організацій, які займаються правами людини, із закликом – нам треба об’єднати зусилля для донесення цього сигналу світові, до всіх міжнародних правозахисних організацій про те, що території закриті, внести сьогодні територіями масового порушення прав людини. І тільки вимагаючи від російської влади допуску туди міжнародних неурядових організацій по правам людини, ми можемо більш серйозно захистити наших громадян, почути, що з ними, коли, і вимагати їх звільнення.

ПОТРІБНО ПОСИЛЮВАТИ ТИСК СВІТУ НА РОСІЙСЬКУ ФЕДЕРАЦІЮ З ВИМОГОЮ ЗВІЛЬНЯТИ ЦИХ ЛЮДЕЙ, НА ЯКИХ ПРОСТО РОСІЯ ОГОЛОСИЛА САФАРІ ТІЛЬКИ ТОМУ, ЩО ВОНИ ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ

– Роман Сущенко – це власкор "Укрінформу". І він став фактично російським заручником 30 вересня, і це теж, так би мовити, новий рівень нахабності, по суті, відбувся. Тому що затримали його на території Росії, він є журналістом, достатньо відомим, він жив і працював у Франції, має величезну кількість матеріалів. І, тим не менше, звинуватили його в тому числі в якихось там спробах диверсії. Яка його доля, на вашу думку, незважаючи на події, які розгортаються зараз?

– По-перше, питання звільнення як Романа Сущенка, так і інших політбранців Кремля, піднімалося під час останніх перемовин в Нормандському форматі. Президент України тримає це на особливому контролі. Інше питання, що позиція Російської Федерації сьогодні є щодо Мінського процесу – ті, хто утримується в Росії, не має жодного відношення і таке інше. Ну для нас очевидно, що тут знову таки потрібно посилювати тиск світу на Російську Федерацію з вимогою звільняти оцих людей, на яких просто Росія оголосила сафарі тільки тому, що вони громадяни України. Другий важливий висновок – дійсно сьогодні поїздка на окуповані території – чи то Крим, чи то Донбас – чи в РФ може бути апріорі небезпечною для кожного українського громадянина. Його можуть просто схопити, оголосити диверсантом, тому що колись він служив в армії, колись він, може, навчався, колись він спілкувався з військовими чи ще щось таке. І йому можуть просто вигадати отаке досьє, в яке не вірить ніхто, навіть ФСБ у це не вірить, але там у них під лекало воно все пишеться – друга історія. Третя історія – очевидно, що ми боремося за звільнення Романа, ми знаходимося на контакті з його родиною, ми апелюємо до міжнародних журналістських організацій. Тут би хотілося теж більш голосних їх заяв, тому що Роман дійсно дуже багато років є кореспондентом "Укрінформу" – це державна агенція України. І останні 6 років він працював у Франції – це країна Нормандського формату. Ми дуже цінуємо заяви посла Франції в Україні, пані Ізабель Дюмон, яка заявила позицію французької сторони, що вони дуже серйозно сприймають як виклик. І важливо, щоб так само серйозність цього виклику сприймали всі інші наші міжнародні партнери. Сьогодні ви знаєте, що на підтримку Романа виступив і Європейський парламент. Власне ми посилюємо міжнародний тиск, але що тут робить російська сторона? "Васька слушает, да ест". Так, хапають нових заручників, чуємо дивні якісь заяви, що начебто, Сенцов, Кольченко – це громадяни РФ. І, мені здається, що це геополітичне нахабство має на меті не тільки випробовування України, а й випробовування всього світу. Скільки ще світ витримає цього нахабства? Очевидно, що, знаєте, така політика, можливо, була пов’язана в тому числі з очікуваннями в РФ виборів у США, нової адміністрації, тому що чомусь там вважають, що це може змінити там санкції проти РФ. Так само очевидно, що сьогодні в Росії очікують результатів виборів, які заплановані на 2017 рік у низці важливих європейських країн. І РФ намагається втручатися в ці вибори, відверто підтримуючи там радикально праві партії і не приховуючи цього. Власне це все дуже серйозні виклики, які стоять перед світом. Що тут має робити Україна? Ми просто маємо активізувати нашу зовнішні політичні зусилля, активність, виносити фактаж. Кожному європейському лідеру давати точні факти присутності російських військ на Донбасі, закритості Криму, який з туристичного півострова перетворюється на плацдарм випробовування новітньої російської зброї. Доносити, доносити, доносити, що ризики сьогодні стоять не тільки перед Україною, а перед усім світом. І тому ось ця коаліція проти зла має триматися, санкції мають триматися до повного виконання Мінських угод. А ми наполягаємо, що звільнення заручників, які утримуються в Росії – це виконання Мінська.

