Евакуювалися, тому що працювати журналістом у Луганську стало нестерпно. Їхні засоби масової інформації або вже закриті, або ньюзрумами ходять озброєні люди, погрожують і контролюють кожне написане слово. Що тепер робитимуть у Києві – ще не знають. Поки що їм запропонували житло на три місяці. Утім, журналісти не готові повертатися додому, допоки там існуватиме "Луганська народна республіка". І зізнаються – так сумно, як цьогоріч, ще ніколи не почувалися у своє професійне свято.

"Не чувствую праздника. Как-то так приходится бежать и при чем бежать от своих же", – скаржиться редактор новин Луганського обласного ТБ. Дівчина пояснює: "Я не понимаю, как можно работать в помещении, где находятся вооруженые люди, которые по сути дела контролируют все, что мы пишем. Упоминать слово "террористы" нам запрещено, а также называть нашего "губернатора" "самопровозглашенным" тоже нельзя. Потому то он "народный"".

Працівник телеканалу "Ірта" Сергій Колесников розповів – про свято не йшлось, бо учора довелось тікати з міста. "Телекомпания, на которой работал я – закрыли вообще, якобы потому что мы пособничали "киевской хунте". Переманивают журналистов со стороны российских каналов, то есть "поработайте на нас, поснимайте", при чем поснимайте вот именно так, как нам надо", – повідомив він.

Дехто – наприклад, радіожурналіст Луганської обласної телерадіокомпанії Ігор Рець – уже не збирається повертатись і шукатиме у Києві.