5 канал

Голова "Укрзалізниці": Нас чекають важкі рішення – щоб щось побудувати, часом, потрібно щось знищити

Новий очільник "Укрзалізниці" Войцех Бальчун у програмі "Рандеву" на "5 каналі" розповів про модернізацію підприємства, велику зарплату, суди і пообіцяв позитивні зміни вже за рік

– Гість сьогодні – новоспечений голова "Укрзалізниці" Войцех Бальчун.


Ось такий він – новоспечений голова правління "Укрзалізниці". Войцех Бальчун, 46 років. Перший поляк на посаді керівника української державної компанії. За свою кар’єру встиг побувати директором з маркетингу пошти, керуючим директором банку, віце-президентом асоціації роботодавців, керівником авіаційної та залізничної компаній. Має безліч нагород як найкращий менеджер, роботодавець та бізнесмен Польщі. У 2013-му тимчасово покинув офіційні посади, щоб грати у своєму гурті Chemia. Нині за плечима гурту 5 альбомів, тур Європою, виступи в США та Канаді. Одружений, має двох дітей.


У КОЖНІЙ КРАЇНІ ЗАЛІЗНИЦЯ – ЦЕ НАЙБІЛЬША ФІРМА, ЦЕ ВЕЛИЧЕЗНІ, ГІГАНТСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА, ЯКІ ДІЮТЬ НА ДУЖЕ БАГАТЬОХ ФРОНТАХ, І ПРОЦЕС МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗАЛІЗНИЦІ – ЦЕ Є ПРОЦЕСИ, ЯКІ РОЗКЛАДЕНІ НА БАГАТО РОКІВ

– Мої вітання, рада вас бачити. Це буде перше телевізійне інтерв’ю на посаді. Ми раді, що ви до нас завітали. Ваше запізнення – одна година. Ви майже стали українським політиком, які запізнюються. Чому так?

– Одразу хочу попросити вибачення за запізнення, це не до кінця моя вина. Є дуже інтенсивна робота, дуже багато зустрічей і з клієнтами, і з господарчими палатами, і з організаціями працедавців України, також багато зустрічей у Міністерстві, багато роботи в "Укрзалізниці", так що я не до кінця є власником свого графіку.

– Зрозуміло. Ви можете помацати – це така звична річ для українських поїздів, це таке простирадло, яке зазвичай не надто чисте, не надто гарно пахне і вологе. От такими є зараз українські поїзди. Є у вас можливість на даний момент сказати, що за рік ми будемо мати абсолютно інші поїзди в Україні? Який ваш план дій?

– Я б хотів так відповісти, що через рік все поміняється, все буде гарно і чудово. Але тут ми повинні пам’ятати про те, що у кожній країні залізниця – це найбільша фірма, це величезні, гігантські підприємства, які діють на дуже багатьох фронтах, і процес модернізації залізниці – це є процеси, які розкладені на багато років. Якщо ми говоримо про модернізацію залізничного складу, про заміну вагонів, то вистачить знати, скільки коштує один вагон. Якщо ми говоримо про тисячі вагонів, які потрібно поміняти, то щиро кажучи, навіть нема таких можливостей виробництва на цілому світі, навіть якби ми мали гроші, то навіть не було б таких виробничих потужностей, щоб всі ці вагони одночасно виготовити. Тому точно через рік буде видно багато позитивних змін.

– Домовляємось про зустріч за рік.

– Звичайно, що так. Я на це готовий. Я відчуваю також пресинг, який є з усіх сторін. Пресинг очікувань, що всі чекають, що "Укрзалізниця" поміняється в дуже швидкому часі. Натомість все не поміняється – деякі речі ми будемо старатися поміняти якомога швидше. Ми підготували action plan на три-шість місяців. Що важливо – те що стабілізувалася фінансова ситуація, це те, що ми маємо відповідну кількість фінансових коштів, щоб почати процес модернізації залізничного складу, покращення сервісу для пасажирів, а також для комерційних клієнтів, тому що треба пам’ятати, що з точки зору перевезень, пасажирські є найважливішими, а з точки зору бізнесу – найважливішим є перевезення товару.

Я Б ХОТІВ, ЩОБ ЗАЛІЗНИЦЯ ПОМІНЯЛАСЯ МЕНТАЛЬНО, ЩОБ ВОНИ ПОЧАЛИ ДУМАТИ, ЩО ЦЕ МИ Є ДЛЯ ПАСАЖИРА, А НЕ ПАСАЖИР ДЛЯ ЗАЛІЗНИЦІ

– А ви коли востаннє їздили українською залізницею? І взагалі, ви їздили українською залізницею колись?

