Письменник, справжнє ім'я якого Павло Губенко, був в’язнем сталінських концтаборів і засновником особливого гумористичного жанру – "усмішки" або "реп’яшка". Його історію розповість "Дивогляд".
Дитинство та переслідування з боку радянської влади
З дитинства Вишня захоплювався творчістю Миколи Гоголя, особливо "Тарасом Бульбою", якого читав настільки часто, що зносив книжку до дірок. Свій псевдонім взяв від імені одного із синів головного героя твору, а Вишня – через любов до вишень, які на Полтавщині були у кожному дворі.
Родина Губенків була великою: у сім'ї виховувалися сімнадцятеро дітей, другим з яких був Павло. Сам Остап Вишня зазначав у своїх спогадах, що батьки, ймовірно, отримали стільки дітей завдяки щирій молитві.
Навчався Вишня у Зіньківській школі, де його однокласником був майбутній відомий літературознавець Микола Зеров. Згодом він здобув медичну освіту і працював у хірургічному відділенні Південно-Західної залізниці під час Першої світової війни. У 1919 році очолив медично-санітарне управління Міністерства залізниць УНР і тісно спілкувався з офіцерами Української Галицької армії та Дієвої Армії УНР.
Остап Вишня зазнав переслідувань з боку радянської влади: його двічі заарештовували. У 1934 році його звинуватили у "терористичній змові" і засудили до 10 років таборів, нібито за підготовку замаху на українофоба Павла Постишева. Під час допитів Вишня іронічно зазначав, що його могли б звинуватити й у "зґвалтуванні Клари Цеткін".
Відбував покарання в Ухтимсько-печорському таборі, а у 1937 році мав бути розстріляний. Випадково наказ про страту загубили через затримку його етапування, що врятувало йому життя. У 1943 році за проханням Олександра Довженка, Микита Хрущов переконав Сталіна звільнити письменника для мобілізації його творчого потенціалу на боротьбу з нацистами. Пізніше Вишня написав збірку памфлетів "Самостійна дірка", що вберегло його від подальших репресій.
Творчість та богемне кохання
У своїй творчості Остап Вишня висміював людські слабкості, підкреслюючи важливість вміння сміятися над собою. Він став визнаним майстром української сатири, започаткувавши новий жанр – "усмішка", яку сам автор вважав більш близькою до української душі, ніж фейлетон. Його "Вишневі усмішки" стали вагомим внеском у розвиток сатиричної літератури, що продовжувала традиції Тараса Шевченка, Івана Франка та Леся Мартовича.
Вишня також був головою кооперативу літераторів у Харкові під час будівництва житла для письменників, а в 1930 році оселився у новобудові. В цей час він захопився театром, працюючи у Харківському театрі Франка завідувачем літературної частини.
Тут він зустрів молоду актрису Варвару Маслюченко, яка стала його дружиною. Їхні відносини стали прикладом богемного союзу – вона була актрисою і кінозіркою, а він – найпопулярнішим письменником України. Коли Вишню заарештували, Варвара десять років чекала на його повернення, пожертвувавши своєю кар’єрою.
Раніше "Дивогляд" розповідав про те, як Іван Карпенко-Карий змінив українську драматургію.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
ПРОКОМЕНТУЙТЕ
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
