Новий скандал навколо відомих фотографів Влади та Костянтина Ліберових у Херсоні підняв хвилю обурення серед місцевих журналістів та пресофіцерів. Питання не лише в етиці, а й у прямому порушенні правил безпеки та законів про інтелектуальну власність. Про деталі конфлікту та "емоційне порно" на крові розповідає "Дивогляд" із посиланням на "Антоніна".
Червоні зони та ігнорування правил безпеки
На початку квітня Ліберови опублікували репортаж із Херсона, який шокував місцеву медійну спільноту. Серед кадрів опинилися панорами міста, залізничний вокзал та колії – об’єкти критичної інфраструктури, що перебувають у "червоній зоні".
За словами офіцера Сил оборони Херсона Руслана Михайлевського, фотографи працювали без обов’язкового супроводу пресофіцера.
-
Порушення: Самовільне переміщення та зйомка стратегічних об'єктів без узгодження.
-
Наслідки: Оприлюднення локацій у реальному часі створює загрозу повторних ударів по рятувальниках та комунальниках.
-
Привілеї: Серед медійників панує думка, що Ліберови мають "особливі дозволи" від Генштабу чи ГУР, що дозволяє їм ігнорувати правила, обов'язкові для інших.
Трагедія, як товар: зйомка у приватному приміщенні
Найбільш резонансний епізод стався у приватній квартирі після обстрілу. Працівниця КП "Парки Херсона" Ольга Чернишова, яка була свідком подій, відкрито звинуватила фотографів у порушенні приватності.
Незважаючи на категоричну заборону зйомки з боку присутніх жінок, Ліберови продовжували працювати. У результаті:
-
Фото замордованого чоловіка та жінок у стані шоку з’явилися в Instagram та на міжнародних фотостоках для продажу.
-
Автори перекрутили факти: у підписі матір загиблого назвали його дружиною, навіть не поцікавившись історією людей.
-
Влада Ліберова стверджує, що "не чула" заборон, хоча свідки кажуть про зворотне.
"Це вже не фіксація, це розповсюдження. І тут головне питання – чи мають вони на це право? Щонайменше, без згоди тих, кого вони там фотографують. Думаю, що не мають", – зазначає Руслан Михайлевський.
"Боксер" та естетика смерті під музику
Разом із Ліберовими на місці працював волонтер-блогер Андрій Петухов (Боксер). Його контент базується на демонстрації тіл загиблих із найдрібнішими подробицями: розбиті голови, нутрощі, кров на асфальті. Усе це подається під драматичний супровід для залучення аудиторії.
Експертна думка: Критики називають такий контент "емоційним порно". Замість документування для міжнародних судів, яке вимагає дотримання юридичних процедур (зокрема письмових дозволів), глядачам пропонують шок-контент заради рейтингів та зборів. Хоча Петухов стверджує, що "показує правду", місцеві журналісти вказують на відсутність поваги до гідності померлих.
Етика проти хайпу: приклад World Press Photo 2026
Контрастом до методів Ліберових став успіх українського фотографа Євгена Малолєтки. Його світлина жінки після обстрілу в Києві отримала престижну премію саме через етичність виконання.
-
Дистанція: Фотограф знімав загальним планом, не втручаючись в особистий простір постраждалої.
-
Повага: Кадр передає трагедію через художні деталі та світло, а не через фізіологічний натуралізм.
Раніше Ліберових уже критикували за фото оголених постраждалих, за що вони перепрошували. Однак херсонський кейс доводить, що системні зміни в підходах зіркових фотографів так і не відбулися.
Можливі наслідки
Нині розглядається кілька варіантів реакції на дії фотографів:
-
Судові позови: Від постраждалих осіб за використання їхніх зображень без згоди (особливо в комерційних цілях).
-
Адміністративні заходи: Складання рапорту пресофіцерами та звернення до Генштабу.
-
Позбавлення акредитації: Найсуворіше покарання від Міноборони за порушення правил роботи в зоні бойових дій.
Поки що Ліберови та Петухов не надали офіційних відповідей на прямі запитання колег, а ситуація залишається відкритою раною для херсонської медіаспільноти.
Раніше ми розповідали, що кореспондентку "5 каналу" Ольгу Калиновську нагородили за воєнну журналістику.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
