15-річний Артем із мамою Юлею навесні переїхали у село Демчин із міста Білозерське, що на Донеччині. Зважилися на це після того, як біля їхнього будинку розірвалася ворожа ракета. На новому місці хлопець рубає дрова, носить воду з криниці. Родина власним коштом почистила та зробила глибшою криницю. Ще навесні селяни допомогли їм зорати город. Тож, тепер, кажуть, з чим зимувати є. Врожай зібрали гарний.
"Народився і жив до 9 років у селі. Я звідти маю досвід, знаю, як рубати дрова, як доглядати за скотиною. Город зробили, посадили картоплю, овочі, кукурудзу", – розповідає переселенець із Донецької області Артем Мовчанюк.
Юлія розповідає: старший син захищає Україну на передовій. Саме він наполіг, щоби вона з молодшим переїхали. Вже 7 місяців мешкають у сільській хаті, яка тривалий час стояла порожньою. Потроху там усе облаштували.
"Головне, щоб було тепло, на чому було спати і де їсти приготувати. Мені головне було, що тут колодязь, вода є в будь-який час. Туалет хоч на вулиці, але це не проблема. Я просто як уявлю, як моя дитина сидить в окопах під дощем, снігом, то для нас це взагалі рай", – плаче переселенка Юлія Мовчанюк.
Жінка ще звикає їздити електричкою на роботу в Бердичів. Там вона опанувала нову для себе професію кравчині та пішла працювати на швейну фабрику.
"Я на заготівлі, ми шиємо кишені на чоловічі піджаки. В мене чисто кишені, закріпки на кишені. Італійська кишеня, вони різні є. Накладні мені ще не довіряють, бо там треба шити півколом", – зауважує жінка.
У сусідньому селі Мирославці оселилася родина з Київщини.
"Пролетіли над головою бомбардувальник із винищувачем прямо над самою хатою і почалось бомбардування, повилітали шибки в хаті, повилітало все, ми за дітей і втікати", – каже Ірина.
Чоловік Ірини поїхав рятувати вціліле майно від мародерства та прибирати після проживання в їхньому будинку окупантів. Тим часом жінка разом із матір'ю працювали на городі.
"Садили все: і соняшник, і гарбузи, і картоплю, сказали посадить більше, бо думали, люди більше тікатимуть, щоб було що їсти. Насадили картоплі, помідорів, все садили, що можна", – радіє переселенка з Київської області Тетяна.
Гарний врожай допоміг зробити запаси на зиму і навіть дещо продати. Переселенки кажуть: робота на городі рятувала від туги за домом і сліз через пережите.
Дочка Ірини Яна сумує за домом. Але вона встигла забрати звідти свій улюблений інструмент – бандуру. І нині продовжує онлайн-навчання з гри на ній. Дівчина розповідає: на новому місці життя пізнала багато нового.
"Коні їздять і корови наживо, тільки на картинках бачила раніше", – тішиться Яна.
У Старостинському округу проживають близько 30 родин переселенців. Громада допомагає їм речами для побуту. На новому місці люди намагаються працювати дистанційно або шукають роботу.
"Обробляють город, займаються домашніми проблемами. Наразі навіть допомагають тим переселенцям, які на теперішній час прибувають до нас у село. Сім'ї переселенців надавали допомогу: консервовані огірки, капусту, буряк, – те, що вирощено ними, вони надавали допомогу нашим військовим", – зазначає староста Мирославського старостинського округу Швайківської ОТГ Ірина Мельничук.
Староста переконує: за потреби усім переселенцям допоможуть запастися дровами, щоби комфортно перезимувати.
Юлія Сінєльнікова, Віталій Сінєльніков, "5 канал"
Читайте також: "Наш Краматорськ" тепер і в Києві: як вимушені переселенці організували свою спільноту у столиці
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Дивіться також відео за темою:
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
