ГРОМАДСЬКА РАДА БУДЕ МАТИ АБСОЛЮТНО ЖОРСТКИЙ ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЩОДО СВОЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ
– Привід, у нас сьогодні достатньо поважний, адже Верховна Рада сьогодні ухвалила повністю - тепер це не законопроект, це закон, який стосується заборони ввезення в Україну пропагандистської літератури з Російської Федерації. Перше читання було півтора місяці тому, цей законопроект тоді набрав 250 голосів, сьогодні - 237, і то не з першої спроби. Чому так?
– Ну темпи, до речі, швидкі все-таки, я вважаю, бо 8 вересня уряд на своєму засіданні ухвалив його і вніс до парламенту. В жовтні проголосували у першому читанні, зараз, в грудні, вже у другому і в цілому. Це голосування відбувалося сьогодні відразу після першої перерви. Поки депутати сходилися, то довелося трохи понервувати. Андрій Парубій був наполегливий, треба сказати, і ми проголосували, хоч не з першого разу. Декілька разів поверталися до розгляду цього питання. Але я з самого початку не прогнозував якихось істотних ускладнень щодо позитивного рішення. Бо і на комітеті, я брав участь у засіданнях, конструктивно відбувалася розмова. Набагато простіше, ніж, припустимо, тоді, коли розглядали квоти на радіо.
– Про квоти ми ще поговоримо, але повертаючись до цифри 237 – це не дуже переконлива більшість. Це, знову ж таки, через дисципліну? Чи хтось не погоджувався принципово з тими положеннями, які закладеними в законі?
– Жодного виступу "проти" не було. До речі, не було практично виступів "проти", і коли в першому читанні ухвалювали – півтора місяці тому. Я думаю, що не дійшли до зали. Поправки, які мали місце у тексті, були нечисленні, багато з них були враховані, частина відхилена. Депутати наполягали на голосуванні своїх поправок, не всіх, але на частині, голосування навіть відбулися. Тобто, процедурно все витримано абсолютно досконало. Ну 237 – це добре навіть для Верховної Ради, яка після такого шокового голосування була, пов’язаного зі скасуванням депутатської недоторканності.
– Тепер детальніше про цей закон: що являтиме собою та сама Громадська рада, яка вирішуватиме, яку літературу допускати, яку не допускати?
– Громадська рада буде формуватися з експертів, передусім медіаекспертів, експертів книжкового ринку, членів спілок, асоціації видавців, діячів культури, науки, освіти. І це прямо передбачено у законі. Порядок видачі цих дозволів ще буде ухвалено окремим документом Кабміну. Безумовно, що ця експертна рада буде мати абсолютно жорсткий громадський контроль щодо своєї діяльності, бо у них терміни обмежені: 10 днів не більше, на надання кожного дозволу або на обґрунтовану відмову.
– На скільки вона буде велика кількісно? Скільки там буде людей?
– Це не обумовлено в законі, але всі проекти рішень, які будуть урядом пропонуватися і щодо чисельності, і щодо кадрового наповнення, вони попередньо будуть оприлюднюватися на сайті і уряду, і "Держкомтелерадіо", і всіх інших міністерств і відомств, які будуть брати в цьому участь. Тобто, якщо якісь недоречності, вони зразу будуть вилучатися.
– Тобто це буде такий мобільний орган? Чи буде постійний склад тих людей, які вирішуватимуть?
– Спочатку він буде постійний, але потім хтось може не витримати цієї гонки. От при "Держкіно" є аналогічна експертна комісія, яка розглядає всі фільми, які сюди надходять для отримання прокатного посвідчення - це те саме. Просто щодо кіно ми вирішили ще 2014 року, і захистили інформаційний простір. Там теж є експертна рада, не всі витримують цієї напруги. Там суперечки дуже часто, декілька разів надавали такі дозволи, які потім доводилось…не дозволи, а прокатні посвідчення, які потім доводилося відкликати. Тут буде так само щодо книг, бо це експертна робота, яка потребує концентрації. Але ж імпортери російської книги будуть, згідно з законом надавати рецензію офіційну. Потім підтвердження від прав власника, бо у нас що завгодно зараз поширюється, зокрема, і без дотримання інтелектуального права. Будуть дивитися.