– Я їздив звичайно, і буду їздити весь час, буду використовувати різні потяги, не тільки найкращі. Адже якщо ми говоримо про так звані швидкісні поїзди – Hyundai чи "Тарпан" – це цілком добрі поїзди і сервіс є на відповідному рівні. Навіть для мене було несподіванкою, коли я їхав зі Львова до Києва, що наскільки добре це все функціонує. Я думаю, що більшою проблемою є масові потяги, які їздять вночі, і ті вагони, які ми маємо, це пострадянські вагони, які мають десятки років у поганому стані і треба знайти добру форму модернізації цих вагонів, але це буде серйозна робота, та, яка буде проходити по етапах. Це вимагає багато років. Те, що потрібно зробити в міру швидко – це передусім стандарт обслуговування пасажирів. Я б дуже хотів, щоб залізниця помінялася ментально, щоб вони почали думати, що це ми є для пасажира, а не пасажир є для залізниці. Це залізниця повинна дбати і кожен день думати, щоб пасажири були задоволені. Пасажири є для нас джерелом коштів, які ми заробляємо як фірма і які ми можемо інвестувати, за рахунок яких ми можемо розвиватися і думати про майбутнє. Точно до цього часу було інакше, і це є велике завдання, тому що ми боремося з багатьма бар’єрами ментального характеру – як переконати людей, працівників "Укрзалізниці", щоб вони почали думати орієнтовано на клієнта. Ми зустрічаємося з багатьма проблемами, пов’язаними з патологіями, адже це є загальновідомо, що є велика проблема корупції в українській залізниці, і з цією проблемою ми мусимо боротися. Ми повинні пам’ятати також про законодавство. Всім здається, що людина входить до фірми і з першого дня починає приймати рішення, після одного місяця видно ефекти. Я відразу зустрівся з певною реальністю, якої не сподівався, тому що ми п’ять чи шість тижнів чекали на дозвіл на працевлаштування для мене, щоб я взагалі зміг почати працювати. Тільки в перших днях відбудеться перша формальна зустріч правління. Оскільки в нас правління є міжнародним, то наші колеги також мусили пройти цю процедуру і одержати дозвіл на працю в Україні. Я розумію, що з точки зору пасажирів це немає ніякого значення – робіть те, що хочете, мене це не цікавить; мене цікавить чи буде постіль, чи буде чисто в туалетах, чи буде працювати кондиціонер у вагонах, – але ми мусимо мати правові основи, щоб діяти ефективно.

– Коли у квітні оголосили, що ви виграли конкурс, ми слідкуємо у соціальних мережах, в нас є сторінка у Facebook, де люди рефлектують на те, що відбувається в нашій країні. Вони сказали – о, знову, знову маємо іноземця на посаді, чому так? і чому наша влада не робить висновків, чому ми не запрошуємо наших кермувати, чому люди з-за кордону? Як ви думаєте, чому обрали саме вас?

– Я думаю, що є дві причини. По-перше, я не є пов'язаний з жодними схемами, які є проблемою в цій країні. По-друге, я людина, яка має явні успіхи в реструктуризації залізниці, бо я був обличчям реструктуризації залізниці в Польщі, товарних перевезень PKP Cargo – це державні перевезення, і протягом десяти років, як мінімум, якщо ми аналізуємо європейські залізниці, це був найбільший успіх, який був підтверджений реальними економічними результатами. Звичайно, коли ми говоримо про реструктуризацію "Укрзалізниці", ця проблема є набагато більша, в рази більша. Треба пам’ятати, що там я відповідав за товарні перевезення, тут я відповідаю за все, а тим більше, модель управління "Укрзалізниці", це така модель, як було прийнято 20 років тому, коли все в одному мішку. Тут треба навести порядок, треба розкласти все по поличках, треба зрозуміти, де ми заробляємо, де ми втрачаємо, треба мислити в економічних категоріях, категоріях бізнес-ефективності, тому що крім публічної місії, яку реалізує кожна залізниця, ми також є нормальною бізнес-фірмою, яка повинна приносити прибуток для власників.

– Я хочу загадати про вашу зарплатню – це ще один момент, який турбує українців, тому що такої зарплатні в чиновника українського ще не було. Я зазначу, що ви власник контракту з чи не найбільшою зарплатнею не тільки в Україні урядовця, але й в Європі. Ваша зарплата в тричі більша, ніж у президента Сполучених Штатів Америки, в чотири рази більша, ніж у канцлера Німеччини Ангели Меркель. Ця сума вражає. Це 461 тисяча гривень, увага, на місяць. Пообіцяйте, будь ласка, на даний момент як наша країна і ми як платники податків виграємо завдяки вам на цій посаді, як ми зможемо, ну даруйте на цьому економічному так би мовити підтексті, компенсувати ці гроші? Пан Гройсман сказав, що з допомогою вас ми можемо близько 7 мільярдів виграти, компенсувати з огляду на вашу ефективність на цій посаді. Є у вас план дій? Як збираєтеся діяти? Що першочергово будете робити?

– По-перше, мені здається, що немає сенсу і не можна порівнювати зарплати голови фірми до зарплат політиків.

– Чому так?

– Тому що давайте порівнювати яблука з яблуками, а грушки з грушками. Це треба порівняти зарплати голови правління з головами правління фірми в іншій країні.

ЯКЩО НАМ ВДАСТЬСЯ ЗНАЙТИ ДОДАТКОВІ 7 МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ У СИСТЕМІ, ТО ЦЕ МОЖНА ВІДРЕМОНТУВАТИ 60 ТИСЯЧ ТОВАРНИХ ВАНТАЖНИХ ВАГОНІВ. ЦІ ГРОШІ ДОСТУПНІ, ЇХ ТРЕБА ТІЛЬКИ РАЦІОНАЛЬНИМ ШЛЯХОМ ПОВЕРНУТИ ДО ФІРМИ

– Ну чому? Функція яка? Поліпшити життя в країні, в принципі схожа.

