Слово "стрес" походить від латинського "stringer", що означає стискати або напружувати.
Стрес — це не емоція, а комплексна реакція організму на уявну або реальну загрозу. Ця реакція глибоко вкорінена і тому не завжди знаходиться під свідомим контролем. Стрес миттєво змушує нас напружуватися — не лише фізично, а й психічно, і все це супроводжується негативними емоціями, на кшталт страху або тривоги. Звучить не дуже приємно, але це факт.
В результаті активується наша симпатична нервова система, виділяється адреналін: прискорює серцевий ритм і перенаправляє кров до м’язів. Через підвищений рівень кортизолу ми відчуваємо прилив енергії, оскільки всі ресурси організму об’єднуються, щоб вирішити, чи зустріти небезпеку, чи тікати. Якщо загроза мине, через кілька хвилин наше тіло вивільнить інші гормони — ендорфіни, дофамін і серотонін. Ми заспокоїмося. Однак тривалі періоди стресу можуть зробити все тіло заручником постійної напруги. Це не тільки виснажує центральну нервову систему, але й послаблює імунітет та порушує гормональний фон.
БЕЗПЕЧНИЙ СТРЕС
Стрес — чи це погано?
Сучасні вчені зробили висновок, що стрес, як загальна реакція нашого тіла на щось нове, насправді є способом адаптації до змін навколишнього середовища.
Психолог Стенфордського університету Келлі Макгонігал стверджує, що стрес корисний для нашого мозку. У своїй книзі "Хороший стрес" вона пояснює: "Стрес, як зайва частина наших тваринних інстинктів — застаріле ствердження. Сучасна наука говорить, що стрес спонукає покращувати наш "соціальний інтелект" — саме це робить нас людьми."
Тобто окситоцин, який виробляє наш організм під час стресу, змушує нас відчувати близькість до інших і довіряти їм. Ми просимо допомоги, налагоджуємо соціальні зв’язки та отримуємо підтримку. Таким чином, наш організм вже знає, як боротися зі стресом.
НЕКОНТРОЛЬОВАНИЙ СТРЕС
Хоча стрес — це природна реакція організму на небезпеку, якщо не контролювати його, він може становити серйозну загрозу для людини.
Неконтрольований стрес виникає в ситуаціях, коли:
- неможливо пристосуватися до стресового фактора;
- неможливо його уникнути;
- неможливо передбачити його появу.
Яскравим прикладом неконтрольованого стресу є стрес через іспити. Ми знаємо дату, припускаємо питання, але не можемо впевнено передбачити реакцію екзаменатора на наші відповіді.
Часті епізоди неконтрольованого стресу можуть вплинути на здоров’я та поведінку людини, призводячи до так званої «набутої безпорадності» — стану, що є передвісником депресії: людина стикається з нерозв'язною проблемою, а її дії не впливають на результат. Уявіть собі лабораторного щура в лабіринті. Те, чи знайде він вихід, не залежить від того, чи вдарить його струмом. Це може призвести до нерухомості, втрати апетиту та пасивності, що є симптомами депресії. Подібні прояви можна спостерігати у людей, які щоденно зазнають принижень з боку начальства тощо.
ПОНЯТТЯ "ХОРОШОГО" ТА "ПОГАНОГО" СТРЕСУ
Канадський лікар Ганс Сельє ввів поняття стресу і запропонував розділити його на «хороший» та «поганий». Досліджуючи напругу, яку ми відчуваємо під час небезпечних ситуацій, Сельє виявив різницю між стресом, що виснажує та втомлює нас (дистрес), та стресом, що надає нам відчуття сили та впевненості (еустрес).
Сьогодні психологія та фізіологія чітко розрізняють ці два типи стресу:
-
Короткочасний стрес мобілізує можливості нашого організму, стимулюючи нас до активних дій.
-
Довготривалий стрес виснажує організм, призводячи до виникнення різних проблем зі здоров'ям.
ЖИТТЯ БЕЗ СТРЕСУ: МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?
Чи було б життя без стресу кращим? Звісно, ні. Без викликів та стимулів для розвитку воно здавалося б нам нудним. До того ж побороти будь-яку складну ситуацію — хай то раптовий виїзд велосипедиста на дорогу, наближення дедлайну у роботі, чи пропозиція очолити групу в класі — нам допомагає саме розумова та фізична напруга, спровокована стресом. Тож намагання позбутися стресу — природної реакції організму, таке саме марне, як, скажемо, рішення не дихати через забруднене повітря.