КНИЖКОВА РОЗКЛАДКА, НЕЗАЛЕЖНО ВІД ТОГО, ЧИ Є ПРАВО ВЛАСНОСТІ, БУДЕ ПЕРЕБУВАТИ ПІД МОНІТОРИНГОМ
– Що буде з тією літературою, яка вже є зараз, вже завезена? Можливо, ще не на розкладках якихось, а десь там зберігається на якихось там складах, а, відповідно, потребує це постійного моніторингу. Причому моніторингу не тільки книгарень, але й, приміром, бібліотек. Причому, переважно якихось там регіональних, очевидно, що ближче до східного кордону, там детальніший моніторинг має бути, громадських, шкільних бібліотек, і навіть церковних розкладок, приміром, у Лаврі.
– Розкладка книжкова, незалежно від того, чи є право власності, буде перебувати під моніторингом. Якщо це навіть і церковна розкладка, і там якісь антиукраїнські речі, то підхід буде абсолютно аналогічний до будь-якого розповсюджувача. Має пройти ще термін для підписання Закону Президентом, тоді він вже остаточно набуде чинності. І ми ведемо цю інформаційну компанію щодо недопущення цієї пропагандистської російської книжки, тому трохи поховали на ятках і на книжкових базарах, і тим більше в книжкових крамницях. Зараз є два тижні, Президент, згідно з Конституцєю може дивитися, приймати рішення. Після підписання Президентом і оприлюдненням, Закон остаточно набуває чинності. І от з того моменту "Держкомтелерадіо" починає здійснювати моніторинг, але після затвердження порядку здійснення цього моніторингу. Також це буде урядове рішення, бо якщо будуть без дозволу знайдені антиукраїнські видання - по-перше, розповсюджувач буде оштрафований на підставі цього закону, по-друге, продукція буде вилучатися. От всі ці правила вилучення, вони також будуть окреслені окремим урядовим рішенням. Але політично ситуація така: що те, найбільш кричуще, всі ці дугіни, проханови і так далі, воно вже не вилучено, але приховано під полицю, не на полиці, а під полицею вже - думали "приймуть, не приймуть"... Бо були ж різні думки: "ну що це знову за екстремізм, що це за заборони" і так далі. Прийняли, тепер остаточно треба позбутися цієї продукції. Ті, хто хочуть її розповсюджувати, краще знищуйте, і не чекайте поки вас оштрафують або вилучать літературу. Бо санкції: один раз - десять мінімальних заробітних плат штраф, а якщо вдруге той самий поширювач, то вже і п’ятдесят. Тобто це політика захисту гуманітарного і інформаційного простору. Це не боротьба з російською літературою ні в якому разі, бо понад усе ціль - ось ці автори-пропагандисти, і видання, які спеціалізуються на антиукраїнській літературі. По них буде моніторинг передусім. А все те, нейтральне, що сюди з Росії завозиться, воно буде отримувати швидко дозвіл, і спокійно собі розповсюджуватись.
– Ну далі про квоти якраз поговоримо, тому що цей закон якраз вже набув чинності достатньо давно, і вже працює, так би мовити, на повну. Можна робити висновки щодо того, на скільки якісно працює. Той моніторинг, який проводиться серед радіостанцій, що показує? Чи є, ну я так чула, що більшість дотримується, старається. Іноді намагаються якось обхитрити закон. Але чи є злісні порушники і які щодо них санкції?
– Сьогодні, до речі, місяць, як введено в дію цей закон. Був три місяці перехідний період, всі підготувалися, а тепер навіть, якщо емпірично так підійти до цієї справи, і побігати по радіостанціях, поперемикати, то україномовної пісні дуже багато, вона є. Це лише поки що 25%, потім, в наступний рік - 30% квота, а у 2018 ріку буде 35%. Моніторинг здійснює Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, згідно з законом, і цього і профільного закону - це їхня функція. Але дуже дієвим є громадський моніторинг. Може ви пам’ятаєте, навколо цього законопроекту були жваві такі, а місцями запеклі дискусії. І громадськість відіграла вирішальну роль, по суті. Зараз вони продовжують здійснювати моніторинг. В основному грубих порушень немає, ну якщо не рахувати там - деякі радіостанції 21% дають, а не 25%, якщо порахувати строго.
– Ну я буквально сьогодні не буду називати радіостанцію, але одну радіостанцію так прицільно послухала, і чесно, за півгодини жодної україномовної пісні не почула. Тобто і такі випадки трапляються. Це парафія винятково Нацради, чи, все ж таки, ви, як віце-прем’єр, на це теж маєте вплив?
