Після серії трагічних вибухів на непристосованих складах боєприпасів у Вишневому, на Хмельниччині та в Милій у липні-серпні 2026 року журналісти проаналізували, що саме зробила держава для безпеки арсеналів, як рухалося будівництво захищених сховищ і чому боєприпаси й надалі опиняються поруч із житловою забудовою.
Трагедії літа 2026 року: Вишневе, Хмельниччина та Мила
6 липня 2026 року у Вишневому під Києвом стався ракетно-дроновий удар росіян, після якого розпочалася тривала детонація боєприпасів. Пожежа, евакуація та розруха у житловому секторі спонукали суспільство до запитань. Тільки через три дні офіційно було визнано, що ворог уразив склад боєприпасів.
Служба безпеки України пізніше встановила: приміщення підприємства "Укроборонпрому", де зберігали снаряди, взагалі не були призначені для боєприпасів і використовувалися без належних дозволів – безпосередньо біля людських осель. За підозрою у службовій недбалості із тяжкими наслідками СБУ затримала генерального директора оборонного підприємства та його заступника. Очільник "Укроборонпрому" Герман Сметанін подав у відставку.
Не минуло й місяця, як детонація боєприпасів сталася на полігоні в Хмельницькій області: вісім військовослужбовців дістали травми, на місці виявили фрагменти тіл. ДБР розпочало розслідування за двома версіями – порушення правил під час транспортування або диверсія.
А вже 28 серпня 2026 року російський реактивний дрон "Герань-4" поцілив у склади в селищі Мила на Київщині. Вторинна детонація спричинила масштабні руйнування, перекриття траси Київ-Чоп, загибель 38 людей, поранення понад пів сотні цивільних (серед яких п'ятеро дітей) та пошкодження сотень будинків. СБУ відкрила кримінальне провадження не лише за статтею про агресію рф, а й за статтею про недбале ставлення до військової служби.
"Після ситуації у Вишневому ще один такий злочин – це абсолютно неприпустимо. Цього точно не повинно було бути", – заявив Зеленський, реагуючи на вибухи під Києвом.
Політичні стандарти 2019 року та дзеркало сьогодення
Нинішні слова про неприпустимість звучать на сьомому році президентства Володимира Зеленського та на п'ятому році повномасштабного вторгнення. Однак у травні 2019 року, ще до інавгурації, майбутній глава держави активно використовував тему вибухів на арсеналах як зручний політичний аргумент проти свого попередника Петра Порошенка.
Тоді, за каденції Порошенка, палали й вибухали склади у Сватовому (2015), Балаклії (2017), Калинівці (2017) та Ічні (2018). Це коштувало Україні тисяч тонн втрачених боєприпасів і людських життів. Проте пізніше слідство встановило важливі деталі:
Сватове (2015): вже після початку повномасштабного вторгнення Державне бюро розслідувань заявило, що причетність російських спецслужб до вибухів у Сватовому повністю доведена. Це була частина спланованої серії диверсій росіян, яка охоплювала й вибухи на складах у чеському Врбетиці у 2014 році.
Балаклія, Калинівка, Ічня: Диверсія залишалася ключовою слідчою версією, хоч остаточних вироків у публічному доступі бракує.
Наприкінці 2019 року моновлада створила у Верховній Раді Тимчасову слідчу комісію (ТСК) щодо вибухів на складах, яку очолив Давид Арахамія. Втім, попри гучний старт і 339 голосів "за", у парламентській базі досі є лише попередній звіт 2020 року. Фінального затвердженого документа у відкритому доступі немає.
Що сталося з програмою залізобетонних сховищ?
Після надзвичайних подій 2015-2018 років в Україні розпочали будівництво сучасних захищених залізобетонних сховищ. Масштабний план передбачав першочергове зведення 15 об'єктів на трьох ключових арсеналах, а загальна програма розраховувалася на 136 сховищ із бюджетом близько 4,25 мільярда гривень.
З приходом нової влади у 2019 році програму формально не скасовували, але її виконання фактично застопорилося:
- Будівництва гальмувалися;
- Контракти зависали в судах через суперечки з підрядниками;
- Об'єкти перетворилися на довгобуди.
4 листопада 2019 року Володимир Зеленський підписав указ №799 про покращення умов зберігання ракет і боєприпасів. Документ вимагав належного фінансування заходів живучості та вибухопожежобезпеки складів. Проте вже через 11 днів, 15 листопада 2019 року – знову вибухнула Балаклія. Тоді ДБР назвало причиною саме недбале ставлення військових службових осіб до своїх обов'язків.
У листопаді 2021 року тодішній міністр оборони Олексій Резніков, виступаючи у Верховній Раді, прямим текстом визнав, що стан арсеналів і складів – це "кричуща проблема". Тобто влада заздалегідь володіла всією інформацією про високий рівень ризику.
Відповідальність під час війни
З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році ворог отримав можливість завдавати прямих ударів балістичними ракетами та важкими дронами по розвіданих координатах. Однак це не знімає відповідальності з українських посадовців, а навпаки – підвищує вимоги до них.
Після чотирьох років великої війни твердження "ми не знали, що росія може вдарити по складу" більше не працює як виправдання.
росія – агресор і терорист, який цілеспрямовано знищує українську інфраструктуру. Проте саме українські посадовці відповідають за те, щоб боєприпаси не розміщували в непристосованих ангарах поблизу цивільного населення. Після трагедії у Вишневому чиновники мали б негайно перевірити й убезпечити кожну аналогічну локацію в тилу. Те, що через сім тижнів стався аналогічний вибух у Милій, свідчить про системні провали в управлінні та безпеці.
Свого часу політична риторика допомогла змінити владу. Але через сім років питання повертається до тих, хто її утримує: що саме було зроблено для безпеки оборонних ресурсів і збереження життів українців?
О. Рибінська
Читайте також попередній великий матеріал проєкту "НЕ ВЕДІТЬСЯ": Безпека на папері та зачинені двері: що насправді ховається за 66 тисячами укриттів у держреєстрі.
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.