Воїни без війни. Так про себе кажуть ліквідатори аварії на ЧАЕС. 14 грудня скромно і майже непомітно відзначається їхній день. Із 600 тисяч тих, хто брав участь у приборкуванні мирного атому, живими лишилися менш як 180 тисяч. Майже кожен четвертий – інвалід. Попри всі поневіряння, попри наявність законів, які надають ліквідаторам пільги, все це так у масі своїй і лишається на папері. Доплати, гарантовані законом – смішні. Безплатні путівки на відпочинок тільки тоді, коли заплатиш 50% вартості. І так майже за кожним пунктом. Сьогодні, до речі, президент надав звання Героя України посмертно видатному онкологу Леоніду Кіндзельському, який урятував багатьох ліквідаторів катастрофи на ЧАЕС, а також знову реанімували державну програму із забезпечення чорнобильців житлом.

"Це я. Ось це наші екіпажі, завантажені свинцем, і вже звідти летіли на реактор. Говорили: "Ви знали, що там небезпечно?". Ну так, я ж офіцер, я склав присягу", – каже ліквідатор.

Штурман вертольоту Мі-6, Андрій Мізько – один із тих, хто у травні 1986-го був біля ЧАЕС. Засипав свинцем зруйнований вибухом четвертий реактор станції. Замість трьох днів, разом з ескадрильєю вертольотів, біля реактора працював понад три тижні. Після медичного огляду та тижня відпустки тодішня влада кинула військового до Афганістану.

"Були моменти, коли "Ой, а ти лейтенант, – питають, – синку, а скільки тобі років?" – "26, – кажу, та ось, щойно після Чорнобиля з Афганістану". – "А як же мама дивиться на це?" А я говорю: "А як мама дивиться?!", – згадує Андрій Мізько.

"Є завдання, його треба виконати, від тебе залежить далі. У нас було завдання: прийшов треба пригнути "покупатись". Ось басейн, тільки з радіацією, – поміряти, записати та віддати записи", – зазначає Олександр Логачов.

Зранку 26 квітня 1986-го командир розвідувального взводу Олександр Логачов зі спецбронетранспортера проводив заміри радіації поблизу ЧАЕС. У деяких місцях випромінення доходило до більш ніж 2 тисяч рентгенів на годину. І саме завдяки цим даним вирішили терміново евакуювати населення Прип'яті.

"Тут 15 метрів і на 200 рентген збільшується, тут далі і там 2000 рентгенів. Розуміли вони? Я скажу так: їм ніколи було розуміти, це моя думка. Якби почали розуміти – їх би там не було. Вони робили свою роботу, хтось повинен був її робити", – пояснює ліквідатор.

26 квітня стався вибух на ЧАЕС, а 14 грудня – звели новий саркофаг над зруйнованим четвертим енергоблоком. Це ті дати, коли ліквідатори збираються разом, аби пригадати події 86-го. А нині – ще й міфи про себе розвінчувати. Скаржаться: доводиться чути, що всі ліквідатори вже нібито померли, бо не могли стільки прожити після опромінення. Або ж нібито мають шалені статки та виплати від країни, а фонди буцімто стають у чергу, аби допомогти їм. Та насправді, відверто розповідають: щодня відчувають непотрібність для своєї країни.

"Вирішення проблем залишається не на тому ж рівні, а на гіршому. Забувається, що колись ці люди виконували завдання, вони виконали його і багато хто залишився живим", – наголошує ліквідатор Ігор Письменський.

Допомагають героям-чорнобильцям юристи та громадські організації. Створили й ресурс HELP CHORNOBYL, де зібрали основну інформацію для розв'язання питань.

"У суспільстві таке враження склалося, що всі, хто постраждав від аварії, мають великі виплати і що їм треба. З кожним роком їх все менше і менше стає цих людей і згадують максимум 2 рази на рік", – зауважує юристка проєкту Оксана Варга.

До пандемії ліквідаторів регулярно запрошували в Європу з лекціями, де вони розповідали про події 1986 року. Дивувалися тому, що часто іноземці знали більше про трагедію, ніж самі українці.

Олена Рибінська, Орест Пона, "5 канал"

Нагадаємо, що 2021 року Міністерство захисту навколишнього середовища і природних ресурсів мало почати роботи з реновації перших трьох об'єктів у Чорнобильській зоні відчуження. Тобто у Прип'яті планують відновити автовокзал, кафе та житловий будинок.