Ця видатна особистість увійшла в історію як один із корифеїв українського театру, а його творчість стала визначальною для розвитку драматургії в Україні. Псевдонім був обраний не випадково: у ньому поєднуються ім’я батька та прізвище улюбленого героя п’єси Тараса Шевченка "Назар Стодоля". Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на Український інститут національної пам'яті.
Патрон українського театру

Батько Івана походив із знатного, але збіднілого дворянського роду і працював прикажчиком в поміщицькому маєтку. Мати, закохана в театр, була кріпачкою, яку викупив її чоловік Карпо Тобілевич. Вона часто брала дітей на вистави, що стало початком любові Івана до сцени. Разом з ним у цій родині виросли інші таланти українського театру – Микола Садовський, Панас Саксаганський та Марія Садовська-Барілотті.
Хоча Іван не зміг отримати належну освіту через матеріальну скруту, це не завадило йому стати значною постаттю. У віці 14 років він почав працювати в канцелярії, а в юності долучився до аматорського театру, де проявив себе як актор і режисер. Його захоплення театром не зникло навіть після заборони української мови в 1876 році.
У 1870 році Іван одружився з Надією Тарковською, а згодом відкрив хутір "Надія", який сьогодні є музеєм. Його переконання призвели до участі в українофільському гуртку, що розповсюджував заборонену літературу. Через це він зазнав переслідувань, був звільнений зі служби і відправлений на три роки в заслання.

Після повернення на батьківщину Іван активно працював у театрі, створивши власну трупу. Його драматургічна спадщина складається з 18 завершених п’єс, що стали основою українського театру. Однак у 1907 році його життя обірвалося через хворобу, але спадщина Карпенка-Карого залишила значний слід в українському культурному просторі.
Його творчість стала основою для розвитку української драматургії, а п’єси – важливими етапами в історії театру. Він заклав основи української сценічної мови, поєднавши народні традиції з європейськими театральними практиками.

Карпенко-Карий підняв актуальні соціальні проблеми, зокрема, бідність, нерівність і кріпосне право, змусивши глядачів замислитися над своїм місцем у суспільстві. Його п’єси продовжують ставити на театральних сценах України, служачи джерелом натхнення для нових поколінь акторів та драматургів. Вклад Івана Карпенка-Карого у розвиток української культури неможливо переоцінити, адже його роботи не тільки зберегли історичну пам'ять, але й формують національну ідентичність.
Раніше "Дивогляд" розповідав про маловідомі деталі з життя архітектора Олександра Вербицького, який спроєктував Київський залізничний вокзал.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.