Фронтмен гурту "СКАЙ" про поїздки в зону АТО, допомогу бійцям та ставлення до концертів укранських артистів в РФ

Лідер гурту "СКАЙ" Олег Собчук в ефірі "Час: Online" розповів про благочинні концерти в рамках осіннього туру в Америці, Канаді та Іспанії, участь у відборі Євробачення та заспівав пісню для глядачів "5 каналу"

– Ми знаємо, що у вас багато новин. У вас вийшов новий студійний 5-й альбом. Ви зараз, я так розумію, починаєте новий тур містами України і були в турі за кордоном. Давайте поговоримо взагалі про новий альбом. Ви нам розкажете, про що він, чим він відрізняється від попередніх і що ви хотіли ним донести?

– Альбом називається "Нове життя", і в ньому ми продовжуємо у своїй стилістиці, але з якісно новим звучанням, тому що альбом зводився і майструвався в США. Концептуально інакше підійшли. Раджу послухати цей матеріал. Зараз в українському турі ми граємо відомі хіти та знайомимо наших слухачів, прихильників із піснями з нового альбому. Ось так.

– А пісні українські чи англомовні?

– В альбомі україномовні пісні. Але англомовні теж будуть однозначно, тому що в планах є робити англомовний контент.

Ви зараз починаєте тур містами України, де саме ви маєте давати концерти?

– Ми вже на екваторі. Ми почали з Маріуполя. Одеса, Чернівці, Новоград-Волинський, Трускавець, Львів. Далі буде і Полтава, і Херсон.

– Чому така назва – "Нове життя"?

– Це не просто так, тому що нове життя, по-перше, не лише в самому нашому гурті, не лише в нашій музиці, поглядах, у ставленні. Я вважаю, що нове життя і в нашій країні. Тому варто починати з себе та бачити світло навіть у найтемніші часи.

– Чи змінилася ваша музика, якщо порівнювати перший альбом та п’ятий? В чому різниця саме для вас?

– Різниця суттєва. По-перше, в якості. Підхід, якість запису, виконання, зведення, аранжування, інформаційне наповнення, емоційне. Все інакше. Кожен новий альбом завжди інакший. Тому його варто послухати. Розказувати про музику… Краще її послухати.

– Гурту вже 15 років, нещодавно святкували День народження. Розкажіть чи змінювався склад?

– Ритм-секція в нас змінювалася тричі. Це третій склад. І мені дуже подобається те, що я зараз бачу. І я б хотів, щоб і далі так було. Дуже дружний, якісний та професійний колектив.

Як вибираєте людей до свого гурту, як проходить цей процес?

– Є два варіанти. Є, наприклад, коли просто знайомі приходять. Вони можуть надсилати е-мейл відео як вони грають, або, наприклад, даю їм пісні, щоб вони знімали. Вони приходять на репетицію і показують, як вони це зробили. Або незнайомі, те, що я сказав, знімають пісню, ту, яку я їм кажу, надсилають, приходять на репетицію, показують, а ми вже потім оцінюємо, думаємо, чи підходить нам така якість виконання, чи не підходить. В даному випадку нам підійшла. Те, що зараз я бачу, те, що зараз є, мені дуже подобається.

– Цей склад, який вам зараз подобається, скільки часу він існує?

– Протягом двох років.

– Розкажіть, будь ласка, про ваш тур – Америка, Канада, Іспанія. Що саме було, чому ви туди поїхали, чия це ідея та що там співали?

– Ми співали свої пісні.

– Українською мовою чи англійською?

– В ас є декілька пісень англійською мовою, ми можемо заспівати їх, це не проблема. Інколи бувало так, просили, одну-дві могли виконати. А переважно у нас звісно українські пісні. І я вам скажу, що неважливо, куди ви поїдете, на український гурт приходять здебільшого українці за кордоном. Ну і звісно ж, з собою приводять друзів-іноземців – хто одружився, хто просто друзів привів і так далі. В нашому випадку точно так само. Тому спокійно ми граємо україномовну програму і знову ж таки можемо зіграти пару англомовних пісень.

– А як зустрічала публіка, якщо порівнювати три країни – Америка, Канада, Іспанія – де найтепліше, де вам сподобалося найбільше?

