Мета проєкту "НЕ ВЕДІТЬСЯ" – розбирати гучні заяви, перевіряти рішення можновладців, порівнювати обіцянки з офіційними документами та оцінювати реальний результат. У першому випуску команда проєкту дослідила одне з найгостріших питань української безпеки: що відбувалося з ракетними програмами з 2019 року, чому старі розробки довелося реанімувати під час великої війни та чи справді 2027 рік стане роком української балістики.
Все нове – це добре забуте старе. Або розроблене ще кілька років тому, але відкладене на полицю "до кращих часів". А потім була велика війна. І те, що роками припадало пилом у конструкторських бюро, раптом довелося терміново шукати, доробляти й запускати у серійне виробництво.
У часи повномасштабного протистояння технології, зброя та швидкість її виготовлення – це не питання політичного іміджу. Це питання виживання держави.
2014–2019 роки: відродження оборонки з попелу
Початок російської агресії у 2014 році українська держава та військо зустріли у стані фактичного роззброєння. Оборонні програми роками заморожувалися та нищилися – зокрема руками президента-втікача Януковича та проросійських функціонерів у міністерських кріслах.
"Це була катастрофа для української армії, для українського оборонно-промислового комплексу, який на початок 2014 року або перебував в стані банкрутства, або був складовою частиною і повністю інтегрований до військового промислового комплексу російської федерації", – згадував Олександр Турчинов, секретар РНБО у 2014–2019 роках.
Відбиваючи напад на сході, Україна у часи президентства Порошенка паралельно запустила процес розробки та модернізації власного озброєння. Військо почало отримувати ПТРК "Корсар" та "Стугна", САУ "Богдана", броньовані катери, бронеавтомобілі "Козак" та вітчизняні боєприпаси.
"Протягом 2014–2019 років Збройним Силам поставлено понад 11,9 тис. основних зразків озброєння і військової техніки та близько 1,4 млн одиниць засобів ураження. [...] Також було вжито заходів щодо освоєння виробництва ракет і боєприпасів на національних підприємствах, затверджена програма ракетобудування", – із підсумкового звіту Степана Полторака, міністра оборони України (2014–2019 рр.).
Вінцем ракетної програми стали реактивна система залпового вогню "Вільха" (і її модифікація "Вільха-М"), оперативно-тактичний ракетний комплекс "Сапсан" (експортна версія "Грім-2") та протикорабельний комплекс "Нептун" – той самий, що згодом відправив на дно флагман Чорноморського флоту рф, крейсер "Москва".
У жовтні 2018 року "Вільху" офіційно прийняли на озброєння. У серпні 2020 року міністр оборони Андрій Таран підписав наказ про прийняття на озброєння ЗСУ комплексу "Нептун".
2020 рік: фатальне перенесення та "заморожування" програм
У лютому 2020 року Рада національної безпеки і оборони під керівництвом Олексія Данілова ухвалює рішення, яке викликало хвилю обурення серед профільних експертів: перенести низку показників державного оборонного замовлення (ДОЗ), зокрема ракетних програм, на 2024 рік і пізніше.
Це рішення було закріплене Указом Президента Володимира Зеленського № 59/2020 від 18 лютого 2020 року:
"...забезпечити у тримісячний строк актуалізацію та продовження строку виконання до 2024 року Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки на період до 2022 року, [...] Державної цільової програми створення та освоєння виробництва боєприпасів та продуктів спеціальної хімії на період до 2021 року, [...] Державної цільової програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2021 року..."
Хоча прямого документу із формулюванням "закрити ракетну програму" не існувало, аналітики заявили про фактичне згортання фінансування.
"Проєкт ДОЗ, на жаль, згортає всі українські ракетні програми. Всупереч вимогам чинних оборонних програм, які ніхто не скасовував, не передбачається закупівля великої партії ракет «Вільха», не передбачається фінансування програми «Нептун». Без таких коштів ракетна програма просто загине, і всі унікальні досягнення останніх років будуть поховані", – застерігав у 2020 році головний редактор видання "Цензор.НЕТ" Юрій Бутусов.
Урядовці – зокрема тогочасний міністр оборони Андрій Загороднюк та секретар РНБО Олексій Данілов – закиди про згортання відкидали. Проте реальний стан справ на стратегічних підприємствах свідчив про зворотне.
Працівник Павлоградського хімічного заводу (ПХЗ) в етері "5 каналу" у червні 2020 року розповів про вимушені скорочення:
"Мій технологічний відділ, яким я керую, втратив близько 30 людей".