– Офіційно це справа Національної ради як регулятора і контролера по сфері телебачення і радіомовлення. Я, як член уряду, як профільний віце-прем’єр, безумовно, буду втручатися у всіх необхідних випадках. Але, ви знаєте, зараз є дискусія щодо підрахунку. Бо деякі дуже хитрі діячі, вони намагаються від кількості пісень, а не від кількості ефірного часу.
ПІСНІ СКОРОЧУЮТЬ ЗГІДНО З МЕМОРАНДУМОМ, ЯКИЙ ПІДПИСАНИЙ РАДІОМОВНИКАМИ І НАЦРАДОЮ
– А пісні, вони напевно, ще й скорочують?
– Пісні скорочують, згідно з меморандумом, який підписаний між радіомовниками і Нацрадою. До речі, щодо цієї норми з самого початку виникла дискусія, громадськість виступала проти. Тоді зійшлися на тому, що "та ну що ви всіх підозрюєте, що будуть зловживання, всі будуть виконувати так, щоб було 25%” Оце якраз те, що ви сказали, може бути той момент: порахували за кількістю пісень 25%, україномовні пісні максимально короткі, тобто 90 секунд, як написано в меморандумі. Ставлять 91секунду україномовну пісню, вважають, що за кількістю пісень квота виконана. А за часткою ефірного часу вона не виконується 25 %. Це може бути далі предметом суперечок, і якщо це буде використано не доброчесними радіостанціями як інструмент для зловживання, то звісно, що цей меморандум треба буде переглянути, і написати чітко, що від ефірного часу 25%, незалежно від того, яка тривалість україномовної пісні.
– До речі, щодо самих менеджерів радіостанцій, то ми ж пам’ятаємо ці запеклі дискусії, вони переживали, що контенту просто стільки немає. Або взагалі немає, або немає якісного. От зараз що говорять?
– Зараз кажуть, що дуже добре нововведення, що дуже правильно зробили. І взагалі є така тенденція, що поп-виконавці особливо, вони шукають композиторів, які б писали нових пісень. Значить, випускові редактори, музичні редактори шукають наших виконавців. І це все починає працювати, індустрія на належних обертах, - бо це ж індустрія, це, врешті-решт, податки і кошти до бюджету України на виході, це кількість ротацій, це видовища, це концерти, це записи, це робочі місця, це те, що в деяких країнах є вагомою часткою валового внутрішнього продукту. А у наших "вбивали", бо заздалегідь оголошували неформатними.
– Тобто аргумент про недостатність контексту більше не…
– Не використовується, більше того, всі мережеві мовники, тобто найбільш крупні радіомовники перейшли геть-чисто, абсолютно на ці 25% квоти. Хоча вони чинили найбільш запеклий опір. Казали: "Ми не бачимо, де брати україномовний контент". Тепер питань нема. Більше того, (нішеві?) радіостанції не мають з цим проблем. Я не буду називати, щоб не виглядало це рекламою, але деякі з них я слухаю, і досить тривалий час. Всі вони дуже успішно впоралися з цим завданням: і щодо рок-музики, і щодо лаунж-музики ніяких питань нема.
– Тобто фактично чотири місяці.
– А тепер це все буде набувати обертів і наші виконавці будуть почувати себе просто нормальними людьми в своїй країні, і головне, слухачі. Бо були численні постійно нарікання, в який країні ми живемо? Натискаєш кнопку - тільки "русская попса", а там де "русская попса" лише одна, то там і "русский мир" іде з танками, гарматами і гранатометами.
ЄВРОБАЧЕННЯ В УКРАЇНІ БУДЕ УСПІШНО ПРОВЕДЕНЕ
– Пане В’ячеславе, далі про Євробачення поговоримо. Тим більше, що теж достатньо новин в цьому контексті є. Одна з них, доволі тривожна, була опублікована виданням німецьким "Більд". Воно, звісно, з такою неоднозначною репутацією, але новина, яка нас достатньо розтривожила. Отже, було повідомлено, що ще велике питання, де сам конкурс Євробачення-2017 може відбутися. І навіть допускався варіант, що може бути проведений в Росії. Все це було пов’язане, за даними журналістів "Більда" з тим, що Україна не надала адміністрації музичного конкурсу фінансових гарантій. Яка ситуація насправді? І чи є такий ризик, що Євробачення буде не в Україні?