ПОПРИ ДОМОВЛЕНОСТІ НА ВИЩОМУ РІВНІ ПРО ГУМАНІТАРНІ РЕЧІ, ДУЖЕ ВАЖЛИВІ, І БЕЗПЕКОВІ РЕЧІ, МИ БАЧИМО ЗБІЛЬШЕННЯ ПОРУШЕНЬ РЕЖИМУ ТИШІ

– Тристороння контактна група – чи змінилася в ній риторика, тональність сторін після: а) зустрічі в Берліні Нормандської четвірки і б) виборів у Сполучених Штатах?

– Там риторика ніколи не була такою, атмосфера не була простою, тому що це непрості переговори і важкі. Але ж головне – не риторика, а дії. Я хочу наголосити, що в Берліні в Нормандському форматі домовилися про ключові речі. Наприклад. виконання домовленостей про відведення живої сили і техніки на трьох визначених ділянках лінії зіткнення, про допуск міжнародного комітету Червоного Хреста принаймні на окуповані території. Що ми бачимо на сьогодні виконано? Червоний Хрест нікуди не допущений, ні в тюрми в РФ. Сьогодні буквально перед нашим з вами інтерв’ю я зустрічалася з мамою Валентина Виговського, з мамою Станіслава Клиха. Згорьовані, заплакані, змучені, нещасні жінки, до синів яких часто не допускають консула, не допускають незалежних лікарів. Незрозуміло, чи передають їм там листи від родичів. Очевидно, що і у Валентина, і в Станіслава є проблеми зі здоров’ям, як і в інших наших бранців – і в Кольченка, і в Сенцова, і в Чирнія, і в інших. Насправді одне питання – що робиться для їх звільнення, що робиться, щоб вони були на волі. Держава докладає зусилля за двома напрямками там: юридичний напрямок – це екстрадиція, якщо ми говоримо про бранців Кремля, і політичні переговори. Але ще раз наголошую, що російська сторона стоїть на позиції, щось типу "це не має жодного відношення до Мінських угод, і ми це не визнаємо". Ми тиснемо, що це має повне відношення до Мінських угод, це заручники, це політв’язні, вони мають бути випущені.

– Пункт третій насправді.

– Але ми вимагаємо в цій ситуації бодай допуску до них Міжнародного комітету Червоного Хреста, який може допомогти і психологічно, і незалежною експертизою – немає допуску. Ми бачимо, повертаємося до окупованої території тепер, до інших тем. Станиця Луганська – замінована, територія підступів до Станиці Луганської з окупованої території. Це визнає навіть політкоректна ОБСЄ. Не відведена там жива сила і техніка, власне й досі не відкрито контрольно-пропускний пункт у Золотому. І, до речі, це, можливо, єдиний такий результат, який ми досягнемо після перемовин гуманітарної групи цього тижня, що протягом найближчих двох тижнів буде відкрито КПВВ у Золотому. Це значно допоможе простим людям, це розвантажить на лінії зіткнення можливість перетинати людям, цивільному населенню ці кордони, ці бар’єри, які виникли внаслідок війни. Власне це і є відповідь на ваше запитання, що попри домовленості на вищому рівні про гуманітарні речі, дуже важливі, і безпекові речі, ми бачимо збільшення порушень режиму тиші, ми бачимо невиконання позицій по Червоному Хресту. Де відведення живої сили і техніки? Це є відповідь – наскільки Кремль хоче виконувати Мінські угоди. І це ж бачить не тільки Україна, а весь світ сьогодні.