У листопаді 2020 року про критичну ситуацію заявив і керівник ДАХК "Артем" Володимир Зімін:
"...відсутність державного оборонного замовлення і своєчасних розрахунків за виконані в цьому році роботи по ДОЗ. Вплинула на ситуацію також відсутність контрактів з іноземними замовниками в т.ч. через пандемію. Як наслідок, адміністрація запропонувала з 11.01.2021 року по 31.03.2021 рік встановити одноденний робочий тиждень".
Експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк згадував:
"Коли всерйоз ракетною програмою займалися, ми побачили "Вільху", ми побачили "Грім", ми побачили "Нептун". Але чомусь у 2019 році ракетна програма була згорнута".
Профільні видання ("Мілітарний", "Новинарня", "Defense Express") у 2020–2021 роках систематично повідомляли про заборгованості з зарплат та скорочення на оборонних заводах. У 2021 році ДП ДККБ "ЛУЧ" уперше з 2014 року не отримало від Міноборони замовлення на протитанкові ракетні комплекси. Що стосується балістичного комплексу "Сапсан", то у 2021 році він був готовий на 80%, проте до серійного виробництва справа так і не дійшла.
Системна криза оборонки напередодні великої війни (2020–2021)
| Напрямок | Ситуація у 2020–2021 роках | Наслідки для оборони |
| Ракетна програма (ПХЗ) | Відсутність фінансування окремих програм у 2020 р., скарги на брак коштів у 2021 р. | Ризик втрати виробничого циклу твердого ракетного палива та кваліфікованого персоналу. |
| КБ "ЛУЧ" (Ракетні комплекси) | Потреба армії у ракетах суттєво перевищувала держзамовлення. Наприкінці 2021 р. відсутні нові замовлення на ПТРК. | Недостатній темп накопичення боєкомплекту перед повномасштабним вторгненням. |
| ДАХК "Артем" | 70% персоналу (близько 1200 осіб) переведено на 1-денний робочий тиждень у I кв. 2021 р. | Загроза втрати виробничого ядра підприємства, що виготовляє компоненти для "Нептуна" та "Вільхи". |
| Бронетанковий сектор | Борги та відсутність замовлень на Заводі ім. Малишева; скорочення робочого тижня в ХКБМ. | Відтік конструкторів і робітників, ризик зриву дослідно-конструкторських робіт (ДКР). |
| Державне оборонне замовлення | У 2020 р. "Укроборонпром" передав на 926 одиниць ОВТ менше, ніж у 2019-му. Затримка графіків ДОЗ на 4–5 місяців. | Підприємства працювали без передбачуваного завантаження та оборотних коштів. |
Повномасштабна війна: перевірка боєм і "Довгий Нептун"
Після початку повномасштабного вторгнення росії у квітні 2022 року тогочасний секретар РНБО Олексій Данілов заявив у соцмережах, що ракетна програма за президентства Зеленського нібито "не зупинялася жодного дня":
"З огляду на відомі "московські флагманські" події просто необхідно сказати кілька слів про нашу ракетну програму, оскільки виявилось аж занадто багато причетних до "Вільхи" та "Нептунів" із минулого, і замало правди про сучасність. А правда полягає в тому, що без волі президента Зеленського ми б не мали зброї, яка може передати "палке" вітання рашистам".
Практичне застосування "Нептунів" довело ефективність українських розробок: ракети уражали склади боєприпасів окупантів, засоби ППО (зокрема комплекси С-400), нафтобази та кораблі.
У березні 2026 року президент України Володимир Зеленський повідомив про успішне випробування та бойове застосування нової модифікації – "Довгого Нептуна" з дальністю близько 1000 км:
"Нова українська ракета, точний удар. Дистанція – тисяча кілометрів. Дякую нашим українським розробникам, виробникам і військовим. Продовжуємо працювати заради гарантування української безпеки".
Приватні контракти, "Фламінго" та суперечки довкола "Південного"
Співвласник однієї з вітчизняних оборонних компаній у коментарі "Суспільному" розповів про втрачені можливості державних гігантів:
"В Україні є конструкторське бюро "Південне", яке мало напрацювання і по ракетному паливу, й по двигунах, які можна було б використати для створення крилатих і балістичних ракет. За чотири роки повномасштабної війни "Південне" не зробило нічого, не увійшло до жодного стартапу".
Натомість на ринку з'явилися нові приватні гравці. Зокрема компанія Fire Point, яка розробила ракети й дрони, серед яких розкручений проєкт крилатих ракет "Фламінго". Навколо компанії та її співвласника Дениса Штілермана знялася хвиля обговорень через його зв'язки з бізнесменом Тимуром Міндічем.
Як зазначає "Суспільне", конкуренти Fire Point висловлюють занепокоєння: чому багатомільярдні контракти на постачання Силам оборони у 2024 році дісталися саме цій компанії і звідки в неї з'явилися технології, аби за рік створити крилату ракету? Сам Штілерман стверджує, що саме за сприяння Міндіча вдалося відкрити архіви з радянськими ракетними кресленнями, які допомогли у розробці моделі FP-7.x.
Українська балістика: випробування та прогноз на 2027 рік
Ексміністр оборони Михайло Федоров під час інтерв'ю громадському діячу та волонтеру, своєму ексраднику в МО Сергію Стерненку заявив, що Україна успішно протестувала власну балістичну ракету:
"У день мого звільнення ми протестували один державний проєкт. Ми протестували власну балістичну ракету. Успішно, чітко попали в ціль, взагалі майже без збиття з курсу".
Військовий оглядач Василь Пехньо зазначив: імовірно, йдеться саме про відновлений проєкт "Сапсан", який перебував у високій ступені готовності ще у 2021 році.
Військовий аналітик, ветеран російсько-української війни та науковець Євген Дикий пояснює, що наразі в Україні паралельно розробляються кілька ракетних проєктів, і це виправдана стратегія:
"Це не розпорошення ресурсів якраз ні в якому разі. Справа в тому, що і те, і те робиться вперше. Ніхто наперед не може гарантувати абсолютний успіх. І якраз на цій стадії, от на ранній, визначити когось одного, як той, в кого вкладається держава, – оце якраз ризикова стратегія. Отут якраз треба розкладати яйця в усі корзинки. Наскільки я знаю, йдуть точно три треки все-таки паралельних. І що стосується і "Грім-Сапсану", і одного із виробів FirePoint – і той, і той пройшли поки полігонні випробування. Але ні той, ні той ще не пройшли бойові випробування. Це перспектива цієї осені".
Як наголошує Євген Дикий, головний перелом у симетричній відповіді ворогу очікується за два роки.
"2027 рік стане роком нашої балістики. 27-й рік стане тим роком, коли ми нарешті зможемо відповісти росіянам абсолютно симетрично," – підкреслює він. – "Тобто в чому зараз їхня перевага? В них є всі три компоненти: і дрони, і крилаті ракети, і балістичні ракети".
Аналітик переконаний, що поява української балістики кардинально змінить правила гри на фронті та в тилу агресора.
"Ну, відповідно, коли полетить по них наша балістика, а в 27-му точно полетить – от в цьому прогнозі я впевнений, там, можна сказати, на 99%. Балістика на Москву в 27-му вже майже гарантована," – підсумовує Євген Дикий.
Утім, ветеран водночас наголошує і на найближчих викликах для України:
"Але ми маємо пережити до цього цю зиму. Цю зиму пережити без нашої балістики".
Окрім наступальної балістики, Україна працює над захистом. Компанія Fire Point залучена до міжнародної антибалістичної програми FREYJA спільно з європейськими партнерами.
За підсумками спеціальної наради щодо цієї програми президент України зазначив:
"Провів нараду щодо підготовки нашої балістики та стану виконання завдань по антибалістичній програмі FREYJA. Залучені структури доповіли по наявних потребах і етапах, які реалізовані станом на цей час. Визначили графік і відповідальних осіб за складові програм, що потребують прискорення. Задіяні в цій роботі РНБО, прем’єр-міністр України та міністерство оборони, служба зовнішньої розвідки, командування Повітряних Сил ЗСУ, команда Brave1 та найбільш технологічні команди української оборонної промисловості".
Висновки
Колись вітчизняні ракетні програми роками недофінансовувалися, і за цю втрату часу Україна платить високу ціну під час великої війни. Своєчасний запуск "Сапсанів" чи "Вільх" у масове виробництво у 2020–2021 роках міг би створити зовсім інший стримуючий фактор для агресора.
Сьогодні рішення мають ухвалюватися миттєво: власне виробництво, швидке масштабування та прицільні удари у глибину території ворога. Водночас суспільство та журналісти мають пильно стежити не лише за рапортами про успіхи, а й за тим, хто і як розпоряджається багатомільярдними оборонними бюджетами.
Дивіться факти, аналізуйте документи та не ведіться на порожні обіцянки.
О. Рибінська
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською