Майже кожне велике місто має свої дивовижні особливості, наповнені містичними історіями та неймовірними подіями. Київ – не виключення, а тому "Дивогляд" спеціально для вас склав підбірку моторошних історій про столицю України.
Байкове кладовище
Мова йде про один із найстаріших некрополів у Києві. Ховати людей тут почали майже 200 років тому. Перші поховання здійснила лютеранська громада Києва.
Якщо ви любитель отримати гострі емоції і не боїтеся історій про душі померлих – це місце для вас. Його краще відвідувати вдень, бо саме так ви краще зможете розглянути склепи та пам'ятники, а якщо ви забажаєте ще більше вражень – пройдіть по вулиці Шмідта, у кінці якої ви побачите крематорій.
Лиса гора
У загальній кількості у столиці України цілих 13 Лисих гір, але зараз ми розповімо про ту, яка знаходиться на Видубичах. Саме тут за часів Київської Русі проводили язичницькі обряди.
Протягом певного часу цією горою володів Печерський монастир. У XIX століття тут встановили військові укріплення.
Радимо піднятися на будь-який пагорб на Лисій горі та звучно на ньому пострибати – вам стане зрозуміло, що під вашими ногами порожнеча. Висота місцевих валів від 10 до 12 метрів. Їх з'єднують тунелі.
Сам Форт – складна система бастіонів і равелінів. Підземні казарми могли вмістити до кількох тисяч воїнів. Під кінець XIX століття тут відбулася страта державних злочинів – на Лисій горі встановили для цього шибениці.
Коли була німецька окупація, то в горі розмістили підземну базу танків – входи в базу підірвали нацисти, коли відступали.
На сьогоднішній день гору полюбляють сатаністи, толкієністи та інші люди зі специфічними інтересами. Також Лисій горі приділяли увагу у своїх творах видатні письменники, які писали про відьм, чортів і паранормальні явища, що властиві цій місцевості.
Підземний перехід на Майдані
Головпоштампт Перехід, який називають у народі "Трубою", розташований на місці древнього Козиного болота. У наших пращурів було вірування, що у цьому місці живуть чорти.
Наразі цією частиною Козиного болота володіє Київський метрополітен, але деякі люди стверджують, що навіть зараз відчувають пригнічений стан, коли проходять по переходу.
У Головпоштамта інша моторошна історія – колись тут був прибутковий будинок міщанки Ольги Дьяконової. Вона стверджувала, що у ньому самостійно рухалися меблі та літали усілякі предмети.
Міщанка була прихильницею модних тенденцій того часу, а тому періодично влаштовала у будинку спіритичні сеанси. Внаслідок цього їй довелося користуватися послугами священника, щоб він освятив будинок.
Однак, Дьяконовій це не допомогло, а тому вона почала боротися з містикою світським методом – викликала поліцію. Правоохоронці навіть склали протокол, де були засвідчені моторошні явища. Згодом будинок опечатали, а вже у 1941 році будинок міщанки був зруйнований, на місці якого збудували Головпоштамт.
Будинок Сулими
Є думка, що навіть у наш час у будинку номер 16 на Лютеранській відбуваються моторошні речі – по ночам чують регіт, на другому поверсі бачать жіночу фігуру в білому, а на перехожих падає каміння.
Цей будинок – власний проєкт чиновника Якима Якимовича Сулими, який дуже любив архітектуру. Коли він помер, то будинок передавали з одних рук в інші. Він декілька разів горів, після чого у людей з'явилася думка, що це місце населяють нечисті сили, які не люблять нових мешканців.
Містичний трикутник у центрі столиці
На відміну від вищезгаданих історія, ця народилася у столиці України нещодавно, коли з'явилася книга Олеся Ільченка "Місто з химерами". Вони присвячена видатному київському зодчому Владиславу Городецькому.
"Київ, вся наша земля, як на мене має два обличчя. Як і в українських жінок – щось привабливе і щось відьомське водночас. Клубок потроху почав розплутуватися, коли я побачив містичний трикутник просто на карті Києва. Хто вірить у це, а хто ні, але такий трикутник є, і в центрі нього Софія стоїть – ось такий-от "Код да Вінчі" по-київськи…", – сказано у книзі.
В основі цього покладена думка, що містичний трикутник утворюється трьома відомими шедеврами столичної архітектури, на фасадах яких знаходяться химери та демони: Будинком з котами (Прибутковий будинок Ягимовського, або Замок Кощія) на Гоголівській, 22, Будинком з горгулею, де за легендою проводили спіритичні сеанси (Велика Житомирська, 8 а) та легендарним Будинком з химерами В. Городецького (Банкова, 10), який знаходиться на вершині цього трикутника.
