День народження Івана Вагилевича: цікаві факти про члена-засновника "Руської Трійці", який вплинув на національне відродження

Він став одним із засновників "Руської Трійці" – важливого літературного угрупування, яке відіграло значну роль у національному відродженні українців. Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на Національну історичну бібліотеку України.

Біографія та цікаві факти

Іван Вагилевич народився в родині священника, що помітною мірою вплинуло на його подальший життєвий шлях. Початкову освіту він здобув у Бучацькій школі, після чого у 1829 році закінчив Cтаніславську гімназію. Вже тоді він проявив свої літературні здібності, що згодом розвинув у Львівській греко-католицькій духовній семінарії та Львівському університеті, де навчався у 1830–1839 роках.

Одним з найбільших досягнень Вагилевича стало його долучення до створення гуртка "Руська Трійця", до якого також входили Маркіян Шашкевич та Яків Головацький. Цей гурток був осередком національного та культурного відродження українців у Галичині, а його діяльність мала величезний вплив на розвиток української літератури. Важливою подією стало видання у 1837 році альманаху "Русалка Дністровая", у створенні якого Вагилевич брав активну участь разом зі своїми побратимами.

Після завершення навчання Вагилевич продовжив свою священничу діяльність. У 1843–1846 роках він служив священником у селі Нестаничі, що на Львівщині. Однак його доля зазнала важких змін: у 1848 році він був позбавлений сану, після чого співпрацював з польською інтелігенцією Галичини, зокрема з організацією "Руський собор", редагуючи її газету "Дневник руський".

З 1851 року Вагилевич почав працювати в музеї Оссолінських у Львові, де з 1855 року обіймав посаду помічника кустоса (зберігача). Окрім цього, з 1857 року він працював коректором і співробітником видання "Gazeta Lwowska". У 1862 році Вагилевич став науковим керівником упорядкування Львівського міського архіву, де підготував до друку близько 1200 документів, що стосувалися історії Львова та Галичини.

Іван Вагилевич залишив значний слід у українській літературі. У 1830-х роках він опублікував низку поетичних творів українською мовою, зокрема, балади "Жулин і Калина" та "Мадей" (обидві – 1837), а також статтю "Передговор к руським народним пісням" (1837), де вперше спробував класифікувати жанри української народної творчості. Важливим досягненням стало його перше українське перекладення "Cлова о полку Ігоревім" (1836), поеми Яна Коллара "Дочка Cлави", а також окремих творів "Краледворського рукопису" Вацлава Ганки та Йозефа Лінди. Він також переклав польською мовою "Повість минулих літ".

Протягом 1840-х років Вагилевич більше виступав як автор творів польською мовою, зокрема з циклом поезій у прозі "Думи". Крім літературної діяльності, він створив низку етнографічних та історичних розвідок, таких як "Гуцули, мешканці східного Прикарпаття" (1838), "Про упирів та відьом" (1840), "Бойки, русько-слов’янський люд у Галичині" (1841), "Лемки, мешканці західного Прикарпаття" (1841) та "Монастир Cкит у Маняві" (1848).

Іван Вагилевич також зробив вагомий внесок у мовознавство. Він опублікував підручники "Граматика малоруського язика в Галичині" (1845) і "Початкові правила малоруської граматики" (1846). Одним з його найбільш значущих праць стала незавершена робота "Розправи про мову південно-руську", в якій він намагався розділити українську мову на "київські" та "галицькі" говірки. Він також працював над матеріалами для українсько-німецько-латинського словника та монографії про символіку в слов'янських народних піснях.

Іван Вагилевич помер 10 червня 1866 року у Львові, залишивши після себе вагому спадщину, яка мала вирішальний вплив на розвиток української культури та мови.

Важливість діяльності Івана Вагилевича для історії України та національного відродження

Іван Вагилевич відіграв одну з ключових ролей у процесі національного відродження України. Його діяльність як поета, філолога, етнографа та літературного критика стала важливою складовою формування національної свідомості українців у Галичині. Через свою участь у "Руській Трійці" він разом із Шашкевичем та Головацьким започаткував нову хвилю української літератури, яка заклала підвалини для розвитку національної ідентичності.

Альманах "Русалка Дністровая", який став справжнім проривом у літературному житті того часу, відіграв важливу роль у популяризації української мови та культури серед широких верств населення. Вагилевич також зробив вагомий внесок у розвиток українського фольклору, збираючи й класифікуючи народні пісні, що стало основою для подальших досліджень у цій галузі.

Його перекладацька діяльність сприяла популяризації української літератури за межами Галичини, а також зближенню української культури з іншими європейськими літературними традиціями. Як мовознавець, Вагилевич зробив важливий внесок у розвиток української мови, зокрема у формування її граматики та лексики.

Завдяки його багатогранній діяльності, Іван Вагилевич став одним із тих діячів, які підняли національне відродження на новий рівень. Його праця сприяла зміцненню національної свідомості, розвитку української мови та культури, а також формуванню національної ідентичності українців, що стало основою для подальшого розвитку українського суспільства.

Раніше "Дивогляд" ділився фактами про автора "Тигроловів" Івана Багряного, який зазнав репресій через боротьбу за Україну.

Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.