Загартував воюючу українську молодь: 10 цитат Дмитра Донцова до річниці його смерті, які актуальні донині

"Дивогляд" розповість про його внесок у формування української національної ідеології та боротьбу за незалежність, який є безцінним.

Біографія

Дмитро Донцов народився у 1883 році в Мелітополі, в родині, що походила з козацького роду. Освіту він здобував у Мелітопольському реальному училищі та на юридичних факультетах Петербурзького, Віденського і Львівського університетів. У 1905 році, приєднавшись до Української соціал-демократичної робітничої партії, він розпочав свою революційну діяльність, спрямовану проти царського режиму. Донцов двічі зазнав арештів, але з часом відходить від марксизму і стає палким прихильником інтегрального націоналізму, а також консерватимним революціонером.

У 1912 році він одружився з львів'янкою Марією Бачинською і оселився у Львові. У 1914 році Донцов стає одним із засновників Союзу Визволення України, організації, що боролася проти російської імперії в роки Першої світової війни. Після проголошення Української Держави він працював у Києві, де очолював Українську телеграфічну агенцію та Пресове бюро УНР у Берні.

У 1922 році, за підтримки Євгена Коновальця, Донцов відновив видання "Літературно-наукового вісника", який став впливовим ідеологічним центром українського національного руху. У 1926 році він написав свою знамениту книгу "Націоналізм", яка стала фундаментальною працею ідеології українського націоналізму.

Протягом життя Донцов вів активну діяльність у Львові, Бухаресті, Празі, Відні, Берліні, а згодом у США та Канаді. Його робота була спрямована на мобілізацію українців у боротьбі за національну незалежність. Помер він 30 березня 1973 року в Канаді, а похований у США на українському кладовищі в Саут-Баунд-Брук.

Значення для формування української свідомості

Донцов залишив по собі значний спадок як ідеолог українського націоналізму, філософ та інтелектуал, що заклав основи для двох поколінь борців за українську незалежність. Він був доктором права, спеціалістом з інформаційно-психологічних операцій, видавцем та редактором впливових видань "Заграва", "Літературно-науковий вісник" і "Вісник", які стали провідниками української ідеї.

Його праці, зокрема "Націоналізм", "Де шукати наших традицій?", "Дух нашої давнини", "Туга за героїчним" та інші, визначили напрямок розвитку українського національного руху. Донцов сформулював ідеї, які надихали та об'єднували українців у боротьбі проти росії, і сприяв консолідації видатних представників української культури, таких як Євген Маланюк, Юрій Липа, Олена Теліга та інші.

Він також створив і підтримував атмосферу нонконформізму та войовничого ідеалізму, що стали основою для розвитку Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії. Його ідеї про національне відродження та цивілізаційну місію України залишаються актуальними й сьогодні.

Цитати Дмитра Донцова:

• Наш національний ідеал може здійснитися тільки в безкомпромісовій боротьбі з росією… Свідомі цього ідеалу, навіть повалені на землю, навіть під чоботом щасливого переможця – встанемо. Зрікаючись його – ніколи.
• Найбільш гнітять того, хто найменше вимагає.
• На традиції не сміє забувати жоден народ, що хоче жити. Особливо той, що відроджується до нового життя. Бо правдиво сказав Ніцше, що лише там можливе воскресення, де є могили; що вдихнути живу душу можна лише в уже готовий, хоч хвилево завмерлий орґанізм, що завтра має лише той, хто мав вчора; що встати може лише нація, що має традицію.
• Нація, не очолена мудрим, шляхетним і мужнім проводом, є бездумна отара, доступна всякій чужинецькій пропаганді й інфільтрації. Разом з провідною верствою стоять і падають народи.
• Світ належить до тих, які вміють хотіти.
• Оглядаючи поле битви, питається герой: "Боже, великий добрий Боже, де ж Ти дівся? Засвіти сонце, засвіти пітьму ночі, нехай брат брата побаче". Бо їх (провансальців) "Бог", то був бог безжурного щастя миші під мітлою. Той же ж, що приніс на землю "не мир, но меч", що ставив любов до Бога понад любов до людей – Бог сильних рас, є "страшним Богом" для провансальців; йому в обличчя глянути лякаються вони, бо він жадає собі в жертву – і "молоде життя, й здоров'я, і існування многих одиниць.
• Прив'язання до мови, віри, звичаїв, до ідеалів предків, їх моральних, релігійних, політичних, економічних і соціальних догм, вистражданих і викутих в огні змагань і переказаних прадідами внукам, – це прив'язання є фундаментом нації.
• Панувати не над кимсь, а на своїй землі.
• Хто вірить, того не збити, не захитати в його вірі жодними людськими "доказами", той піде по воді, і не переконати його, що сила тягару тіла потягне його на дно.
• Народ, який хоче порвати кайдани і "вражою злою кров'ю волю окропити", проливає і потоки власної крові.

Раніше ми розповідали про те, як рашисти зруйнували краєзнавчий музей та розтрощили меморіальний музей-садибу родини Махна.

Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.