За рік повномасштабної війни в ООН підтвердили загибель понад 8-ми тисяч українців, ще щонайменше 13 тисяч людей були поранені. Але реальні цифри значно більші, адже встановити кількість жертв на окупованих територіях неможливо. Як і не можна порахувати людей, чиє життя докорінно змінила війна.
Це Богдан. Рік тому він разом із батьком вступив до лав тероборони у рідному містечку на Львівщині. А за два місяці чоловіки вже були на фронті. Та плани у Богдана тоді були геть інші – він мріяв побачити донечку, яка ось-ось мала з'явитися на світ. За 9 місяців життя доні він провів із нею лише кілька днів.
"Багать чого переосмислилось, переоцінилось. Взагалі і те, на що ти витрачаєш свій час, і як ти його витрачаєш. В загальному навіть саме бачення, що ти робитимеш після війни, коли це все закінчиться. До 24-го було одне бачення, як ти плануватимеш своє життя, після майже року тут зовсім інше бачення. Можна сказати, що з ніг на голову стало", – розповідає військовослужбовець ЗСУ Богдан Мікало.
Маркетологиня Анастасія раніше креативила над рекламними кампаніями, а тепер – як швидко зібрати гроші для допомоги армійцям. Жінка розігрує лотереї з унікальними призами, а її чоловік створив кіберармію Львова.
"Поки москалі на нашій землі,я вважаю, що кожна людина має робити те, що вона може. Я бачу хлопців, у яких горять очі, які розуміють, що підтримка далі є. І заради цього варто. Якщо я не можу бути там зі зброєю, то я хоча би тут допоможу, аби ті хлопці могли втримати ту зброю там", – пояснює волонтерка Анастасія Коробова.
Тепер найдорожче – не речі, які купила за гроші, а ті, які викликають емоції. Анастасія показує прапор, подарований снайпером за її волонтерство.
Родина Михайла рік тому раділа життю в Харкові. Тепер радіють, що встигли звідти виїхати. Чоловік евакуйовував свою родину в безпечніше місце під потужними обстрілами. Їхній будинок на Північній Салтівці через обстріли пошкодило, машину побило уламками.
"Коли ми виїжджали з двору – машини билися. Тобто ти бачиш, як у відеогрі трапляються такі речі: машини б’ються, роз’їжджаються, ніхто нічого не намагається робити. Дуже складно в цей період, бо ти розумієш, що на повному нулі в житті. Це як перенародження. Все, що було до цього дня, до цієї години – вже не важливо", – пригадує переселенець із Харкова Михайло Земляний.
Рік тому 24 лютого подружжя Оруджевих мали святкувати 10 років спільного життя. Але дата стала переломною. Руслан, колишній журналіст, – пішов захищати країну. Тепер його вважають зниклим безвісти. Востаннє Ольга розмовляла з чоловіком по телефону наприкінці березня – тоді він був у Попасній, де точилися запеклі бої.
"З ніг на голову перевернулось наше життя. Тим паче після того, як Руслан пропав. Це постійні пошуки, переживання, хвилювання, невідомість. Невідомість – це найбільше, що вбиває", – наголошує дружина військовослужбовця ЗСУ Ольга Оруджева.
Щоб заглушити біль, Ольга, об'єднавшись із дружинами інших бійців, організувала пошукову роботу.
"Багато жінок, ми об’єдналися, тому що спільна біда, вона об’єднує. Ми почали стукати у всі двері, щоб нас почули, щоб хоча б трошки почали хлопців з 24-ї бригади обмінювати", – зауважує Ольга Оруджева.
З початку повномасштабного вторгнення, за даними ООН, близько 5 мільйонів українців стали внутрішньо переміщеними особами у власній країні, ще близько 8 мільйонів людей – виїхали за її межі. Багатьом із них повертатися нікуди.
Анастасія Кудлата, Євген Радіон, Львів. "5 канал"
Нагадаємо, напередодні Валерій Залужний обговорив безпекову ситуацію з начальником Генштабу ЗС Польщі.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Дивіться також відео за темою:
Головнокомандувач ЗСУ Залужний у "Рандеву з Яніною Соколовою".
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