11:00 Це бізнес-підприємство. У Польщі теж є таке бажання, що порівнювати голову правління банку до зарплати прем’єр-міністра, але голова банку заробляє порівняно з головою правління банку в іншій країні.

– Це була ваша ініціатива щодо цієї суми?

– Ні. Це є ініціатива, яка була частиною конкурсу, частиною пропозиції, яка була опублікована українським урядом, поза Україною це було опубліковано. Я думаю, що це була головна причина, чому там стартували до конкурсу кандидати з різних країн – США, Канади. І коли ми дивимося на цю перспективу практично, ми маємо наші сім’ї, ми дивимося крізь таку призму, якщо ми дивимося – це є робота, це є величезне завдання, ми маємо тут великі ризики, велику відповідальність; управління 300 тисячами людей у чужій країні, у чужій правовій реальності, іншій реальності економічній, та інші регуляції ми тут маємо. Тут є великі ризики і велика відповідальність, і це є більш-менш вицінено в наших зарплатах. Натомість потрібно пам’ятати про те, що зарплата і моя, і членів правління в базовій величині не є такими великими, якщо ми порівняємо їх з міжнародними зарплатами. Звичайно, якщо ми порівняємо з українськими зарплатами – це дуже багато, і тут немає сумнівів щодо цього. Натомість, якщо ми будемо порівнювати, якщо більшість потенційних зарплат є мотиваційним елементом і зв’язана з результатом, який ми маємо досягнути. Тобто виглядає по-іншому, тому що, якщо нам вдасться зреалізувати цю базову ціль, яка називається обниження коштів фірми,на 10% і знайти додаткові 7 мільярдів гривень у системі, то я тут даю таке інтелектуальне завдання – це можна відремонтувати 60 тисяч товарних вантажних вагонів. Кожний день ми чуємо, що є дефіцит вагонів, що ми не можемо перевезти таку кількість товарів, яку хочуть перевезти наші клієнти, ми не маємо тут вагонів пасажирського складу доброї якості. Отож, ці гроші є доступні, їх треба тільки раціональним шляхом повернути до фірми.

– Але є тут позитив. Знаєте, доброзичливці кажуть, така зарплата у Войцеха, звичайно, це такий момент трошки нас обтяжує, ми таких сум ще не бачили, але що знаємо точно – Войцех не буде красти. З такою зарплатнею це точно.

– Тут взагалі я не уявляю, щоб щось таке могло мати місце. Не уявляю собі, що хтось відповідальний приїжджає до іншої країни, до такої великої фірми, має таку велику відповідальність і ще переходить на темну сторону сили. Я також тут маю відповідальність за репутацію Польщі. Тому нема просто такої можливості і неможливо уявити, щоб дійшло до таких ситуацій.

МАЄМО БАГАТО НЕСПОДІВАНОК, МИ БАЧИМО СВІЖІ НЕГАТИВНІ, А НЕ ПОЗИТИВНІ СИТУАЦІЇ. БАГАТО ПРОБЛЕМ МИ БАЧИМО КОЖНОГО ДНЯ, БАГАТО ПРОБЛЕМ БУЛО ТАКОЖ СХОВАНО ПІД КИЛИМ

– Даруйте, що я зачепилася за питання грошей, тому що для українців це насправді важливе питання, тим більше в непрості часи, які ми зараз живемо – війна на Сході і модернізація багатьох ланок у житті країни для кожного важлива, і передусім українців цікавлять ті працівники, які прийдуть на зміну попереднім, зокрема і в "Укрзалізниці". Я зазначу, що останнім часом багато з’явилося прес-інформації про страйк, який наближається. Голова вільної профспілки залізничників України (ВПЗУ) Володимир Козельський каже, що в них дуже маленькі зарплати, і вони вимагатимуть їх збільшення, власне з цим і пов'язаний страйк. Буцімто, він говорив і з вами, і ви сказали, що поки що не можете нічого обіцяти. Видання gordon.uaстверджує, що провідниця потягу з п’ятирічним стажем, тобто 5 років на посаді, заробляє 2700 гривень – 100 доларів на місяць; механік складу до 4000 гривень на місяць, машиніст поїзда – до 5000. Ви зміните зарплатню і змінити цих людей на посадах? Хто ваша команда? Хто ці люди, які будуть реформувати "Укрзалізницю"?

