Питання декарбонізації та її фінансування для України, як країни, що розвивається, дуже складне. Наша держава повинна розробити власну формулу декарбонізації, переконаний Хорст Візінгер, президент консалтингової компанії Horst Wiesinger Consulting (Австрія), голова наглядової ради GMK Center. Про це повідомляє інтернет-видання GMK Center.
На міжнародному форумі "Декарбонізація сталевої індустрії: виклик для України" він заявив, що скорочення викидів можливе тільки за повної консолідації позицій всередині країни.
Необхідність комплексних заходів щодо захисту довкілля в Європі усвідомили ще 50 років тому: першим етапом став збір екологічних даних про промислове виробництво, нагадав Візінгер. Він нагадав, що в 1996 р. була прийнята Директива про комплексне запобігання і контроль забруднення, а в 2015-му – підписано Паризьку угоду про зміну клімату.
Нещодавно була прийнята програма European Green Deal – стратегія ЄС щодо досягнення кліматично нейтральної економіки до 2050 р., сказано у виступі.
"Ця амбітна мета може бути досягнута тільки при взаємодії урядів і компаній. Безвуглецеві технології, представлені в основному індивідуальними рішеннями і дослідницькими проєктами, знаходяться на початковій стадії. У сталеливарній промисловості першої хвилі передових технологій в промислових масштабах можна очікувати не раніше 2035 р.", – спрогнозував Хорст Візінгер.
Була названа також ключова проблема сталеливарної галузі – фінансування декарбонізації – а для цього потрібні великі інвестиції. При цьому, повідомляється, ЄС готовий частково компенсувати ці витрати в рамках Green Deal, адже здійснення такого глобального проєкту неможливе без підтримки держави.
Хорст Візінгер акцентував: "Декарбонізація збільшить вартість виробництва і, як наслідок, призведе до втрати конкурентоспроможності європейських виробників сталі. Щоб вирішити цю проблему, ЄС збирається ввести прикордонний податок на вуглець (CBAM), спеціальний податок на дешевший імпорт з країн з менш суворими стандартами викидів СО2".
"Політика промислової декарбонізації була розпочата в ЄС ще в 2000 р., коли вперше був представлений проєкт системи торгівлі викидами ETS. Це означає, що у європейської промисловості було 20 років на адаптацію. Інші країни повинні розробити свої власні формули декарбонізації. Їх реалізація може зайняти десятиліття і бути болючою для економіки", – підкреслив Хорст Візінгер.
Як нагадує видання, в кінці 2020 р. представники країн ЄС домовилися скоротити викиди парникових газів на 55% до 2030 р. в рамках European Green Deal.
Крім того, Мінекології України запропонувало визначити скорочення викидів парникових газів до 35% до 2030 р. – на 65% від рівня 1990 р., тоді як бізнес оцінює потенціал скорочення викидів парникових газів в Україні до 40-45% до 2030 р.
Примітка: Генеральний партнер Форуму "Декарбонізація сталевої індустрії: виклик для України" – "Метінвест", партнери-Ferrexpo й "Інтерпайп"