Є вірування, що через цих демонічних істот значно послабляється вплив Софії Київської, яка є головною національною християнською святинею. Важно сказати, наскільки можна цьому вірити, але, як приклад, можна навести факт, що коли володарювати почали комуністи – храм зачинили.
На щастя, йому не нанесла шкоди ні Друга світова війна, ні радянська влада. Однак, навіть після отримання незалежності досі не відбулося повноцінного відкриття православного храму Софії Київської.
Левеня, що відганяє смерть
Одна з найбільш знакових споруд старого Києва у стилі австрійського модерну – будинок на вулиці Олеся Гончара, 33б, відомий також як клініка Маковського. Він невеликого розміру, але вкрай оригінальний.
Його побудував архітектор І. Ледоховський, якого найняв доктор медичних наук П. Качковський. Після його смерті будинок отримав його колега, лікар І. Маковський. Він переобладнав його під найсучасніший на той час шпиталь.
Біля фасаду будинку знаходиться скульптура левеняти, який відганяє від цього місця злі сили. Наразі тут розміщений головний офіс партії "Народний рух України".
Пам’ятники, які переміщаються або зникають
Коли ми говоримо про наймістичніші вулиці Києва, то завжди згадуємо про Андріївський узвіз, де майже у кожної споруди є своя дивовижна історія. Саме тут відбулися містичні події, пов'язані із пам'ятниками.
Перший з них – ніс Гоголя. Є легенда, що під час перебування у Києві письменник попав під сильний дощ, після якого страждав від нежиттю. Це справило на нього таке враження, що він навіть створив іронічне оповідання "Ніс".
У 2006 році з'явився бронзовий пам'ятник Носу Гоголя, який створив столичний скульптор Олег Дергачов. Кияни дуже полюбили цей пам'ятник, але через 5 років він несподівано зник.
Однак, з часом з'ясували, що він просто тепер знаходиться на вулиці Десятинній. Якщо ви ніколи не бачили Ніс Гоголя – поспішайте, бо не факт, що він не переїде знову.
Схожа історія стосується пам'ятника легендарному герою Михайла Булгакова Коту Бегемоту. Барельєф із фігурою кота розмістили поруч з музеєм письменника на Андріївському узвозі, 13.
Чорний кіт сидів на невеличкому виступі у стіні, закинувши ногу на ногу, він тримав склянку з горілкою, а у другій – вилку з маринованим грибом. Його дуже любили кияни, але у 2010 він несподівано зник. Є різні версії щодо того, де знаходиться пам'ятник, але жодну з них наразі не підтвердили.
Покинута лабораторія інституту Громашевського
До 2014 року цю лабораторію охоче навідували кияни, які люблять гострі емоції. Відомо, що у цьому місці займалися дослідженнями вірусних інфекцій, але, можливо, на цьому все не завершувалося.
Є легенда, що лабораторію використовували для пошуків ліків від СНІДу та раку, для чого залучали до експериментів тварин і навіть людей. Ми не знаємо, чи можна цьому вірити, але одне можна сказати точно – учені покинули цю будівлю дуже поспішно, бо у ній знаходили обладнання та багато пробірок із дивними рідинами.
У наш час тут знаходиться нова клініка, але поруч з нею до сих пір знаходяться страшна будівля лабораторії і розкидані пробірки.
Зелений театр
Щодо цього місця теж існує багато легенд. Кияни кажуть, що у Зеленому театрі чи поруч з ним було кладовище для самовбивць та нехрещених немовлят. Згодом тут з'явився монастир, після нього – фортеця, а далі – парк і кінотеатр.
Однак, це не заважає місцевим жителям вважати це місце містичним. Зокрема, є думка, що у Зеленому театрі живе полтергейст, якого звуть Хазяїн. Щоб не потрапити у біду, з істотою треба привітатися, коли ви відвідуєте театр.
Будинок удови, яка плаче
Лише за одною назвою можна зрозуміти, що це місце є особливим. За легендою, у будинку жила Груня й Товій Апштейни, але згодом останній захворів і помер.
Дружині було дуже важко впоратися з цією втратою. Вона довго стояла біля вікна та сумувала, після чого почала розмовляти із привидом коханого.
Перед смертю Груня попросила, щоб на фасаді будинку знаходилася скульптура з її зображенням, щоб Товій знав, що вона про нього пам'ятає.
Лик удови дійшов до наших днів. Коли йде дощ – по її щоках течуть сльози. Деякі місцеві кажуть, що інколи на цьому місці чутно, як покійна закохана пара перешіптується.
До речі, нещодавно "Дивогляд" повідомляв про шокуючі теорії змов, які виявилися правдою.
Якщо ви втомилися від серйозних новин і хочеться трохи розслабитися, підписуйтеся на наш канал у Telegram. Дивогляд 5.UA – тут може бути страшно, але весело!