РОБОТА НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ
Принцип роботи на випередження вельми привабливий для людини, адже хто не хоче підготуватися до складних часів заздалегідь. На відміну від тварин з інших гілок еволюції, які не змогли впоратися з мінливими умовами, ми володіємо цією унікальною здатністю, яка до речі й допомагає нам виживати. Ми називаємо це інтуїцією або "шостим відчуттям". І тією чи іншою мірою воно притаманне нам усім.
Однак, спроби передбачити стрес мають і свої недоліки. З одного боку, ми можемо відчути стрес ще до того, як щось станеться, з іншого — це може створити оманливе відчуття контролю над ситуацією. Психолог Патрік Леже- рон рекомендує нам відмовитися від думки, що все під контролем, і обрати більш філософський підхід, оскільки відчуття безпорадності під час несподіваних подій, лише посилює стрес. Саме тому важливо залишатися на зв’язку з реальністю, тверезо оцінювати ситуацію і розуміти, що іноді потрібно просто плисти за течією.
СТРЕС У СПАДОК
Ви можете бути здивовані, але наші гени дійсно впливають на те, як ми реагуємо на стрес. Тільки без паніки! Навіть якщо ви схильні до стресу, це не означає, що він має бути частиною вашого життя.
Останні дослідження в галузі епігенетики свідчать про те, що навколишнє середовище та особиста історія суттєво впливають на роботу наших генів. Тобто люди з низьким рівнем серотоніну (генетичний маркер чутливості до стресу), вчаться коригувати свій спосіб життя, контролюючи емоційну чутливість та уникаючи стресових ситуацій. Натомість ті, хто мають високий рівень серотоніну, частіше ризикують та потрапляють у стресові ситуації, стикаючись з виснагою.
Отже, важливо розуміти: доки гени відіграють певну роль, середовище, в якому ми живемо, має значний вплив на нашу здатність справлятися зі стресом.
ПСИХОЛОГІЯ ЧИ ФІЗІОЛОГІЯ?
Терапевт Тьєрі Жанссен наполягає, що не варто ділити стреси на психологічні та фізичні. Прояви стресу, незалежно від його причин, завжди однакові.
При психологічному стресі, наше тіло теж дає реакцію — ми відчуваємо стиснення в животі, пришвидшене серцебиття та напруження в плечах.
ВПЛИВ КОРТИЗОЛУ НА МИСЛЕННЯ
Високий рівень кортизолу, гормону стресу, може негативно впливати на розмір мозку та погіршувати когнітивні функції, такі як мислення і пам'ять. Американські вчені провели масштабне дослідження, залучивши до нього 4244 людей без деменції (середній вік 76 років). Учасникам дослідження було зроблено сканування мозку для вимірювання його об'єму й тести на мислення та пам'ять. Зразки слини для вимірювання рівня кортизолу збиралися два рази на день — вранці та ввечері. За результатами дослідження, учасників розділили на три групи: з високим, середнім та низьким рівнями кортизолу.
У людей з високим рівнем кортизолу спостерігався менший об'єм мозку та менша кількість сірої речовини (на 16 мілілітрів менше, ніж у людей з низьким рівнем кортизолу). Ця група гірше впоралася з тестами на мислення та пам'ять, але це стосувалося лише вечірнього рівня кортизолу. Вранці ж високий рівень кортизолу був пов'язаний з більшою кількістю білої речовини в мозку (не сірої) та кращими результатами певних тестів (це не стосується тестів на пам'ять). Вчені припускають, що рівень кортизолу ввечері відображає рівень стресу в стані спокою, а ранковий рівень — рівень стресу, який ми відчуваємо після пробудження.
Відомо, що депресія може підвищувати ризик розвитку деменції, але точні причини цього зв'язку допоки не зрозумілі. У людей з депресією, як правило, спостерігається підвищений рівень кортизолу, і деякі вчені вважають, що це може негативно впливати на гіпокамп — ділянку мозку, відповідальну за пам'ять.
Ленор Дж. Лоунер, яка була серед дослідників, зазначила:
"Оскільки ми маємо результати лише одного аналізу, поки що важко остаточно сказати, що відбувається спочатку — підвищення рівня кортизолу чи зменшення об'єму мозку. Зменшення об'єму мозку з віком може знизити його здатність протистояти впливу кортизолу, що, у свою чергу, призводить до подальшої втрати мозкових клітин. Подальше вивчення цієї взаємодії допоможе нам знайти способи зменшити негативний вплив кортизолу на мозок та пізнавальні функції"