– Ризику такого немає. І деякі видання, і недобросовісні інтерпретатори часто, особливо останнім часом, перекручують позицію Європейської мовної спілки. А позиція Європейської мовної спілки, що конкурс відбувається у Києві. Місто, яке прийматиме в Україні, уже визначено, ви ж знаєте, у нас був конкурс - це Київ. Кошти на Євробачення у проекті Державного бюджету України чітко передбачені, як і кошти на суспільне телерадіомовлення також в необхідній кількості. Всі інфраструктурні зобов’язання, які потрібні на себе Україна взяла, включно з тими зобов’язаннями, які готовий взяти чи уже частково взяв на себе Київ як місто, яке приймає Євробачення. А інсинуації, які виникають - це інсинуації політичного характеру. Тому що Москва, вона відомо як нас "любить" в лапках. Там кажуть хтось друге місце їхній взяв, ну не кажуть, а взяв. І вони думають, що, створивши цей інформаційний шум, через такі легкого характеру видання, хай навіть закордонні, вони зможуть розхитати хвилю і там десь у Європі довести, що треба забрати в України, і дати, мовляв, нам Москві, бо в нас друге місце. Євробачення буде в Україні, воно буде успішно проведене.
– Місце, нагадаю, третє, якщо раптом хтось забув, але то таке.
– Третє?
– У Росії взагалі було третє місце, другою була Австралія. Я думаю, для них якраз не важливо.
– Вибачте за цю прикру помилку.
– Ще одна інформація, яка була в ЗМІ - це те, що Європейський мовний союз прийме, все ж таки, рішення щодо проведення конкурсу 8 грудня на Генеральній Асамблеї. На скільки відповідає дійсності? Восьме грудня - це сьогодні. Ця інформація, і чи було якесь засідання, на якому було підтверджено, що Євробачення-2017 у Києві?
– Станом на сьогодні, жодних формальних підтверджень для проведення в Україні Євробачення не потрібно. Тобто можуть виникати якісь окремі позиції якихось політичних людей, а не людей із Європейської мовної спілки, які будуть наполягати на ще один раз розгляду цього питання про країну, яка приймає Євробачення. Але з формальної і регламентної точки зору усі необхідні вимоги нами виконані - і фінансові, і інфраструктурні, і регламентно-нормативні. Тому це все політичні інсинуації навколо України, які щедро оплачує наш російський сусід.
– І ще про одну таку можливу інсинуацію запитаю, вона стосується вже "чорних списків" наших. Тобто заборони на в’їзд для тих росіян, які підтримали анексію Криму, агресію Росії на Донбасі. Була інформація про те, що ці "чорні списки", Європейський мовний союз буде звертатися до України, щоб скасувати ці "чорні списки" на період проведення Євробачення. Спростували, зокрема і ви цю інформацію, і ніяких звернень не було. Але чи допускаєте, що таке звернення може бути? Ну ми ж всі знаємо, що європейці іноді бувають аж занадто толерантними, і, може, аж занадто дипломатичними, і занадто демократичними. Чи допускаєте таке звернення, і як на нього реагуватиме Україна?
– Ну ми ж нічого не робимо такого, що суперечить законодавству українському і міжнародним нашим зобов’язанням. Тому так звані "чорні списки", це списки, які діють на підставі українського законодавства, а також підтверджуються усіма міжнародними актами: від ООН до Європарламенту і ОБСЄ, у яких засуджується анексія Криму, агресія на Донбасі з боку Російської Федерації і так далі, і тому подібне. Тобто таких актів багато, і весь світ знає, що Росія окупувала Крим і частину Донбасу. Звідси "чорні списки", звідси висловлювання російських діячів культури проти територіальної цілісності України і так далі. Тому ці списки – не догма, а раптом якийсь умовний Йосип Кобзон перегляне свою позицію, і скаже, що "Крим - це Україна, що Росія повинна негайно вивести окупаційні війська із частини Донбасу. І Росія повинна згадати про свої гарантії як підписанта Будапештського протоколу. І більше ніколи не вдаватися до жодної збройної агресії щодо жодної країни. Проти України в першу чергу". Якщо такі діячі культури в Росії знайдуться, зокрема співаки, звісно, що вони вилетять автоматично із "чорних списків", і забудуть про свої попередні неправильні думки, як про страшний сон. Але я такого не передбачаю.
