Війна вихідного дня. Розпочавши велике вторгнення, кремлівське керівництво було впевнене на 100 відсотків: 2-3 дні – і Україна впаде. Хто міг повірити у прорив колон ворожої бронетехніки на різних напрямках? Хто міг уявити російські гвинтокрили у небі на підступах до Києва?
окупанти везли парадні однострої і бачили переможний марш столичними вулицями – ймовірно, може і на цьому БМП. Але не врахували незначний – лише на їхню думку – момент. Українці чинитимуть спротив. І вбиватимуть кожного, хто зі зброєю в руках буде розповідати про "історічєскую справєдлівость".
Поки російські пропагандисти радісно писали заготовлені тексти про масову здачу ЗСУ у полон і взятий під контроль повітряний простір України, російські гвинтокрили падали та тонули у Київському водосховищі, а запланований бліцкриг щогодини йшов у зворотному напрямку. Легко розповідати про могутність російського десанту – і геть не так просто визнавати, що твої елітні підрозділи горять живцем на Гостомельському летовищі.
Місяць марних спроб прорватися до столиці. Місяць, коли Київ бачив влучання ракет у багатоповерхівки та головну телевежу країни, поцілені літаки ворога, брутальні обстріли ТРЦ та вбивства цивільних. Але був і інший місяць. Місяць спалених російських колон, ударів із "Байрактарів", знищеної логістики окупантів, які чекають на підкріплення – але можуть дочекатися лише на артилерійський розстріл, як у тирі. І був день, коли ворогу вперше довелося публічно зізнатися – ані 2-3 дні, ані 33 не змінять нічого. І їм доведеться тікати.
За Київщиною і Чернігівщиною на вільні груди почала дихати Сумщина та Житомирщина. А ще – і зона відчуження довкола Чорнобильської АЕС. І хоча окупанти встигли забратися із Чорнобиля, але от Чорнобиль із себе, разом з отриманим випроміненням – після окопування у так званому "рудому" лісі забрати вже набагато тяжче.
"35 днів вони провели у радіації, яка вище норми в 2-3 рази. Можна пісюн повішати на шию замість брелка. Жінка буде недовольна, це точно, це 100%. Я думаю, у жінки вже буде сусід, якому вистачило ума не поїхати на Україну", – сміється прикордонник.
На початку вторгнення росія мала шанс на бодай якісь переговори, але бажання говорити слабшає, коли виникає бажання помсти і відплати.
"Після Бучі, Маріуполя люди хочуть вбити їх за те, що вони вбили нас", – пояснив Зеленський.
І Україна починає бити ворога тоді і там, коли він цього найменше очікує. Невідомі вертольоти чорними блискавками летять у небі над Бєлгородом. Флагман чорноморського флоту "москва" отримує вітання від "Нептунів" і йде годувати українських крабів.
Острів Зміїний зазнає постійних ударів – від висадки українського десанту до авіабомбардувань – і повертає свій синьо-жовтий прапор. Неідентифіковані безпілотники раз за разом вдаряють по російській інфраструктурі. Авіабази в такому начебто недосяжному для ЗСУ Криму – чомусь спалахують і вибухають, як новорічні феєрверки.
Ворог оголошує нові нездійсненні плани загарбання сходу України, але натомість отримує удар на несподіваному напрямку. Без зайвих анонсів і повідомлень українські сили оборони починають стрімкий контрнаступ на Харківщині. росіяни не чекають прориву і можуть лише ошелешено відступати. І з Харківської області, і з частини Донеччини.
Поки ворог обіцяє окопатися в три лінії оборони на Херсонщині – ЗСУ крок за кроком визволяють правобережжя півдня. І невелике нагадування, що ворожий тил уже не такий і захищений – відчуває Кримський міст.
Ворог обіцяє помсту. Погрожує занурити всю Україну в пітьму і холод напередодні зими. Міфічний "генерал Мороз" уже готовий до нової операції. І в українські міста десятками і сотнями летить крилате залізяччя. Масовані удари один за одним. Але максимум, на який спроможна росія, – це залишити українців без світла на добу. Енергетики поновлюють мережі швидше, ніж ворог готує ракети. А західні союзники лише активніше передають ЗСУ нові системи протиповітряної оборони.
Воювати з ТЕС легше, ніж із ЗСУ. Антонівський міст та російські штаби отримали потрібну порцію ракет від "Хаймарсів". Поки тимчасово живі херсонські гауляйтери обіцяли довіку жити з росією – ворожа армія приготувалася до" нєпростіх рєшєній". Час тікати і з Херсона. кремль втратив єдиний обласний центр, який їм вдалося захопити від початку вторгнення.
Ворог хотів перемоги за 2–3 дні. Отримав підриви військових летовищ за сотні кілометрів від кордонів з Україною, углиб росії. Ворог говорив про демілітаризацію. Натомість провів її у власному війську, відмінусувавши понад 140 тисяч вбитими і у рази більше пораненими. На початку 2022–го світ вірив у непереможність російської армії.
На початку 2023-го тепер це хіба що друга армія того світу. Але як це відбулося? Питання остаточно закрив легендарний кіборг та головний патрульний поліцейський – Євген Жуков, відомий за позивним "Маршал": "Де вони на Київщині? Їх там нема. Чому? Тому що отримали піз@и. От і все".
Олексій Пасак, "5 канал"
Нагадаємо, головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний подякував усім українцям за стійкість, підтримку і віру.
Дивіться також відео за темою: РІК ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ: ЗГАДУЄМО НАЙВАЖЧИЙ ПЕРІОД В ІСТОРІЇ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
