Незабута історія: як слов'янські язичники святкували Новий рік

Наближається Новий Рік, який ми традиційно відзначаємо 1 січня. Однак, так було не завжди. Іншим було і значення свята для наших пращурів.

Саме тому "Дивогляд" у цьому матеріалі розповість, коли та як святкували Новий Рік слов'яни до приходу християнства, коли вони були язичниками, та після цього.

Не 1 січня, а 1 березня?

Передусім варто зазначити, що, на відміну від нас, Новий рік для наших пращурів – весняне свято, як і у більшості стародавніх народів. Це не дивно, бо саме весною природа "відроджується" та починається сезон землеробських робіт.

Абсолютно точно сказати, як саме святкували слов'янські язичники Новий рік – неможливо через недостатню кількість інформації, але аналіз знахідок і різних джерел може нам дещо розповісти. Судячи з усього, це свято наші пращури пов'язували з появою нового місяця та святкували в переддень весняного рівнодення, що могли називати Літом.

Ідею символічного зв'язку між Новим роком, новим життям і березнем підтверджує стародавній язичницький звичай, який передбачав у перший весняний місяць тризну – врочистий обід на честь померлих родичів. У цей час люди оспівували завершення зимового сезону та палили солом'яне опудало, що згодом стало частиною обряду на Масляну.

Останнє символізує, як людина пов'язана з навколишньою природою. Цікаво, що в Україні досі проводять тризну, але не завжди у березні через зв'язок із Великодніми святами. Сьогодні обряд тризни частково трансформувався у поминальні дні, які відзначають за тиждень після Великодня.

Ідол Перуна у Києві
Ідол Перуна у Києві
Фото: Shutterstock

Чому дата змінилася та до чого тут Юлій Цезар?

На святкування Нового року в березні вказують назви місяців, які зустрічаються у романських і деяких слов'янських мовах. Наприклад, латинські назви деяких місяців були успадковані у порядку їх слідування, а саме:

  • October (жовтень, від лат. octo) восьмий
  • November (листопад, від лат. novem) дев'ятий
  • Decеmber (грудень, від лат. decem) десятий

Ці назви дійшли до наших часів, бо стародавні римляни поділяли рік – який, до речі, складався з 304 днів і починався з березня – на 10 місяців. Лише з часом за ініціативою імператора Нума Помпілія у календарі з'явилися:

  • січень (Ianuarius) на честь бога світла Януса. Він нібито обертав одну частину обличчя до минулого року, а другу – до нового.
  • лютий (Februarius) – бога сонця Феба.

Значно змінилася ситуація після нововведень Юлія Цезаря, який ввів календар, нині відомий як юліанський. Згідно ньому, Новий рік мають зустрічати 1 січня.

Чи не єдиний уцілілий прижиттєвий портрет Юлія Цезаря
Чи не єдиний уцілілий прижиттєвий портрет Юлія Цезаря
Фото: jnsm.com.ua

Саме за часів Стародавнього Риму зароджується традиція сучасних новорічних привітань і віра, що перший день нового року віщує новий початок. Це перейняли західні народи, а на землях Київської Русі традиція опинилася за ініціативою царя Петра І у 1700 році, який запозичив її у Західної Європи.

Окрім цього, дату святкування змінювала церква, бо ще з XV століття Новий рік відзначали 1 вересня (14-го за новим стилем) за греко-візантійським обрядом. У Візантійській православній церкві цю дату прийняли рішенням Нікейського собору та аргументували це першою проповіддю Ісуса Христа, яка сталася під час іудейського свята жнив. Останнє відзначають з 1 по 8 вересня.

У той період на Русі 1 вересня святкували день Преподобного Симеона Стовпника (або Семена). Він символізував настання нового року. А ось на українських землях, які тоді були частиною Великого Литовського князівства, Новий рік відзначали 1 січня, слідуючи вищезазначеним європейським традиціям.

До речі, нещодавно "Дивогляд" повідомляв про ТОП-5 традиційних рецептів куті з різних регіонів України.

Якщо ви втомилися від серйозних новин і хочеться трохи розслабитися, підписуйтеся на наш канал у Telegram. Дивогляд 5.UA – тут може бути страшно, але весело!

 

ПРОКОМЕНТУЙТЕ

МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ

Читайте більше