ДІЯЧІ КУЛЬТУРИ, ЯКІ ПОТРАПИЛИ ДО "ЧОРНИХ СПИСКІВ" СПІВАТИ В УКРАЇНІ НЕ МОЖУТЬ
– Якщо, приїхавши сюди, знову скажуть прямо протилежне, знову потраплять у ці списки?
– Я думаю, що вони навряд чи скажуть перше оце. Тому "чорні списки", вони тому виникли, що діячі культури, очевидно, що під політичним тиском чи добровільно вдаються до оціночних політичних суджень щодо нашої територіальної цілісності. А раз так, то співати тут для публічно і легально вони не можуть, незалежно від будь-якого Євробачення, яке проводиться в Україні.
– Щодо самого Євробачення, то на цьому тижні стало відомо, що, по-перше, дати вже чітко окреслені, коли будуть відбуватися - перший півфінал, другий півфінал і фінал. А також затверджено команду виконавчих продюсерів в тому числі було запрошено і іноземних фахівців, тих, хто мав справу з Євробаченням не один рік - Стюард Барлоу, наприклад. Наскільки вся ця команда вже активно працює? Чи поки що лише розробляє бізнес-план?
– Національна телекомпанія чи точніше вже треба говорити: Національна суспільна телерадіокомпанія постійно в контакті з Європейською мовною спілкою, оскільки вони відповідають за проведення Євробачення в Україні, власне, вони його проводять як члени Європейської мовної спілки. Було багато різних зустрічей і виїздів сюди наших іноземних європейських колег. Станом на сьогодні, поки що, всі основні питання їх влаштовують, так як ми їх вирішуємо. А по мірі наближення до самого конкурсу, ясно, що їх присутність буде дедалі більш помітною. Вони будуть давати регулярні брифінги, і будуть створюватися прес-зони відповідні і так далі. Я не бачу жодних ускладнень, окрім пекучого бажання Москви забрати в України знову щось. Зараз у них виникло ще одне бажання - забрати Євробачення. А навколо цього вони ще спробують похитати ситуацію, але жодних шансів для цього немає. Оскільки ми з самого початку взяли на себе необхідні фінансові гарантії, і передбачили кошти в державному бюджеті, який передбачає у своєму місцевому.
– От, до речі, щодо коштів у державному бюджеті. Ми сьогодні спостерігали Раду, там достатньо драматичні були засідання. І одне з рішень негативне, воно стосувалося закону про спец конфіскацію, точніше законопроектом, який законом і не став. Голосів він знову не набрав. Ми пам’ятаємо заяви, і не поодинокі від Народного фронту, що "якщо не буде закону про спецконфіскацію, ми не готові голосувати за Бюджет-2017". Як ви окреслюєте, оцінюєте долю бюджету на наступний рік? Чи великий у нас ризик увійти в новий рік без бюджету?
– Я чомусь вважаю, що такого ризику немає взагалі. От зараз занадто радикальне твердження - ризик завжди є. Але мені здається, він все-таки мінімальний, оскільки уряд дуже відповідально підійшов до бюджетного процесу, і працює дуже інтенсивно з усіма депутатськими фракціями, групами і комітетами. І все це відбувається у взаємодії, то підстав професійного характеру “валити” бюджет немає. Політичні підстави завжди були, є і будуть. З приводу спецконфіскації - це не є позиція лише Народного фронту, як відомо. Останній законопроект ухвалений урядом і внесений до парламенту як урядовий. На жаль, він сьогодні також не набрав необхідної кількості голосів. Але бюджет, швидше за все, ми будемо остаточно розглядати і ухвалювати десь у двадцятих числах грудня. Ну якщо Рада не перенесе на тиждень раніше свої пленарні засідання, сьогодні також не змогла перенести. Тобто це, умовно кажучи, десь 22 грудня. До цього числа ми можемо ще раз, або ще якусь необхідну кількість раз спробувати підійти до розв’язання спецконфіскації. Бо це майже одинадцять мільярдів гривень, щонайменше, які уже закладені в проект дохідної частини держбюджету, тобто треба це питання вирішувати.
Нагадаємо, 20 жовтня 2016 року, Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроект №5114 "Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту". Рішення підтримали 250 народних обранців.