– Я б дуже хотів, щоб працівники "Укрзалізниці" заробляли якомога більше. Це є нормально. Ми повинні дійти до цього відповідальним шляхом. Я був відповідальний за реформу в PKP Cargo, де кожен новий голова правління приходить і відразу профспілки кажуть – підвищіть зарплати. Це неправильна ситуація. Натомість, коли я прийшов до PKP Cargo,середня зарплата працівників PKP Cargo була набагато нижче середньої зарплати в промисловості. Завжди історично залізничники заробляли краще, ніж середня зарплата у промисловості. Реструктуризація, яку я провів у Польщі, довела до такої ситуації, що після двох років зарплата залізничників зблизилася до середньої зарплати у промисловості, а коли я пішов з посади, то залізничники знову заробляли більше, ніж середній працівник промисловості, тобто працівники PKP Cargo почали заробляти набагато більше. Це є ефект реструктуризації, оптимізації затрат, підвищення ефективності, продуктивності і так далі. Це все нас чекає. Я маю надію, що ми дійдемо до того моменту, коли працівники зможуть заробляти набагато більше. Якщо ми говоримо про актуальну ситуацію, то, звичайно, як відповідальна людина за фірму я передусім мушу знати, які є фінансові параметри фірми, що ми можемо собі дозволити, тому що мене взяли на роботу, щоб я приймав раціональні економічні рішення, а не для того, щоб роздати гроші і сісти плакати. Тому звичайно такий аналіз зараз проводиться. Ми маємо багато несподіванок, ми бачимо свіжі негативні, а не позитивні ситуації. Багато проблем ми бачимо кожного дня, багато проблем було також сховано під килим, як у нас говорять. Ми будемо мусити вирішити ці проблеми. Ми маємо багато справ, програних у судах, багато процесів, які тягнуться багато років, і коли ми є на останньому етапі цього процесу, тобто, інстанція касаційного суду, якщо ми там програємо, а це правдоподібно, дуже високо правдоподібно, тоді ми будемо змушені платити сотні мільйонів доларів до різних фірм, які судяться з нами. Ці проблеми не були розв’язані протягом багатьох років. Тому, як тільки з’явиться шанс допомогти всім, думаючи про цих базових працівників, які найбільше, найважче працюють кожного дня, які є тільки виключно на своїх посадах, які є фундаментом цієї фірми, тому що політики міняються, голови правління міняються, директори міняються і т.д., мають добрі зарплати, приходять-ідуть, а ці люди внизу залишаються і вони роблять можливість їздити поїздами кожного дня, тому я є прихильником того, щоб ці люди заробляли якомога більше. Як тільки ми зможемо профінансувати підвищення зарплат, то так, я порушу мову, з ким я буду працювати. Звичайно, я маю свою команду людей, з якими я хочу працювати тут, в "Укрзалізниці". Як кожен голова правління хоче мати людей, яким вірить, які компетентні, які хочуть важко працювати для фірми. Я маю бар’єр входу, який називається рівень зарплат, тому що, на жаль, структура зарплат всередині фірми нижче, ніж у правлінні, і є такою, що важко зацікавити західного менеджера за такі кошти. Це є кошти набагато нижчі, ніж відповідні, це також тема для дискусії з нашими суспільними партнерами, з профспілками, тому що це один з елементів численних патологій "Укрзалізниці", це те, що ми не можемо створити доброго топ-менеджменту фірми, який не тільки буде мати імунітет на спокуси, а й який буде сфокусований на важкій зарплаті і одержить за це добру зарплату.

Я ТОЧНО НЕ Є ТАКОЮ ЛЮДИНОЮ, ЯКА БУДЕ МАРКЕТИНГОВИМ АЛІБІ. ЯКА ТІЛЬКИ Є ВИКЛЮЧНО ОСОБОЮ, ЯКУ ПОКАЗУЮТЬ РІЗНИМ МІЖНАРОДНИМ ІНСТИТУЦІЯМ, ЯКИМ СКАЖУТЬ – ДИВІТЬСЯ, МИ МАЄМО МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖЕРА, ЙОМУ ПЛАТЯТЬ БАГАТО, ВСЕ БУДЕ СУПЕР

– Наскільки правдивою є інформація про те, що нібито, за даними деяких засобів масової інформації, пан прем’єр-міністр не згоден із тими заступниками, яких нібито ви маєте на меті призначити? Наскільки існує взагалі вплив згори на створення вами, формування команди?

– Щиро кажучи, цей процес ще не закінчився. Я дуже однозначно підкреслюю, що моя місія буде мати сенс тоді, коли я зможу мати впевненість, що контролюю правління. І це не є якась моя надзвичайна воля, це є нормальна ситуація. Я мушу приймати тисячі рішень практично зараз. Я мушу бути впевнений. Це моя відповідальність звичайно, тому що я буду звітувати. Я мушу бути впевнений, що я маю справний механізм прийняття рішень, а якщо ми застрягнемо на великих безкінечних дебатах про те, що будемо мати команду і яка буде складатися з різних дивних схем, то це не буде працювати.

– У вашому контракті є такий момент незалежності у прийнятті рішень?

– У цій сфері немає. Можливо, повинно це бути записано.

– Для нашої країни це такий суб’єктивний момент.

– Так, тому що якщо ми вже приймаємо рішення сказати "а", то маємо також сказати "я". І треба створити до кінця умови, що б все це почало діяти правильно. Я точно не є такою людиною, яка буде маркетинговим алібі. Щоб бути людиною, яка тільки є виключно особою, яку показують різним міжнародним інституціям, яким скажуть – дивіться, ми маємо міжнародного менеджера, йому платять багато, все буде супер. Ні, я дійова людина, я мушу мати умови, щоб приймати рішення. Я дуже розраховую на те, що такі умови будуть створені, і ця команда дійсно буде створена так, як я бачу. Я не хочу мати таку ситуацію, що я тільки виключно приймаю рішення, хто є в правлінні, я розумію місцеві обставини, я розумію, що мушу мати людей звідси. Я дуже хочу мати людей з України, які будуть нам допомагати, тому що моя місія має обмежений час. Я повинен збудувати певний механізм, який потім буде працювати багато років і яким, можливо, будуть керувати українці. Це найкраще було б.