В АМЕРИЦІ ДУЖЕ СЕРЙОЗНО ПРАЦЮЄ ІНСТИТУЦІЙНА ПАМ’ЯТЬ ВСІХ ОРГАНІВ ВЛАДИ. І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА НЕ ЗМІНЮЄТЬСЯ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЗМІНИ АДМІНІСТРАЦІЇ

– У такому разі спробуйте спрогнозувати, а що ж буде з приходом Трампа? Тому що очікування абсолютно різні – у когось шок, у когось апокаліпсис, у когось тріумф, не зовсім підтверджений ще поки. Як би ви оцінили перспективи? Ясно, що в нас попереду місяці перехідного періоду, але зрештою після інавгурації він прийме повноту влади. І чи є шанси, що наш процес у цьому разі зрушиться з мертвої точки?

– Тут взагалі цікаво спостерігати, як російські медіа, мені здається, увагу виборам у США приділяли більше, ніж виборам у Держдуму або власним якимось виборам. Так само цікаво спостерігати, що іноді українське суспільство настільки переймалося результатами у країні – стратегічному партнері України, що начебто мова йде про ті речі, які дійсно будуть впливати на в тому числі дуже багато внутрішніх позицій у самій Україні. США є стратегічний партнер України, але мені здається, тут два дуже важливі уроки, яких потрібно винести Україні з цих виборів. Перше – це те, як передається влада, як гідно приймається перемога, приймається поразка. Це ті такі уроки, які українському політикуму важливо сприймати. І другий ключовий урок, що в Америці дуже серйозно працює інституційна пам’ять всіх органів влади. І зовнішня політика не змінюється в залежності від зміни адміністрації, кабінетів і таке інше. Тому я переконана, що ця позиція буде зберігатися. Також я представляю Верховну Раду України, я хочу сказати, що в парламенту завжди був надзвичайно активний діалог з Сенатом, Конгресом. Там існує, в американському парламенті, дуже потужний український корпус. І що важливо, зараз у ході перевиборів ключові політики були переобрані. Ми маємо дуже серйозних потужних лобістів України як у Сенаті, так і в Конгресі. Ми щасливі від того, що переобрався друг України сенатор Маккейн. І це вже його шосте повернення до Сенату. Дуже чіткі позиції в Республіканській партії, яка вперше за багато років має більшість у Сенаті, у Конгресі, має тепер свого президента. Республіканська партія насправді так само завжди дуже жорстко відстоювала позицію не тільки політичної підтримки України, а в тому числі й у таких військових питаннях. Мені здається, що зараз дуже важливо буде й активізувати міжпарламентський діалог, діалог груп друзів між українським і американським парламентами і кокусами. І це все сприятиме і тому, щоби ми якомога швидше активізували ті позиції, де ми очікуємо більш серйозної підтримки. Ну і очевидно, що американська сторона дуже добре розуміє, що відбувається як в Криму, так і на Донбасі. Американська адміністрація буде отримувати дані ті самі, тих же аналітичних центрів, розвідки і після уже приходу до Білого Дому Трампа. Він з дев’ятого числа почав отримувати ці папки, і там все написано. І присутність російських військ на Донбасі, а сьогодні 40 тисяч у нас там незаконних збройних формувань, з яких більше 6 тисяч – російські військові. І Дебальцево, яке має бути демілітаризоване, але не пускають ОБСЄ туди. А чого не пускають ОБСЄ? А тому що там відновили залізничну колію і туди "шарашать" зброю з РФ. І "Бук", який уже всі міжнародні звіти говорять, що було завезено. І вже якщо ОБСЄ – нейтральне, аполітичне, де теж є дуже серйозний російський вплив – говорить, що вони мало не щодня бачать на неконтрольованому кордоні машини з грузом-200, який їде в сторону РФ, або швидкі допомоги, то це ж все дуже серйозні свідчення, хто там воює, хто там присутній. Я не думаю, що зміниться позиція. Навпаки, мені здається, що ми маємо просто більше активно сьогодні доносити інформацію про те, що відбувається на Донбасі.

АНІ УКРАЇНА, АНІ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ НЕ МОЖУТЬ БУТИ ЗАРАЗ ЗАРУЧНИКАМИ КОНСУЛЬТАТИВНОГО РЕФЕРЕНДУМУ В НІДЕРЛАНДАХ

– І не менш активно ми маємо спілкуватися з нашими європейськими партнерами, але вже по питанню безвізу, особливо зважаючи на те, що ми виконали всі наші зобов’язання. А от зобов’язання надати нам безвізовий режим якось пригальмовується і відкладається постійно. На якому етапі зараз, які очікування у вас зокрема від найближчої дати – 23-24 листопада, тоді буде саміт Україна-ЄС, і там, напевне, має бути якась визначеність. Що можете розказати?

