2 вересня 1831 року вийшла друком перша частина "Вечорів на хуторі біля Диканьки", твору українського письменника Миколи Гоголя
Ця подія стала знаковою в літературному світі, і на честь цієї дати "Дивогляд" вирішив розповісти декілька цікавих фактів про самого письменника та його відомий твір.
Біографія
Микола Гоголь, народжений на Полтавщині, присвятив свою збірку повістей "Вечори на хуторі поблизу Диканьки" українським традиціям і народним віруванням. Працюючи над цією збіркою під Санкт-Петербургом, він активно звертався до своєї родини, яка проживала в Україні.
У листах до матері він просив детально описати, як в Україні святкують різні свята, особливо Різдво, і надавати детальну інформацію про традиційний одяг. Наприклад, він хотів знати, у що одягалися молодята на весіллях та як відбувався весільний обряд, включаючи найменші деталі. Своїх сестер Гоголь просив надіслати йому тексти колядок і розповіді про звичаї святкування Івана Купала.
Першу частину "Вечорів на хуторі поблизу Диканьки" Гоголь завершив у 1831 році, перебуваючи в Павловську, де він працював учителем у будинку княжни Васильчикової. Книга була тепло прийнята публікою, що надихнуло Гоголя продовжувати роботу. У наступних листах до матері він просив надсилати йому предмети народного побуту та елементи одягу, що дозволило йому ще глибше зануритися у світ українського фольклору. Вивчаючи праці з етнографії, лінгвістики, народної медицини та чаклунства, Гоголь підготував матеріал для другої частини "Вечорів...", яка була написана і опублікована в 1832 році.
Микола Гоголь
Фото: Фото з відкритих джерел
Попри успіх, Гоголь, відомий своєю самокритикою, не вважав "Вечори на хуторі поблизу Диканьки" гідними творами. Він навіть зазначав, що першу частину "слід було б вилучити".
До першої частини збірки входять такі твори: "Сорочинський ярмарок", "Вечір напередодні Івана Купала", "Майська ніч, або Утоплена", "Пропала грамота". Друга частина включає "Ніч перед Різдвом", "Страшну помсту", "Іван Федорович Шпонька і його тітонька" та "Зачароване місце".
10 цікавих фактів про Миколу Гоголя:
Справжнє прізвище Миколи Гоголя було Яновський, але він використовував ще сім різних псевдонімів протягом свого життя.
Сестри Гоголя отримали в особі брата не тільки талановитого письменника, але й людину, яка сама кроїла їм сукні та в'язала на спицях. Крім того, Гоголь захоплювався кулінарією, що також відображало його полтавське коріння – він умів майстерно готувати галушки.
Гоголь жартома називав свій авторський напій "гоголь-моголь". Цей напій складався з рому та козячого молока і був відомий серед його друзів.
Довгий ніс був для Гоголя причиною багатьох страждань. Він настільки соромився своєї зовнішності, що просив художників змінювати форму носа на своїх портретах. Кожен художник робив це по-своєму, тому обличчя Гоголя на картинах виглядало по-різному.
Гоголь зробив пропозицію руки і серця лише один раз у житті, але отримав відмову. Його обраницею була Анна Вільєгорська, яка відмовила йому за два роки до його смерті.
Гоголь був великим любителем солодощів. Його долоні часто були липкими від цукру, адже він завжди тримав під рукою шматочки рафінаду.
Микола Гоголь не приділяв особливої уваги своєму зовнішньому вигляду. Після його смерті його особисті речі виявилися просто купою зношеного одягу.
Весь спадок, що залишився після Гоголя, оцінили у менш ніж 44 рублі. Це було дуже мало, враховуючи, що на благодійність письменник жертвував значні суми.
За дев'ять днів до смерті Гоголь спалив усі свої рукописи, включаючи другий том "Мертвих душ", і провів ніч у сльозах та молитві.
Микола Гоголь мав безліч фобій: він боявся грози, втрати свідомості, поховання заживо та смерті. Через ці страхи Гоголь часто спав на дивані, а не в ліжку. Літературний критик Павло Анненков згадував, що Гоголь інколи всю ніч не спав, а під ранок розправляв своє ліжко, щоб служниця, яка прибирала кімнату, не помітила його звички.
Микола Гоголь
Фото: Фото з відкритих джерел
Поховали живцем?
Існує популярна легенда про те, що Гоголь був похований живцем, і ця чутка настільки закріпилася в свідомості людей, що багато хто вважає її правдою. Через 79 років після його смерті могилу Гоголя відкрили для перенесення його останків.
Згідно з розповідями, в труні був виявлений скелет із повернутим набік черепом, що підкріпило чутки про те, що письменник помер страшною смертю. Однак, скульптор Микола Рамазанов, який знімав посмертну маску з обличчя Гоголя, згадував, що на обличчі були чітко видні посмертні зміни, що спростовує версію про летаргічний сон.