– Абсолютно не буду розділяти, всюди класно зустрічали. В нашому випадку я можу констатувати той факт, що люди дуже тепло зустрічали. Нас дуже класно приймали всюди, годували так, що на сцену було важко вийти – і в будинках приймали, садили в автобуси і безкоштовно везли в аеропорти. Просто дуже несподівано приємно. Хочу точно сказати, що українська нація, український народ настільки об’єднаний у тяжку хвилину, що де б вони не жили – душею, своїми діями, думками завжди з Україною. Хто волонтерством професійно займається, хто використовує своє службове становище, наприклад, у лікарні, щоб офіційно збирати медикаменти та відправляти в Україну, і ми з цим стикалися дуже часто і теж у рамках нашого туру проводили доброчинні заходи. Тому цей факт мене приємно дуже вразив. В Канаді взагалі, у місті Ванкувер я познайомився з людьми, які хочуть привезти в Україну психологів-спеціалістів, які займаються психологічною реабілітацією вояків. У канадців просто вже є ця програма, вони вже робили це в себе і точно на досвіді знають, що вона працює. Дуже хотілося б заручитися державною підтримкою, щоб це зробити. Тому якби хтось допоміг у цьому плані, то це було б дуже добре. Тому що, як знаєте, рани існують не лише фізичні на тілі, а й моральні, психологічні, і їх набагато важче лікувати. Ще дуже-дуже багато чого. Ми осінню 2017 року знову туди їдемо. Зараз тільки формуємо цей графік і точно можемо сказати, що будемо поєднувати і теж будемо доносити музику.

– Цей тур закордонний був саме благодійний?

– Закордонний тур не мав бути за ціль благодійним. Це був ювілейний тур, він був комерційним, але в ньому декілька концертів були повністю доброчинні. А на одному з концертів, це наче був Детройт, прийшли наші українці, які прийняли в себе нашого вояка, який втратив зір, і вони запитали, чи можна поставити урну, аби зібрати якусь суму. Ми звісно погодилися і буквально за 5 хвилин зібрали більше двох тисяч доларів. Це здається дрібницею, але їм вже буде легше. Ми під час наших гастролей використовуємо будь-які доброчинні моменти. Якщо ми можемо це зробити, то чому б ні.

– Це допомога постраждалим бійцям АТО та дітям?

– Так.

– Яким саме дітям ви допомагаєте, яким чином це відбувається та як до вас можна звертатися? Це фонди, чи люди напряму до вас звертаються по допомогу?

– Ви маєте на увазі в рамках туру чи взагалі?

– І в рамках туру, і взагалі!

– Взагалі це фонд "Таблеточки". Це має відбуватися на офіційному рівні, ми перевіряємо документи, тому що дуже багато шахраїв і дуже легко помилитися. Я вам скажу, що є індивідуальні факти, ми їх просто не афішуємо, допомагаємо чисто по-людськи. Я не хотів би розказувати все. Непотрібно просто все розказувати. Захотів – допоміг.

– Ви брали участь у відборі на Євробачення. Розкажіть про свою пісню, чому саме на неї впав вибір, чому саме її виконували і взагалі, які ваші враження від цьогорічного конкурсу?

– Під час запису п’ятого альбому у нас з’явилася пісня "Я тебе люблю", україномовний варіант. Потім ми записали англомовний варіант "All My Love For You", було залучено дуже багато музикантів, записали симфонічний оркестр, теж працювали з американськими продюсерами. Вирішили взяти участь, абсолютно не шкодуємо про це. Я говорив: "Виграємо, то буде класно, не виграємо, то буде супер-досвід". У принципі, що і було зроблено. Так, не буду приховувати, не пощастило мені зі здоров’ям. Потім, як виявилось, я з пневмонією виходив. Важко було заспівати, показати всі свої вміння, в цьому плані мені прикро було. А загалом все нормально, пісню показали і ми ще її покажемо, тому що у нас в планах є зняти кліп на неї. Ціль пісні набагато далекоглядніша, ніж саме просто Євробачення і це не кінцева її зупинка. У принципі все о’кей, ми працюємо далі, ми зараз в турі. Євробачення саме по собі – це шоу і це не є якоюсь суперпанацеєю взагалі. Тому ми розвиваємося та живемо далі, так як і раніше жили.