– По-перше, я вітаю достатньо жорстку заяву українського МЗС з приводу того, що ми очікуємо від Європейського Союзу відповідальної позиції і політики. Україну весь час закликають бути відповідальним партнером, і ми це робимо, виконуємо всі наші зобов’язання в рамках виконання дій щодо візової лібералізації, імплементації угоди про асоціацію, Будапештського меморандуму. Від наших партнерів, чесно кажучи, ми іноді бачимо такі подвійні стандарти – це неправильно. Тому українська сторона вправі публічно говорити і апелювати до всіх наших міжнародних партнерів, що ми також від вас очікуємо підтримки (за це ми вам дякуємо), захисту демократичних наших спільних цінностей. Тут Україна не попрошайка, ми також їх захищаємо зараз…

– …фізично буквально…

– …абсолютно, життями наших хлопців. Але ми від вас очікуємо відповідальності у виконанні вашої частини угоди. Тому ми очікуємо, по-перше, повної ратифікації угоди про асоціацію. Ані Україна, ані Європейський Союз не можуть бути зараз такими заручниками консультативного референдуму в Нідерландах. Ми шануємо всіх людей у Нідерландах, які висловили свою точку зору. Але це був консультативний референдум і Нідерланди до того ратифікували цю угоду. Тому зараз потрібно знайти рішення – правильне політичне рішення. Друге питання. Україна наполягає на тому, що ми не можемо змінювати якісь там пункти, ця угода вже була ратифікована. Що стосується безвізового режиму, ми усвідомлюємо ті нові ризики, які сьогодні стоять перед ЄС у контексті міграційної кризи. Але вибачте, коли укладався наш план візової лібералізації, там не було ніякого спеціального механізму призупинення. Це вже зараз виникли нові ризики. Ми ж не проти, щоб Європейський Союз приймав ці рішення, але до чого тут Україна? Європейські партнери кажуть – Україна тут ні до чого, так трапилось, ну sorry. Але це не відповідь, тому Україна наполягає на тому, що ми виконали всі наші пункти, до речі, ми маємо дуже серйозну підтримку в Європейському парламенті відносно того, що Україна має отримати безвізовий режим і доповідач по механізму, якраз це іспанський політик, який має доповідати ось ці пропозиції, як він має працювати. Також із ним мали зустрічі українські делегації на рівні наших урядовців, він говорить, що мова йде там тільки про якісь там технічні деталі, як він буде включатися. Але, знаєте, ці дискусії можуть тривати, і Україна не може бути заручником. Зараз ключова позиція в рішенні залежить не від Європейського парламенту, а від Європейської Ради. Тому наступного тижня український парламент прийме, я думаю заяву, звернення до Європейської Ради, в якій буде апелювати з вимогою, щоб Європейський Союз так само виконав свою частину угоди. Мені здається, що зараз той чудовий час, коли політики всіх таборів, громадські активісти всіх організацій мають об’єднатися в одному – в своєму посилі назовні, що Україна все виконала. Ми очікуємо цього безвізового режиму. І я все-таки залишаюся на тій позиції, що рішення буде прийнято найближчим часом. Ми чули це і від комісара Хана, що це питання кількох тижнів, рішення буде прийняте. Є питання, звичайно, коли воно вступає в силу. Тому що Європейський Союз – це серйозна бюрократична машина. І рішення приймаються, наприклад, сьогодні, є певний час, коли бюрократично воно вступає в силу. Але українські громадяни заслужили на те, щоби їздити до ЄС без віз.

Яна Конотоп, "5 канал"

Попередній матеріал
Apple хоче купити портрет Стіва Джобса від маріупольських студентів
Наступний матеріал
Геращенко про Деканоідзе: її відставка була запланована ще кілька місяців тому

ВР звернеться до Європейської Ради із вимогою запровадити безвізовий режим - Геращенко

Геращенко: Москва вважає, що українські заручники в Росії не мають відношення до Мінського процесу

"Сафарі на Донбасі" і "полювання" на українців: Геращенко розповіла, для чого Росії нові бранці

Геращенко анонсувала звіт ОБСЄ про заручників на окупованому Донбасі