Ключове питання полягає не лише в адаптації українського законодавства до acquis communautaire – правової системи Європейського Союзу. Значно важливішою є зміна самої логіки державного управління і законотворення: перехід від переважно реактивної моделі до системи довгострокового, процедурного та прогнозованого регулювання.
Для бізнесу це значно ширше за юридичну механіку. Йдеться про якість економічного середовища, горизонт планування і рівень довіри до державних інституцій.
Українська модель. Адаптивність як відповідь на кризу
Українська система законотворення формувалася в умовах постійної турбулентності – політичних трансформацій, економічних криз, війни та необхідності швидкої координації з міжнародними партнерами. У таких умовах швидкість ухвалення рішень часто ставала важливішою за тривалі процедури.
Ця модель значною мірою забезпечила державі здатність адаптуватися до постійних викликів, але створила проблему для бізнесу – високий рівень регуляторної непередбачуваності.
На практиці це проявляється у паралельній реєстрації кількох альтернативних законопроєктів, значних змінах між читаннями, появі правок уже під час парламентського розгляду й обмеженій оцінці довгострокового регуляторного впливу. У результаті бізнес змушений інвестувати не лише у власний розвиток, а й у постійний моніторинг законодавчих змін, юридичний супровід та оцінку ризиків.
Показовим став процес ухвалення законопроєкту №11416-д щодо підвищення податків восени 2024 року. Через необхідність оперативного покриття бюджетного дефіциту документ неодноразово змінювався в процесі розгляду. Для бізнесу це означало кілька місяців невизначеності щодо майбутнього податкового навантаження і складність у фінансовому плануванні на наступний рік.
Проблема полягає не лише в самих змінах правил, а в обмеженій прогнозованості цих змін. Для інвестора регуляторна непередбачуваність фактично працює як додаткова премія за ризик. Чим вищою є ймовірність різкої зміни умов, тим дорожчим стає капітал. Через це український бізнес історично часто працює в короткостроковій логіці, бо великі інвестиційні проєкти потребують прогнозованості на роки вперед.
У результаті ми маємо ситуацію, де дозволити собі вплив на законотворення і швидку адаптацію до нових вимог може переважно великий бізнес, а малому та середньому часто залишається лише реагувати на прийняті без нього рішення.
Європейський підхід. Процедура як елемент економічної стабільності
У країнах Європейського Союзу законодавчий процес побудований за іншою логікою. Основний акцент робиться не на швидкості, а на передбачуваності рішень. Європейська модель будується навколо розуміння, що стабільність правил сама по собі є економічним активом. Завдяки цьому бізнес може планувати інвестиції, прогнозувати витрати та залучати дешевший капітал.
Це добре помітно на прикладі Іспанії. Європейське законодавство тут інтегроване в національну правову систему та має пріоритет у сферах компетенції ЄС, що створює високий рівень правової визначеності та розуміння, що базові правила не будуть істотно змінені внаслідок короткострокової політичної кон'юнктури.
Одним із ключових інструментів є Memoria del Analisis de Impacto Normativo (MAIN) – обов'язковий аналітичний документ, який супроводжує законодавчі ініціативи уряду. Він включає обґрунтування необхідності прийняття певної норми, аналіз альтернативних рішень і прорахунок витрат і вигод для бізнесу та суспільства.
Фактично йдеться про систему попередньої оцінки наслідків ще до моменту ухвалення рішення, що значно знижує ризик появи регуляторних змін, які можуть створити непрогнозовані витрати для економіки.
Додатковим елементом виступає Державна рада Іспанії, яка аналізує законопроєкти з точки зору юридичної якості, узгодженості та відповідності конституційним принципам і праву ЄС. Хоча її висновки не завжди мають обов'язковий характер, на практиці вони істотно впливають на якість законодавства. Важливо також інше: у більшості випадків передбачений перехідний період для адаптації до нових правил, аби завчасно перебудувати фінансові моделі, оцінити нові витрати та підкоригувати інвестиційні стратегії.
Саме тому в багатьох країнах ЄС регуляторна стабільність для інвестора часто є такою ж важливою, як і рівень податкового навантаження.
Що це означає для України?
Зараз Україні важливо переймати європейські практики та брати їх за основу власних підходів до законотворення. Важливо сформувати для українських підприємців середовище з прогнозованими податковими стратегіями, постійними консультаціями з бізнес-асоціаціями та низькими регуляторними ризиками.
Потрібно не просто формально виконати переговорні умови, а перейти від економіки короткого горизонту до нової моделі взаємодії бізнесу та держави.
Авторка Тетяна Лисенко – експертка-практик з українського та міжнародного оподаткування, співвласниця компанії UCBI