– А як відноситесь до конкурсів? Бо відомо, що деякі артисти просто не люблять, вважають, що це зайвий стрес та вони співають свою музику, роблять її і їм не потрібні ніякі оцінювання. Для вас це стрес, чи, навпаки, як виклик і вас це тонізує?

– Якби не проблеми зі здоров’ям, для мене це було б задоволенням. Це був би суперкласний досвід. А так, саме проблеми зі здоров'ям внесли не дуже приємні сюрпризи. На рахунок цього тільки я переживав, а на рахунок всього іншого – в нас класна пісня.

 – А коли кліп планується на пісню?

– Подивимося, тому що все це залежить від нашого графіку, нам треба поєднувати все це. Не встигаємо просто.

– Ваші кліпи – ви працюєте з одними режисерами та продюсерами чи до кожної пісні обираєте когось іншого і як це відбувається?

– По-різному. Скажу, що дуже багато залежить від ідей. Наприклад, на кліп "Мелодія серця", до того як я визначився з режисером, слухав історії близько чотирьох чи п’яти режисерів, і мені вони не подобалися в силу своїх причин. Як тільки мені сподобалося, одразу ж ми почали зйомки, тому що і історія була хороша, і тягнути не було куди.

– А взагалі колись виступали автором ідеї для свого кліпу?

– Досить часто. Бували декілька таких робіт, що мені не було що додати і я їх повністю віддавав. Мені коли є щось додати – я завжди додаю. Коли нічого додати, то просто спостерігаю та насолоджуюсь процесом.

– Ви брали участь у Євробаченні та бачили виконавців, які виступали разом з вами, бачили, хто залишився. Хтось із них вам сподобався як глядачеві? Чиясь пісня вам здається вартою перемоги?

– Я толком не спостерігав, якщо чесно, тільки, і то навіть трішки, бачив у той день, коли виступав. Тому що якраз конкурс відбувався тоді, коди ми були на сцені в інших містах, в турі. Не можу точно сказати. Я знаю, хто пройшов у фінал, але деякі з їх пісень чув, деяких не чув. Я лише можу констатувати той факт, що досить непередбачувано. І мені в силу таких обставин важко робити якісь прогнози. Тому не стану зараз конкретно віддавати перевагу комусь. Просто скажу, що за фіналом, якщо не буду, на сцені, технічно буду спостерігати, тому що цікаво, хто переможе.

– А щодо організації самого конкурсу були у вас зауваження?

– Організація мені сподобалась. Все чітко. Ніхто не чекає, поки до нього хтось подзвонить. Всі йдуть на контакт, всі проявляють ініціативу. І мені все сподобалось. Я всім бажаю бути здоровими і показати свої вміння на всі 100%.

– Ви у 2016 році знялися у комедії "День святого Валентина", так?

– Так, яку ніяк ніхто не може побачити.

– Це взагалі ваша перша робота як актора, чи до цього вже щось було?

– Ні, це перший такий досвід, окрім кліпів.

– Розкажіть трошки про стрічку, бо ми дійсно нічого не знаємо.

– Там є дуже багато різних технічних документаційних проблем, через які стрічка не може вийти в повній мірі на телебачення. Хоча в кінотеатрах вона транслювалася. Це мій перший досвід в такому кіно – великому, повнометражному. Сподіваюсь, не останній. Мені сподобалась ця емоція, мені сподобався цей світ кінематографу, він абсолютно інакший, він дуже відрізняється від музичного. Можна сказати, я навіть в деякій мірі відпочивав. Дуже комфортно почувався.

– В якому фільмі хотіли б знятися?

– У "Зоряних війнах". Я був би Чуі, або Р2.

– В нас пішли питання від читачів. Питання від Юлії: "Доброго дня, Олег, розкажіть, будь ласка, як і кому прийшла ідея брати участь у Євробаченні, чого чекали від цього заходу?"

– Моя ідея була. І я абсолютно не шкодую про неї.

– І ще одне запитання від читачів. Як приймаються рішення у групі, слово соліста – закон, чи все-таки намагаєтесь іти на компроміси?

– Скажімо так, я більше демократ все ж таки. Я буду відстоювати завжди свою думку, навіть якщо вона в мене аргументована та підкріплена фактами. І знову ж таки, я погоджусь, піду на компроміс, якщо я розумію, що та людина, яка веде зі мною діалог, більше має рацію і більше розбирається в цій темі.

