Господиня Бієнале - Італія висадила на дерево професійного перукаря. Цей перформанс цілком реалістичний. Видерешся до нього по драбині – він і причеше, і підстриже.
Дієго, перукар: "Я не митець, але чого не зробиш заради мистецтва. Стрижу професійно і задарма. Поки що ніхто не жалівся і з дерева не падав".
Скажене дерево звисає зі стелі латвійського павільйону. Ним кидає вліво-вправо. Автор каже: боятися не треба.
Кріш Салманіс, митець з Латвії, автор інсталяції: "Ні, усе під контролем! В житті насправді все не так. Люди не знають, куди їм рухатися, країни не знають, врешті, погода теж така мінлива!"
Ольга Петрів, "5 канал": "Росіяни поливають Венецію золотим дощем. Щоправда, скупатися у золотих монетках можуть тільки жінки. І тільки захищаючись парасолькою".
Вадим Захаров, митець з Росії, автор перформенсу: "Закрытый для мужчин. Для меня тоже. Не пустили даже двух членов жюри-мужчин".
Золотий російський дощ має відіслати глядача до античного міфу про Данаю.
Вадим Захаров: "Даная была закрыта в помещении. Ни один мужчина не мог к ней войти. Но Бог мудр –он спустился к ней в виде золотого дождя".
Ольга Петрів: "Республіка Косово запрошує прогулятися дрімучими зарослями і зазирнути у вікно, в якому також хащі".
Павільйон Латинської Америки набудував кольорових пірамідок. Насправді це приправи. Їх тут близько трьох сотень. Нюхати не перенюхати.
І це така собі геополітична мапа світу. Змішаєш приправи – отримаєш глобалізацію.
Ольга Петрів: "Німці з французами взагалі помінялися павільйонами і там, де пише «Франція», насправді показують мистецтво, яке презентує Німеччину. А це більше восьми сотень китайських табуреток, складених у лабіринт".
Маркус Мюллер, речник німецького павільйону: "Світ і мистецтво уже настільки глобальні, що паспорт не має жодного значення. Яка різниця, що спеціально для німців ці табуретки зібрав докупи митець з Китаю? На них же однаково можуть сидіти і німець, і китаєць, і українець".
Усього у Венеційському бієнале змагається вісімдесят вісім країн. Та національними павільйонами і по всій Венеції блукають самі по собі і просто ходячі шедеври.
Ми і митці, і мистецтво водночас. Ми хочемо, щоб глянувши на нас, люди забули, що таке стать, і пізнали великий простір між жінкою і чоловіком.
З Венеції, Ольга Петрів та Дмитро Демішев, "5 канал".