Кілька років точаться розмови про потребу створення національного Пантеону і меморіального військового кладовища. Але все досі на рівні розмов. Ми тільки зараз почали говорити про скасування законів часів УРСР, але досі боїмося сказати, що в 1921-му, коли російська агресія знищила українську державність, за повної мовчанки Європи... тоді почалася окупація. Питання болюче, але спроба закрити на нього очі робить ще гірше. Як наслідок, ми лише на самому початку шляху, котрий, скажімо, давно пройшла Франція. Там немає свята перемоги. Там є день пам'яті трагедії і вшанування загиблих французів. І тих, хто був в русі Опору, і тих, хто був лавах колабораційних союзних німцям структур. Там навчилися пам'ятати жертв і знати винних. Для Франції війна закінчилася, для України досі ні.
Докладніше дивіться у сюжеті "Час. Підсумки тижня":
Як повідомляв 5.UA, День перемоги над нацизмом у Другий світовій не минув у Києві без сутичок та провокацій – поліції довелося кордонами розділяти проукраїнських активістів та проросійських, які намагалися влаштувати в українській столиці вигадану в Кремлі акцію під назвою "Безсмертний полк".
Дивіться фото за темою:
Кількатисячне "дійство" до Дня перемоги: фоторепортаж з Одеси