– Тобто ви дослуховуєтесь до думки інших людей?

– Так, авторитарні схеми я не дуже підтримую. Тобто якщо це авторитарна схема, то це має бути аргументовано.

– Питання від Віолети. Якої фірми був перший музичний інструмент та якою фірмою користуєтесь зараз?

– Взагалі перший музичний інструмент, на якому я навчився "Кузнечика" грати, мені було років 8, це ще була радянська гітара, наче з ніжинського заводу. Потім у мене була "Трембіта", це вже наприкінці 90-х. "Трембіта" – гітара, це ж наш львівський виробник. Дванадцятиструнка, на яку я поставив електродатчик, вона звучала жахливо, чесно признаюсь. Акустично краще звучало. А потім вже купував професійніші гітари.

– А в гурті у вас у кожного свої вподобання, якщо про фірми інструментів говорити?

– В нас багато різних інструментів. За один концерт кожен використовує по дві, по три гітари.

– А взагалі як ви прийшли до того, що будете займатися музикою? Це з восьми років, з "Кузнечика" почалось? Ким мріяли стати і чи так воно сталося?

– Воно і так склалося, і мріяв. Не буду приховувати. Мені подобалося співати. Я якимось чином напам’ять знав пісні Мадонни, наприклад. Я не знав, про що співаю, але La Isla Bonita я співав, Roxette, Queen. Мені подобалося, ще з дитинства мені легко давалися мелодії, відчуття ритму, оці всі історії. Я завжди тягнувся до цього і те що зараз є, напевно, є результатом. Я завжди любив цю справу і люблю.

– А взагалі хто був улюбленим виконавцем у дитинстві і, наприклад, зараз, кого ви слухаєте із задоволенням, коли відпочиваєте? Чи це якийсь напрямок музики чи це певний виконавець?

– Це багато різних виконавців. Я пам’ятаю дуже сильно був присів, по-перше, мені подобалися такі виконавці, як Цой, БГ, Шевчук і так далі. По-друге, мені подобалися Queen, Roxette, IronMaiden. Особливо, пам’ятаю, мене зачепила пісня, яку виконав вже Браян Мей вже після смерті Фреді Меркюрі, вона називається Toomuchlovewillkillyou. Класна пісня. Пам’ятаю, дуже довго її співав. І ще малим був, мені було десь 14 років.

– Я так розумію, що в школі дівчата були в захваті?

– Та дівчатам було байдуже – вони за старшокласниками бігали. Для них це було банально те, що я робив. Я страждав, так і формувалася душа поета.

– А давайте про перше найбільше кохання, яке ви пам’ятаєте.

– Ну, це третій класс. Знову ж таки. Оля. Прізвище Качка. Я її пам’ятаю. В неї було таке темне каре і вона дружила з моїм другом, якого теж звали Олег, і вони постійно гралися так, що від мене тікали, а я за ними постійно бігав.

– Це якийсь любовний трикутник?

– А в мене завжди так було. Завжди.

– І чим закінчилось?

– Нічим. Вона зі мною не залишилась. І з другом теж не залишилась. Пішла до старшокласників. Я ненавидів старшокласників. Я хотів стати старшокласником.

– І коли ви стали старшокласником…

– ...тоді закінчилася школа.

– Запитання від нашого читача із фейсбуку, запитання до гурту і до вас особисто. Чи є серед вас футбольні вболівальники? Якщо так, то за які клуби ви вболіваєте?

– Я завжди вболівав за "Динамо". Тому й написав пісню "Ми – це "Динамо", "Динамо" – це ми». В мене так склалось в сім’ї, що поколіннями, ще мій дідо, потім батько, всі вболівали за "Динамо". Тому я теж.

– А улюблений гравець хто?

– Ребров хай буде.

– Щось останнім часом "Динамо" трохи засмучує нас.

– Нічого страшного. Повірте, в житті є періоди. Треба вірити і йти вперед, тому що людина, яка отримала поразку, про перемогу знає більше, ніж та, яка не спробувала. Тому я вірю, ми всі віримо, що у хлопців все буде о’кей. Просто потрібно правильного керманича.

– Надійшло запитання. Ви на нього частково відповіли вже. На яку пісню з нового альбому плануєте зняти наступний відеокліп? Ми знаємо, що будете знімати для "Allmyloveforyou"?

