Його вважали загиблим та згодом з'ясували, що він у полоні. Історію Івана Іванченка "5 каналу" розповіла дружина військового Аміна. З тяжкими травмами чоловік у неволі вже майже рік. Про історію кохання та важку боротьбу Аміни за повернення чоловіка – наш Олександр Карамушка розповів.
"Це, я так розумію, він писав про те, що мене любить: "Я тебе так сильно кохаю", на іншому сердечку – "з тобою так весело і добре. Хочу прокидатися та кожен ранок бачити твої синенькі оченятка".
Аміну автор цих рядків не бачив уже понад рік. Іван Іванченко в полоні ворога з листопада 2023-го. Світлини та листи, які Іван писав Аміні раніше, дають їй силу жити.
"Мені улітку діагностували генералізований тривожний розлад. Я усвідомлюю, що я це роблю. У мене є відчуття тривоги – що я не доробила, щоб він був вдома", – розповіла дружина військовополоненого.
Аміна та Іван – із селища Верхній Рогачик, що на Херсонщині. Вони однокласники, закохалися, коли їм було 14 років. Відтоді не розлучалися. Ще до війни переїхали до Києва. Мріяли про дітей, будинок і собаку. Чотирилапого таки встигли завести. Французький бульдог Рональд став частиною їхньої родини. Та війна не дала здійснити інші мрії. Пара зустріла повномасштабне вторгнення не у столиці, а на малій батьківщині. Поїхали туди провідати батьків, а з 27 лютого Верхній Рогачик уже окупували росіяни.
"Дуже часто не було мережі. Вони там заїжджали з обшуками до нас в село. Мій чоловік дуже боявся за мене там. Він говорив: "Я не боюся за себе, я боюсь за тебе, бо ти – найцінніше, що в мене є", – пригадує Аміна Іванченко.
Подружжю вдалося виїхати лише через півроку. Спочатку до Києва, а потім вже до родичів у Чернівецьку область. Згодом Івана мобілізували до 80-ї десантно-штурмової бригади. Чоловік підтримував Аміну відеоповідомленнями:
"Я тобі одне можу сказати. Я тебе дуже сильно люблю. Знай це завжди. Що б я не казав, що б я не робив, я тебе обожнюю".
У листопаді торік Іван не повернувся зі свого першого бойового завдання. Згодом Аміна дізналася, що її чоловік потрапив у полон. Івана Іванченка утримують у в'язниці на тимчасово окупованій території Луганщини. Коли його ще вважали зниклим безвісти, побратими передали Аміні коробку з речами коханого. Дівчина довго не наважувалась її відкрити, лише читала напис на ній, який потім витатуювала на своїй руці. Показує татуювання:
– Це той самий напис із коробки і його ручкою – він так сердечко любив мені постійно показувати...
– А що за надпис? Що він означає?
– Скажіть, що я її кохаю, це надпис з коробки. Мені перебили його на руку.
Дівчину підтримує подруга Віка. Та песики – Рональд і Лакі.
"Вона майже не могла говорити. Писала дуже рідко, тому що вона займалася пошуками. Це був морально важкий стан. Я намагалася її підтримати якомога більше їй писала, але вона майже не могла говорити", – зазначила подруга Аміни.
Аміна постійно бере участь в акціях на підтримку військовополонених, а у вільний час приходить до улюбленого скверу, де вони часто гуляли з коханим.
"Мого чоловіка звільнять, і у нас буде життя. Ми будемо будувати життя тут. Для нас – це головне. Я готова побудувати життя з ним будь-де", – наголосила дружина військовополоненого
Під час обміну полоненими, який відбувся у середині вересня, на Батьківщину повернулися 103 наших військових. Аміна вірить, що наступного разу повернуть і її Івана.
Олександр Карамушка, Олексій Тищенко, "5 канал"
Як повідомляв 5.ua, у суботу, 14 вересня, з російського полону вдалося повернути ще 103 українських воїни.
Нагадаємо, напередодні з російського полону повернулися ще 49 українців і українок. Цей обмін був особливим – вперше за тривалий час вдалося звільнити жінок. Зокрема військовослужбовиць бригади "Азов".
Читайте також: борються понад два роки, щоб повернути додому: у Києві пройшла акція підтримки військовополонених – що кажуть рідні.
Дивіться також відео:
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