ДЛЯ МЕНЕ НАЙВАЖЛИВІШИМ ПИТАННЯМ Є ЩОБ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" СТАЛА НОРМАЛЬНИМ ЕФЕКТИВНИМ БІЗНЕС-ГРАВЦЕМ, ЯКИЙ БУДЕ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИЙ ВЕСТИ АКТИВНУ ПОЛІТИКУ НЕ ТІЛЬКИ В УКРАЇНІ, АЛЕ ТАКОЖ І ПОЗА УКРАЇНОЮ. МРІЮ, ЩОБ Я КОЛИСЬ МІГ СКАЗАТИ, ЩО МИ МАЄМО УКРАЇНСЬКУ ЗАЛІЗНИЦЮ ІNTERNATIONAL

– 7 червня 2016 року Верховна Рада віддала 250 голосів за внесення "Укрзалізниці" до списку підприємств, які не можна приватизовувати. Андрій Іванчук, це заступник голови фракції "Народний фронт", прокоментував це рішення так: "Нині "Укрзалізниця" – це публічне акціонерне товариство, там влаштовують прозорі тендерні закупівлі, відсутня низова корупція і немає зловживань. Це дозволило вирівняти платіжний баланс компанії." Що ви з приводу цього думаєте, з приводу приватизації "Укрзалізниці"?

– Я скажу наступним чином. Питання приватизації – це завжди рішення уряду. Це не моє рішення. Я маю завдання, щоб добре управляти фірмою і будувати її вартість для власника. Чи власник є приватний, чи власник є держава – це для мене немає значення, жодного. Я можу сказати, що приватно я вважаю, приватизацію в Європі ухвалили дуже багато у всіх країнах фактично, фактично дійшло до приватизації тільки в Польщі. Всі великі європейські залізниці, включаючи Німеччину, Францію, відмовилися від планів приватизації. Яка причина? Важко сказати, важко робити висновки, але такою є ситуація. Для мене найважливішим питанням є щоб "Укрзалізниця" стала нормальним гравцем, ефективним бізнес-гравцем, який буде конкурентоспроможний вести активну політику не тільки в Україні, але також і поза Україною. Тому що конкуренція за перевезення товарів і пасажирів відбувається не тільки на рівні окремих держав, ця конкуренція відбувається на рівні світової транспортної системи, і транспортні шляхи проходять через різні країни і вертикально, і горизонтально, і т.д. Потрібно це використовувати з користю для нас. Моєю мрією є, щоб я колись міг сказати, що ми маємо українську залізницю іnternational.

– Коли ми сказали, що ви до нас прийдете, на Facebook надзвичайно було багато питань з приводу поїздів, які б курсували європейськими напрямками. Поясню чому. В Україні на даний момент дуже погано з існуванням таких лоукост-авіаліній, коли б українці могли за незначну суму подорожувати Європою. Є компанія-монополіст, в якій шалені ціни на квитки – для українців така, знаєте, стіна перед Європою, тому всі сподіваються на залізничне сполучення. Наскільки реально повернути ряд потягів, які зараз зняли з колій, які курсували в європейському напрямку? Які ваші плани щодо європейської інтеграції поїздів українських?

– Звичайно є багато модулів на столі, можна так сказати. Є різні проекти, які колись з’являлися, про які ми думали, але вони не вийшли до фази реалізації. Проблема, можливо навіть не проблема, а тільки питання, яке потрібно зрозуміти, що всіх ініціатив, проектів, очікувань, заходів є тисячі. І також потрібно зробити список пріоритетів, неможливо все робити одночасно, нема такої можливості. Хоча дехто очікує, що все вдасться зробити одночасно. Я пробую зараз у міру справно познайомитися з фірмою, переламати певний опір всередині фірми і почати діяти в конкретних сферах і темах. Я б дуже хотів розвивати українську залізницю за європейською системою. Є концепція європейської залізниці, будівництва великого пасажирського хабу і товарного хабу у Львові. Це вимагає погодження на міжнародному рівні. Наприклад, інтеграції української та польської залізниці, будівництво вузької колії чи європейських колій до Львова. Це в принципі реально, абсолютно реально, але це треба погодити між державами, між окремими залізницями. Це однозначно проекти на майбутнє і точно ми захочемо йти в цьому напрямку, я особисто є прихильником, щоб це зробити, том що мій прадід все життя був працівником Львівської залізниці і в сім’ї є легенди про те, як він їхав потягом по Європі, як він розповідав про це, як чудово розповідав, якою чудовою є німецька та французька кухня, так колись було. І відкривання України на захід це передусім підключення до транспортної мережі. Я мрію про те, щоб потяги, які їздять між окремими країнами заходу та сходу, щоб це були потяги не тільки для контрабанди тільки виключно, а щоб це були потяги для пасажирів, в добрих умовах, високої якості, з великою кількістю пасажирів, тому що це джерело прибутку.

НАС ЧЕКАЮТЬ ВАЖКІ РІШЕННЯ. НЕ ТІЛЬКИ ВСЕ БУДЕ ЛЕГКО І ПРЕКРАСНО. ЩОБ ЩОСЬ ПОБУДУВАТИ, ЧАСОМ ПОТРІБНО ТАКОЖ ЩОСЬ ЗНИЩИТИ. ЦЕ ВИКЛИКАЄ НЕРВОВУ ПОВЕДІНКУ ПОЛІТИКІВ

– Будемо чекати з нетерпінням. Я знаю, що ви за освітою політолог. Знаю, що ви закінчили Шльонський університет в Катовіцах, як вам все це, що зараз відбувається в Україні? Як вам політична ситуація? Як ви оцінюєте ці парламентські перипетії, таку своєрідну підкилимність українського процесу як політолог? Суб’єктивно, не як голова "Укрзалізниці", як політолог?