– Так. Це буде кліп на дві версії – на україномовну та на англомовну.

– А ще на якусь пісню з нового альбому запис планується?

– Так. Можливо навіть перед цим кліпом вийде на пісню "Я буду йти", з нового альбому. Кліп на цю пісню вже готовий.

– То ми вже чекаємо на премєру. А коли приблизно буде?

– Він буде найближчим часом. Просто ми зараз думаємо. У нас зараз дуже щільний графік. Що буде швидше, те і поставимо. Спеціально в кишені тримати не будемо.

– Віолетта написала вам гарне запитання-звернення. "Завжди мріяла потрапити до вас на концерт і все ж таки моя мрія здійснилася в Ужгороді. Коли я почула ваш гурт, це було щось неймовірне – ви на сцені такі запальні і, що мені найбільше подобається, так це те, що ви не схожі на інших артистів, ви відкритіші та добріші, не пафосні. Моє питання таке: які плани у гурту на майбутнє?"

– Про грандіозні плани не стану розказувати. Я натякнув, що ми будемо давати новий контент. Планів дуже багато. Головне, щоб було здоров’я і щоб до людей доходили наші пісні, через радіо, через телебачення, щоб усі були зацікавлені в тому, щоб україномовний контент доходив до людей. Тоді все буде о’кей і всі якісно будуть робити свою роботу. Віолетто, дякую тобі за хороші слова і дякую за те, що прийшла на наш концерт в Ужгороді. Такі слова спонукають рухатися вперед. Мені здається, що так роблять усі артисти. Скажу так, мені дуже подобається та атмосфера, яка існує в нас на концертах. І саме цей тур і повні зали показують, що ми робимо правильно та рухаємося в правильному напрямку. Люди отримують масу задоволення і це видно в їхніх емоціях, аплодисментах і т.д. Тому приходь до нас на концерти ще, обов’язково. І не лише в Ужгороді.

– Щодо квотування на радіо. Ми зараз бачимо, що український контент почав зявлятися. Ви слухаєте радіо? Якщо порівняти до квотування і зараз, чи більше вам подобається те, що ви чуєте?

– Звісно більше стало україномовного контенту, україномовної музики, пісень. Однозначно більше. І їх стало більше вдень. Раніше було, що о 3-4 годині ночі вмикаєш радіостанцію і там аншлаг, парад української музики. А зараз і вдень. Та давним-давно вже треба було це зробити. І те, що зараз є якісніша українська музика, є менш якісніша, це тимчасово, повірте. Самі через рік-два побачите, наскільки все зміниться в якісний бік, тому що україномовні мізки ввімкнулися автоматично, реагуючи на таку державну підтримку, тому що з’явилися радіо- і телеплатформи для того, щоб цей матеріал крутили, для того, щоб цей матеріал був показаний. Бо раніше не було сенсу, не було такої аргументації робити цей матеріал, тому що його не крутили, а якщо і крутили, то вночі або за якісь дуже великі гроші. Тому зараз є непересічна можливість показати свою українську пісню та її ввімкнути. Тому це дуже добре, я дуже радий з цього приводу, сподіваюсь, що ніхто не припинить дію цього закону, нехай він буде і процвітає.

А памятаєте свій перший концерт, де він був?

– В Тернополі. У Довженка.

– Страшно було?

– Страшно і смішно. В нас було 5 пісень, які ми грали протягом години. Ми були в кумедних різнокольорових комбінезонах. Я сам ще до кінця не розумію, для чого вони нам були потрібні. Але тоді це чомусь було прикольно.

– А зараз хвилюєтесь перед виходом?

– Ну звісно. Хвилювання завжди є. І хай воно буде. Якщо нема хвилювання, то нецікаво якось.

– А найскладніший концерт для вас який був?

– Ну не буду обманювати, на Євробачення з хворим горлом було дуже складно. Обдурити горло було складно. Коли тобі треба заспівати вживу, в прямому ефірі, а ти не можеш говорити, бо в тебе і температура, і все на світі. Повірте, я вам кажу як людина, яка це пережила. Це те саме, що виїжджати на "Формулі-1" на змагання, а в тебе колесо спустило. І ти розумієш, що ти на "Формулі", в тебе серйозна тачка, а їхати ти не можеш. І все, ти дуже переживаєш, комплексуєш з цього приводу. Це складно. Я думаю, що професіонали так чи інакше стикалися з цим.

