Урна з прахом сина стоїть у неї вдома. Родичі загиблих військовослужбовців вимагають від держави прискорити будівництво Національного військового кладовища. Закон про його створення Верховна Рада ухвалила у травні цього року. Тоді під меморіальний проєкт відвели ділянку в межах столиці. Однак улітку уряд раптово змінив думку. А у грудні Рада ухвалила вже новий закон. Тепер родичам загиблих героїв кажуть – військове кладовище буде за межами столиці. Думки з цього приводу збирала Ганна Рибалка.
Мама загиблого військового Владислава Литвиненка на позивний "Вектор" зі сльозами на очах розповідає про сина. З 2015 року служив у полку "Азов" у Маріуполі. Його не стало 22 березня 2022-го, коли ЗСУ боронили місто від російських окупантів. Спочатку забрати тіло не вдавалося.
"Ми ще не знали – будуть тіла, не буде. Бо місто було окуповане, командири в полоні", – каже мати загиблого військовослужбовця.
Коли тіло сина все ж таки вдалося забрати з окупованої території, постало питання поховання. Зробити це родина хотіла на Національному військовому кладовищі – вважає, син цього був гідний, адже воював з 2015 року. Тому його кремували.
Дискусії довкола локацій майбутнього українського Арлінгтона – так називається військове кладовище в США – почалися 2022-го. Зрештою за рік, у травні цього року нардепи проголосували за законопроєкт, який спрощує виділення землі у Биківні в межах Києва. Після обговорень на цей варіант пристали і родини загиблих героїв. Однак проголосований проєкт закону не підписав президент. Водночас і не ветував. А у серпні Кабмін передумав і визначив нову ділянку. Уже за 30 кілометрів від Києва. На початку грудня Рада конституційною більшістю голосів проголосувала за новий закон, підкріпивши постанову уряду про нову локацію.
"Ситуація полягає в тому, що нас переконують, що попередній міністр культури, щось чи то наплутав, чи то свідомо ввів в оману народних депутатів, переконуючи в тому, що Биківня для цього годиться. Насправді нібито не годиться. Нібито ті креслення не відповідають дійсності. Мені важко зрозуміти, коли вірити владі – тоді чи тепер. Місце Биківня в принципі з інфраструктурної точки зору значно зручніше, ніж альтернативний варіант Гатне. З історичної точки зору теж очевидно було би цікавіше говорити про тих, кого вбили за свободу ще в часи тоталітарного комуністичного режиму", – наголошує голова Інституту національної пам'яті (2014-2019), народний депутат "Європейської Солідарності" Володимир В'ятрович.
Голова Інституту нацпам'яті пояснює: Биківня, що перебуває в адміністративних межах столиці, не підходить як місце для меморіального кладовища через малу територію та поховання розстріляних жертв сталінських репресій. Натомість ділянка біля Південного кладовища неподалік селища Гатне – це понад 200 гектарів державної власності. І нині вона вільна.
"Як застосувати всі відступи, які необхідно, від житлової забудови, санітарні норми, від траси, то цвинтар вийде під поховання трошки більше 30 гектарів. Це в рази менше, ніж передбачалося проєктом. Найбільша проблема – і родини, і всі вимагають якнайшвидше почати будівництво і хоча б перший сектор відкрити. Якщо ж ми почнемо біля Биківні, ніхто не може гарантувати, що ми не знайдемо залишків людських останків", – зауважив голова Інституту національної пам'яті Антон Дробович.
Проти зміни Биківні на Гатне виступили й очільниця Патронатної служби "Азову" Олена Толкачова, і деякі рідні загиблих азовців.
Дружина загиблого в Оленівці Богдана Гришкевича каже: влада не дала жодних пояснень щодо зміни місця поховання:
"Виразних відповідей ми не отримали: чому не можна в Биківні будувати. Ніяку документацію не показали, все було лише на словах".
Олександр Кисилишин, який разом із сином був у полоні росіян в Оленівці, каже: місце для нього не важливе. Важливо, щоб меморіальний комплекс нарешті з'явився.
"Хтось каже: тільки Биківня. Хтось каже – тільки Одеська траса. Ні. Ми повинні пам'ятати про всіх наших загиблих. Всіх, хто загинув за Україну. Я не розумію, чому досі наша влада не зробить в Україні цей меморіальний комплекс", – обурюється колишній боєць полку "Азов", батько загиблого військовослужбовця.
Їдемо Одеською трасою. Жодного натяку на початок підготовчих робіт у районі Гатненської громади немає. Адміністрація Південного цвинтаря конкретно вказати, де планують зводити меморіальний комплекс, теж не може.
Замовник будівництва національного меморіального військового кладовища – Міністерство ветеранів. 8 грудня там повідомили: на земельній ділянці понад 260 гектарів планують розмістити військове кладовище, церемоніальну площу, будинок трауру, крематорій та музейно-виставковий комплекс. Коли все це з ескізів стане реальністю – не уточнюють. Тим часом Віра гідно попрощатися зі своїм сином не може досі – прах героя зберігають вдома.
"Нам просто запропонували, доки ви очікуєте кладовище, запропонували тимчасове зберігання в крематорії. Терміни вже спливають. У багатьох родин вже спливли. У нас також. Рік. Нам довелось додому забрати урну. У нас зараз урна стоїть дома. І у багатьох родин також. Ми просто не знаємо, що робити", – бідкається Віра Литвиненко.
Ганна Рибалка, Олександр Корецький. "5 канал"
Як повідомляв 5.UA, Київрада планує створити військове кладовище в Биківні.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.