Понад тиждень уже триває так званий новий великий наступ росії на східному фронті. Та попри всі потуги, він безрезультатний. На цьому наголосив секретар РНБО. Олексій Данілов каже, що загарбники пробують просунутися на 5 напрямках. Якщо не можуть окупувати – знищують до ґрунту. Якщо не можуть пробити оборону – відправляють на смерть тих, кого не шкода. Проте українські військовослужбовці мужньо тримають оборону. Як на одній із позицій армійці батальйону К2 54-ї механізованої бригади зупинили наступ вагнерівців та знищили близько 500 найманців, які досі залишаються в полях Донеччини – у матеріалі наших фронтових кореспондентів Ольги Калиновської та Сергія Клименка.
Ось так виглядає тактика випаленої землі. Якщо росіяни не можуть взяти штурмом якесь село чи місто, вони випалюють його артилерією та руйнують ракетами. Аж до ґрунту.
Це Верхньокам'янське – селище на межі Донецької та Луганської областей. До великої війни тут мешкала майже тисяча цивільних. Нині тут живе лише кілька стареньких, яким нікуди їхати. Село зруйноване вщент.
"Коли особисто я приїхав туди на ознайомлення з місцевістю та прийняття переднього краю, воно горіло все. Звісно, його зараз набагато більше зруйнували, тому що противнику не виходить рухатися далі, всі контратаки наш підрозділ відбиває", – запевняє командир батальйону К2 54-ї ОМБР Кирило.
Верхньокам'янське окупанти і далі випалюють мінами, ракетами, снарядами. Село – у прямій видимості лисичанського нафтопереробного заводу, де у росіян встановлені камери та спостережні пункти. Відтак діставатися до позицій, проїжджаючи населений пункт, армійцям доводиться більш ніж просто швидко. Були часи, згадує боєць на псевдо "Мопед", коли сюди нічого, крім мотоцикла, не проривалось. Саме на ньому захисники доставляли на "нуль" їжу, воду, боєприпаси. Важко повірити, що цей розбитий раритет за раз привозив на передову до 400 кілограмів найнеобхіднішого.
"Переробили, люльку зняли, поставили дошки і даний вид транспорту допомагав нам у важкі часи. Коли не можна було сюди під'їхати на позицію на машині чи ще щось. Нас спасав мотоцикл. – Коли це було? – Це було, починаючи 3 місяці назад і до тепер. Останній раз він їздив два тижні тому", – каже військовослужбовець батальйону К2 54-ї ОМБР "Мопед".
Трохи більш як три місяці тому окупанти вперше спробували атакувати позиції армійців на цій ділянці фронту. Усі нападники досі лежать там, звідки пробували наступати.
Колись це був лісок. Нині від нього залишилися лише обгризені війною стовбури. І саме за їхнім зовнішнім виглядом можна зрозуміти, яка свого часу тут розгорілася битва. Восени окупанти надумали використати цю рівнину як плацдарм для наступу. І почали потроху накопичувати тут сили.
Атакувати армійців з цих невигідних позицій російське командування відправило "вагнерівців".
"Вони сюди сходились малими групами по 15 осіб, по 10 і намагались тут закріпитись. На підступах їх кришили", – розповідає кулеметник батальйону К2 54-ї ОМБР "Копчений".
"Саме на ту позицію 4 штурми було. Перший раз вони намагались невеликими силами – до взводу, вони були знищені. Майже всі. І вони просто відступили", – зауважує командир батальйону К2 54-ї ОМБР.
Але це плато не давало окупантам спокою. І вони раз за разом відправляли сюди найманців, які масово вмирали під вогнем захисників. Насамперед постаралися мінометники батальйону. Саме уламки мін калібру 82 та 120 робили окупантам смерть. У "Копченого" теж є тут "свої". Як кулеметник він час від часу виходив сюди на полювання. І з ДШК – великокаліберного кулемета дегтярьова-шпагіна – назавжди відбивав у "вагнерівців" бажання йти вперед.
"Навіть он там два моїх лежать, яких я з ДШК відпрацював. Я обходив їх, заходив до нашого іншого підрозділу в гості, вони мене приймали, і вже біля їх позицій працював ось по цьому краю. Там їх було дуже багато", – каже "Копчений".
Бійці постійно прислуховуються до звуків довкола. Ця ділянка фронту з мертвими окупантами нині – "сіра зона". росіяни після шалених втрат сюди вже не потикаються. Армійці не бачать сенсу закріплятися тут. Надто невигідні позиції.
"Я не став туди вертатись. Я не бачу в цьому сенсу. Мені набагато краще, коли противник приходить, вмирає і мій особовий склад ціліший", – пояснює командир батальйону.
Артилерійські дуелі тут майже не затихають. На горизонті час від часу чути гул двигунів – ворожі вертушки здалеку – щоб не збили – випускають ракети по позиціях захисників. Це гаряча ділянка фронту. Але що таке війна, тут не так чути в повітрі, як видно на землі. По знищеному лісові розкидані десятки і десятки тіл. Нікому не потрібних найманців. росія своїх кидає. У бій. І викидає. Набираючи у промитій пропагандою державі новий розхідний матеріал.
"Взагалі за той період, поки вони дійшли до того місця, ми підраховували, офіційні втрати, не офіційні – те, що ми бачили на відео – противник там втратив, дійти до того місця і з тією позицією 432 чи 440 військовослужбовців. – Тільки на цьому полі? – Да, я можу вам дати і ви можете сфотографувати, скільки їх і коли вмерло", – запевняє Кирило.
З Донеччини, Ольга Калиновська, Сергій Клименко, Сергій Малін, "5 канал"
Читайте також: Ворог залякний: польовий командир "Вірус" розповів, як русня під "Градами" тікала від ЗСУ
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Дивіться також відео за темою: Байден із візитом у Польщі під час звернення путіна до недораси. Совпадєніє? Марк Фейгін Час:Online
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
"Нема місця, яке б не було полито кров'ю": наслідки війни в Бахмуті – щемні ФОТО з фортеці