Відомо, що дуже багато артистів зараз їздять в зону АТО або в госпіталі аби підтримати військових. Чи ваш гурт таке робить, чи виступаєте ви саме з такими концертами для бійців?

– Ми неодноразово їздили і були на передовій. І були на дуже-дуже передовій. І в канадському турі півтора чи два роки тому ми чотирма концертами ми зібрали близько 20 тисяч доларів на покупку аптечок, які потім вже в Авдіївці в десантників у 95-й побачив на свої власні очі. Воно туди дійшло і я на свої очі побачив, і то випадково.Звісно,будемо далі їздити, тому що, якщо ми, скажімо так, зараз там не стоїмо зі зброєю, то ми хоча б поїдемо туди і зіграємо для хлопців, побудемо з ними в одних умовах. Або дистанційно допоможемо якось. Однозначно якусь увагу ми будемо приділяти, тому що це потрібно робити.

Психологічно на вас це впливає, на саму творчість? Тому що деякі українські артисти взагалі припинили виступати, ми знаємо такі випадки, дехто їздить, допомагає, а в декого змінюється творчість, тому що людина багато переосмислює, бо така жахлива тематика.

– Але це ми, це наша країна. Тут не можна ігнорувати це. Творчість повністю в нас не змінилася. В нас деякі пісні є, присвячені цій тематиці. Є пісня, яку я написав, але не видав їїще і навіть нікому не показав. Вона називається "Повернутися живим". Це я, до речі, вперше кажу, що вона у мене є. Я її написав після того, як ми з Мочановим з’їздили в Миронівськ. Він на машині давив газ і хрестився, казав, що ми в зоні досягнення снайпера. А я на нього потім дуже матюкався та питав, чому він мені про це раніше не сказав. А він сказав : "А нащо тобі було знати? Ти все одно б поїхав". Дай боже, щоб вже закінчилася та війна, всі повернулись живими-здоровими і ми писали пісні про любов і про такі речі, які б допомагали нам жити. Ми виступали у Попасній, тоді це було за два кілометри від фронтової зони, і директор ДК, така жіночка старша сказала: "Впервые в этом ДК звучал украинский язык". Вперше! А в цьому ДК, ще наче й Брежнєв ходив, настільки ДК старий. Там ніколи не було української мови, ніколи в житті. Як так? Ось у принципі вся відповідь на дуже багато запитань. Ми виступали і там, де безпосередньо дислокуються бійці, і в різних ДК, куди привозять бійці з передової, і в різних містах, де бійці несуть строкову службу, наприклад, в тому ж Новоград-Волинськму. При можливості ми абсолютно не проти і запрошуємо безкоштовно бійців, військовослужбовців, щоб вони приходили на концерти, відпочивали, наповнювалися новими враженнями, емоціями, хорошим позитивним настроєм, тому що саме психологічна підготовка – це 50%, а може і 70% на полі бою, саме психологічна підготовка.

– Деякі з українських артистів їздять у Росію, виступають там, приймають там участь у марафонах, отримують нагороди. Сприймається це по-різному. На ваш погляд, чи правильно це в таких умовах, як зараз в Україні?

– Я скажу так, про себе скажу – ми відмовляємось їздити туди, тому що зараз це вже не політичне питання. Це не політика – це війна. І війна ведеться на нашій території, і агресія йде не з нашого боку. Тому ми відмовляємося їздити на територію Росії з концертами і будемо це робити доти, доки це не припиниться і не зміниться в якісний, хороший для України бік.

– Для вашого гурту надходили пропозиції щодо виступів на території Криму?

– Так, були. Але ми відмовляємося це робити. Причина та ж сама.

– Нещодавно у нас в гостях був Арсен Мірзоян і він розказував про участь у проекті "Пісні війни". Він записував пісні із ветеранами АТО. Чи брали участь ви у такому проекті, чи, можливо, подібні ідеї до вас приходили, бо ми знаємо, що деякі хлопці пишуть і вірші, і тексти. Чи не було ідеї зробити спільний проект?