– Я ніколи не мав практики як політолог. Я з самого початку працював у бізнесі. Це тільки питання вузу, я з другого року навчання вже інтенсивно працював на різних досить серйозних посадах. Це був час перелому в Польщі, коли потрібні були люди, які були незаражені комуністичною системою. Я використав цей шанс для власної кар’єри, для професійного розвитку. Але зрозуміло, що такого типу фірми, які діють у такому масштабі, в такій важливій сфері для держави, такі фірми завжди є об’єктом політичного впливу. Я найохочіше був би поза цією реальністю і концентрувався б тільки на бізнес-активності, це є найкраще і це є перевага приватних фірм, пропорції, які можуть концентруватися на нормальних бізнес-правилах, а не на різних політичних іграх. Що важливого з точки зору "Укрзалізниці" – це передусім стабілізація, тому що нас чекають важкі рішення. Не тільки все буде легко і прекрасно. Щоб щось побудувати, я не кажу, але часом потрібно також щось знищити. Це викликає нервову поведінку політиків. Мій досвід реформи залізниці в Польщі є такий, що мені дали час на те, щоб щось знищити, а потім показати, що тут можна побудувати щось краще. Я не знаю, наскільки буде достатнім терпіння українських політиків, тому що ситуація є досить динамічною. Я переконую всіх, щоб вони повірили, що варто підтримати реформи, але також потрібно бути терплячим і варто створювати умови для того, щоб ми могли реалізувати завдання. Якщо ми будемо жити щодня під пресингом реальності Facebook, якщо ми кожен день будемо тільки вимушені доводити замість праці, будемо доводити на Facebook, що ми працюємо – це не до кінця те, що ми повинні робити. Я маю свідомість, що така реальність є в Україні. І також є ключові медіа, щоб мати контакт із суспільством. Ми також це будемо використовувати, я особисто. Але вже сьогодні я є об’єктом величезного потоку інформації, тому що мій приватний профіль, який навіть не є бізнес-профілем, тільки це є музична сторінка, бо всі знають, що це друга сторона моєї особистості, це так, і тепер це є профіль з дискусією про "Укрзалізницю".

МУЗИКА ЦЕ ЩОСЬ, ДЕ Я САМОРЕАЛІЗУЮСЯ. БЕЗ ЦЬОГО НЕМОЖЛИВО БУЛО Б ЖИТИ. ЦЕ ДОЗВОЛЯЄ МЕНІ ЗНАЙТИ БАЛАНС ТА РІВНОВАГУ. МУЗИКА – ЦЕ ТАКОЖ МОЖЛИВІСТЬ ТРЕНУВАТИ ПАМ'ЯТЬ, ЩО ДУЖЕ ДОПОМАГАЄ В БІЗНЕСІ

– До речі, про музику хочеться поговорити. Я передивилася ваші кліпи – вже майже у фан-клубі, відверто вам скажу.

– Дякую.

– Ви маєте доволі сміливу музику, і ми дуже рідко маємо в українському політикумі таких людей із таким незвичним хобі, людей сміливих, із таким досить позитивним бекграундом, і з намаганням зробити щось хороше для нашої країни і без живота, що дуже важливо. Тому за це вам можу потиснути руку. Ми зараз покажемо шматочок вашого кліпу.

– Позаду вас стоїть оператор, звуть його Іван. Він у нас грає в рок-групі. І коли ми дізналися, що він грає в рок-групі і ви до нас прийдете, ми зрозуміли, що треба напрягти Івана і попросити його принести гітару. І він приніс. Поки ми вас чекали годину, ми налаштували гітару і хотіла б вас попросити зіграти якщо можливо декілька якихось речей, буквально фрагментально, декілька хвилин. Це можливо?

– Можливо.

– Тоді давайте, хлопці. Що це буде? Войцех, що будете грати?

– Я зараз зіграю пару акордів.

– Імпровізація? Я знаю цю пісню. Супер. Дякую вам. Насправді музика це абсолютно інакше, правда? Як вас так, скажіть мені, із музики, чи існують якісь такі важелі, які поєднують музику і заняття, це своєрідний азарт, не розуміння того – вийде чи ні, але докладання зусиль, ну романтизм якийсь присутній?

– Це є духовна сфера, яка є для мене дуже важливою.

– Ось так.

– Музика це щось, де я самореалізуюся, тим більше, що я також є композитором творів і всі композиції Chemia – це мої ідеї. Без цього неможливо було б жити. Це дозволяє мені знайти баланс та рівновагу. Музика – це також можливість тренувати пам'ять, що дуже допомагає в бізнесі. Я знаю дуже багато людей у бізнесі, які грають, можливо, не такі, як я і не пробують робити це на професійному рівні, тому що в однаковій мірі моя бізнес-активність це дуже відповідальна функція бути топ-менеджером. Але з другої сторони, Chemia – це абсолютно професійна рок-група, яка розвивається і хоче розвиватися і писати щораз кращі альбоми. Мені дуже приємно, що я зумів зібрати дуже гарну команду для Chemia, тому що ми працюємо з дуже добре відомими продюсерами, з інженерами звуку – Майком Фрейзером, який 25 років робить усі альбоми "AC/DC", який записує альбоми від найвідоміших груп, він є нашим другом, записували спільний компакт разом, готуємо черговий запис. І цей час показує, що є така традиція, яку я зауважив тут, в Україні, якщо ми говоримо про роботу, то говоримо про роботу 7/24. Якщо людина повинна працювати ефективно, вона повинна мати час на рестарт свого мозку, щоб голова відпочила, сконцентрувалася на інших питаннях, тому що тоді ми робимо дистанцію, ми маємо кращу перспективу різних проблем. Я вважаю, що це дуже важливо. І тому з повною свідомістю я весь час говорю, що немає наміру перестати грати. Це я не роблю за рахунок "Укрзалізниці", це робиться за рахунок часу з сім’єю, і я дякую сім’ї за те, що вона має стільки терпіння, розуміння для мене.

– Сім’я залишилися в Польщі, ви сюди її не перевели?

– Так, так. Я маю цього року 25-ту річницю шлюбу – дружина витримала 25 років з мужчиною, який робить такі речі, і це вона мені створила умови, щоб я міг само реалізуватися як артист і як менеджер.

–  Ну ви як виправдали перед родиною цю поїздку і взагалі цю справу? Це заробляння грошей чи ідеологічний якийсь момент? Ну те, що ви переїхали в іншу країну і стали головою"Укрзалізниці"?

– Точно моя дружина останнім часом бачила, що мені потрібен адреналін. Бізнес-адреналін, тому що музичний адреналін у мене був, і тут я повністю самореалізувався, але бути музикантом – це не просто робота на ставку, бути музикантом – це є цілодобово. Одночасно концерти відбуваються раз на деякий час, звукостудія весь час у нас на кілька років, взагалі заходити писати альбом. Тому в мене було надто багато вільного часу і ця якась моя частина особистості почала нагадувати мені, що їй також потрібно бути, і тут з’явилася можливість стартувати в цьому конкурсі, і це була головна мотивація. Дружина сама сказала – я бачу, що ти повинен знову почати працювати. Але момент фінансовий також має значення, він впливає на все інше.

Я СКОРІШЕ Є ЛЮДИНОЮ ДОСИТЬ ЗАОЩАДЛИВОЮ. З ВЕЛИКОЮ ПРИЄМНІСТЮ ХАРЧУЮСЯ У БАРІ "УКРЗАЛІЗНИЦІ", ДЕ ЗА 20-30 ГРИВЕНЬ МОЖУ З’ЇСТИ ЦІЛКОМ ДОБРИЙ ОБІД. НЕ МАЮ ЯКИХОСЬ ВЕЛИКИХ ОЧІКУВАНЬ

– Зрозуміло. У нас є запитання від наших глядачів. Це близько 10 запитань, дуже коротких. Оцініть, будь ласка, на даний момент стан "Укрзалізниці" за шкалою від 1 до 10. Стан на даний момент.

– Щиро кажучи, то я би дав 4.

– Чотири? Ви оптиміст, я вам хочу сказати. Вірніше, комплімент зробили українській залізниці. Яка ваша улюблена книжка?

– Напевно, я дуже люблю "Портрет Доріана Грея".

– Як думаєте, коли будуть ліквідовані плацкартні вагони? Для розуміння – це вагони 3-го класу так званого.

– Важко зараз у цей момент сказати, тому що ми не підготували відповідної стратегії цих питань. Ми аналізуємо ресурси, зарано говорити про це.

– А ваш прожитковий мінімум?

– Прожитковий мінімум?

– Так. На місяць.

– Я скоріше є людиною досить заощадливою. З великою приємністю харчуюся у барі "Укрзалізниці", де за 20-30 гривень можу з’їсти цілком добрий обід. Не маю якихось великих очікувань.

– Домовились. Яка перша думка була, коли ви потрапили до України, про що ви подумали?

– Я думаю, що кожного дня пишуть мені…

– У Facebook?

– Такий оптимізм, такий конфлікт оптимізму і песимізму, тому що Україна це чудова країна, з великим потенціалом та можливостями, але одночасно кожного дня ми бачимо інформацію про те, що потрібні величезні зміни для того, щоб Україна була повністю чудовою країною.

– Скільки коштує ваш піджак?

– Скільки коштує цей піджак? Він був куплений багато років тому.

– Ні-ні, будь ласка, чітка сума, чітка відповідь на запитання.

– Не пам’ятаю.

– Не пам’ятаєте? Ви 20 років носите піджак?

– Я мав довгу перерву у виборі костюмів, тому в мене вони лежали в шафі кілька років, а я не купив жодного нового піджака.

ЧАСОМ ПЕВНІ ІСТОРИЧНІ МОМЕНТИ Є ЕЛЕМЕНТОМ ПОЛІТИЧНОЇ ГРИ, ХОЧА ВОНИ ВІДБУЛИСЯ ДЕСЯТКИ ЧИ СОТНІ РОКІВ ТОМУ. ВАРТО ВІДКРИТО РОЗМОВЛЯТИ, ПОЯСНЮВАТИ СВОЮ ПОЗИЦІЮ. Є ДУЖЕ БАГАТО СПІЛЬНИХ ПОЗИТИВНИХ РЕЧЕЙ ТА ЕМОЦІЙ МІЖ ПОЛЬЩЕЮ ТА УКРАЇНОЮ, І ВАРТО БУДУВАТИ НА ПОЗИТИВІ

– Добре, добре. Ось так – заощадливий наш голова "Укрзалізниці". Як ви думаєте, хто винен у Смоленській трагедії 2010 року?

– Це є об’єкт великих дебатів.

– Досі тривають.

– Я не можу приймати рішення, яка правильна відповідь. Важливо те, щоб розслідування цих питань відбулося чесно і щоб всі докази були розглянуті, в ту чи іншу сторону. Є багато інформації. Важко коментувати, хто є винен, але точно – це величезна трагедія для Польщі.

– Волинська трагедія – це геноцид?

– Це знову тема політичних дебатів, і публічних дебатів у даний момент між Україною та Польщею.

– Ну ваша особиста, суб’єктивна думка?

– Я з великою приємністю побачив те, як сторони почали розмовляти одна з другою про цю проблему з перспективи Польщі. Це є велика проблема, це велика трагедія польського народу, яка можливо не до кінця оцінена однаковим чином в Україні, і варто ознайомитися з нашою точкою зору і як ми думаємо про це. Ознайомлення з цим поглядом допомагає знайти спільну позицію. Кожний народ, кожна країна має в своїй історії гірші та важчі моменти. І часом певні історичні моменти є елементом політичної гри, хоча часом вони відбулися десятки чи сотні років тому. Варто відкрито розмовляти, пояснювати свою позицію. Я думаю, що є дуже багато спільних позитивних речей та емоцій між Польщею та Україною, і варто будувати на позитиві.

– Ви можете одним словом охарактеризувати відмінність – чим Україна відрізняється від Польщі? Одним словом. На даний момент.

– Чим відрізняється?

– Так.

– Важко сказати. Це значить… Мені здається, що має величезний потенціал і цей потенціал повинен бути використаний таким чином, як у Польщі. І ці зміни, які ми провели в Польщі, які видно сьогодні – вони були болісні, важкі, але після того як вони були впроваджені, ніхто б 20 років назад не міг сказати, де Польща буде сьогодні. Я сам тоді, коли я в Польщі, мені дуже приємно дивитися на те, що відбулося в Польщі. Я пишаюся тим, що було в Польщі, я хочу, щоб так само було і в Україні.

– Будемо сподіватися. Вихід Британії з Європейського Союзу це плюс для Європи, для України? Давайте, про Україну, це плюс для України чи мінус?

– Мені здається, що це загалом мінус. Я думаю, чим сильніший Європейський Союз, чим більше країн в Європейському Союзі, які говорять спільно одним голосом, ти більша роль ЄС у стабілізуванні політичної ситуації, яка щораз більш нестабільною є у цілому світі. Ми маємо нові лінії політичного поділу, нові лінії економічного поділу. Я думаю, що маємо дещо таку ситуацію, що Велика Британія також відчуває шок після референдуму, і задають люди собі питання, а що ж ми зробили? Тому що тепер вони бачать наслідки цього рішення. Я не знаю, які будуть наступні кроки політиків, британських політиків. Мені дуже сподобався виступ одного з представників німецького уряду, він сказав – не можна на референдумі розглядати такі стратегічні політичні рішення, натомість у референдумі неможливо думати про рішення макроекономічного, макрополітичного характеру, ці рішення повинні приймати ті люди, які розуміють ці процеси. Демократія не є ідеальним процесом з цієї перспективи. Має величезне значення демократія, але приклад Великої Британії показує, які ініціативи відразу почалися, щоб призупинити результати цього референдуму, тому показують, що розуміння і правильна перспектива це ключові питання.

– Якби зустріли Путіна, була така можливість з ним, щоб сказали йому?

– Я думаю, що ключовим питанням є те, щоб прагнути, щоб було якомога менше збройних конфліктів, тому що вони найбільш болісними є для народів. Мені здається, що завжди в формі діалогу можна шукати компроміс, шукати спільне розуміння, є багато спільних питань, є також дуже багато відмінностей, але треба шанувати, що є відмінності, всі не можуть застосуватися.

– Якби була можливість написати останню sms у своєму житті з допомогою мобільного телефону, кому б це була sms-ка і з яким текстом?

– Я би вислав sms до своєї дружини, що я її кохаю.

– Я дякую за ваш романтизм, за вашу справжність. Знаєте, у німців є така поговірка, що чистити драбину в хаті, сходи в хаті треба зверху, для того щоб внизу теж все було чистенько, бо сміття воно має властивість забруднювати абсолютно всі сходи. Я дуже рада, що у нас є новий очільник "Укрзалізниці". Ми дуже на вас сподіваємося і беремо слово за рік зустрітися і поговорити про результати. Дякую, що прийшли.

Яніна Соколова, "Рандеву", "5 канал"

Попередній матеріал
Росія домовляється з "ДНР" для фабрикування справ проти українців за "військові злочини" – Тимчук
Наступний матеріал
На Львівщині машина збила на смерть велосипедиста
Теги:

Голова правління "Укрзалізниці": Мене взяли на роботу не для того, щоб роздати гроші і сісти плакати

Порошенко підписав закон про заборону приватизації ПАТ "Укрзалізниця"

Новий чільник "Укрзалізниці" отримуватиме зарплату майже півмільйона гривень

"Укрзалізниця" приєдналася до ProZorro