– Ведуться розмови на рахунок цього. Знову ж таки, в нас по графіку інколи виходить це робити, інколи не виходить. На День незалежності ми зробили пісню, присвячену річниці Незалежності. Далі ми будемо таке робити. Зробили кавер рок-версію на пісню "Україно" Тараса Петриненка, за його згодою. Далі, коли ми будемо бачити, що це проводиться на хорошому рівні, то будемо приділяти цьому час, якщо дозволить наш графік. Ми не проти, ми не відмовляємося від цього абсолютно.

– Звідки ви берете натхнення? Наприклад,хтось розповідає, що спав-спав, щось наснилося, прокинувся і написав пісню.У вас було таке?

– Було таке.

Як приходить Муза, бо всі по-різному розказують?

– Стукає в двері – "привіт, я прийшла".Це може бути коли завгодно. Це така підсвідома річ. Вона може прийти, може не прийти, ти можеш чекати, їздити по всьому світу, і вона все одно може не прийти. Все залежить від дуже багатьох різних факторів, особливо від власного стану психологічного, фізичного, від настрою, від асоціацій (це можуть бути фільми, це можуть бути якісь відчуття, почуття, все що завгодно). Я не можу зараз сказати, після чого муза прийде або не прийде. Я до цих пір цього не знаю і, напевно, ніколи не взнаю.

А з тих пісень, що ви написали, можливо, є цікава історія, що якось незвично прийшла ця пісня? Можливо, улюблена ваша пісня, яку ви співаєте і вона чимось для вас важлива?

– Та вони всі важливі в деякій мірі, вони всі мої діти, я їх написав, і вони всі призначені для різних речей, але всі разом несуть у собі одну ціль. Така як "Подаруй світло", наприклад, в ній є дуже великий заряд та дуже сильний посил. "Поки жива любов"– я дуже люблю цю пісню виконувати вживу на концертах, співає весь зал завжди. Зараз це нова пісня "Мелодія серця", всі люди її вже знають, це вже караоке, це точно. "Ідеальна" подобається дуже дітям чогось.Про кожну пісню можу говорити теж багато, тому що я через себе її проніс і так само всі учасники гурту через себе її пронесли, і ми це все видаємо на сцені. Слава Богу, люди це відчувають і бачать, тому ми зараз не сидимо, ми концертуємо, розвиваємось і рухаємось далі, тому що в нас є слухач, в нас є прихильники, які просто роблять так, що ми рухаємось далі.

А як ви з ними спілкуєтесь, у вас є фан-клуби, групи?

– У нас є сайт, у нас є групи в соціальних мережах. На концертах я в 90% виходжу, це автограф-сесії, фотографії, телефони і так далі. Не ховаюсь. Звісно, якщо мені погано, то я можу не вийти, але це буває рідко.

А чи бували випадки, що ваші фани писали вам пісні? Таке можливо?

– Дуже багато присилають різних текстів, віршів. Одна дівчинка десь рік тому писала дуже класні прози, але російською мовою. Якби писав пісні російською, то 100% понаписував би вже пару альбомів. На українську просто перекладати немає сенсу, тому що це проза, буде втрачений зміст. Кожна мова сама по собі самодостатня. І якщо людина пише щось і цією мовою думає, то це однозначно складно перекласти один до одного. Так само, наприклад, пісня "Я тебе люблю" і переклад "Allmyloveforyou". Вони різні виходять. Посил один і той самий, але якщо послухати, то явно, що асоціацію брали і писали новий текст навіть з іншою вокальною лінією.Я дякую тим людям. Надсилайте тексти. Якщо мені щось сподобається, то буду просити у вас дозволу використати в пісні.

- Хочу завершити словами нашої глядачки, вашого фана. Дякую вам за те що ви є, за те, що ви даруєте нам таку чудову українську музику. Якщо можна заспівайте, будь ласка, приспів із пісні "Ідеальна".

- "Ідеальна" - класна пісня, але я заспіваю пісню, яку точно всі знають. Нещодавно був День закоханих, попереду Міжнародний жіночий день, весна. Тому я заспіваю декілька слів і автоматично привітаю усіх закоханих, усіх найкрасивіших жінок, просто подякую їм за те, що вони є, і за те, що вони надихають на такі пісні, як ця.

Попередній матеріал
За свободу на одних барикадах: як формувалися українсько-єврейські взаємини
Наступний матеріал
Шампунь, туалетний папір та насіння: гендиректор "Укрпошти" розповів, що приносить прибутки держпідприємству
Теги: