Він нищив ворога прицільними пострілами. А тепер його зброя – щира молитва. Колишній воїн Збройних сил став капеланом. Історію священника Володимира із Кропивницького розповіли наші регіональні журналісти.
"Якщо злодій заліз у мій будинок убити мою сім'ю і так у боротьбі з ним сталося, що ти його вбив, то це не вбивство, це захист, це святий обов'язок" – цю мудрість священник Володимир передає українським воїнам. Його дорога до Бога, каже, була тривалою. Більшу частину життя Володимир пропрацював шахтарем. У 2015-му мобілізація до Збройних сил. Важкі чотири місяці в зоні АТО. Каже, тяжко переживав побачене. Коли повернувся додому, рятувався від спогадів алкоголем. Церква в той скрутний момент допомогла йому віднайти внутрішній спокій, – зізнається Володимир.
"У якийсь момент я вирішив, що, скажімо так, Бог мене покликав. Якщо ти щиро приходиш до покаяння, то Господь тебе лікує. Це теж лише індивідуально людина може зрозуміти, до цього треба прийти", – розповів військовий капелан.
До повномасштабної війни Володимир був парафіянином храму Православної церкви України. Коли окупанти пішли в наступ, не зволікаючи, знову рушив на фронт боронити державу:
"У мене тоді було написано у військовому квитку "Обмежено придатний". Я розумів, що це вже не має ніякого значення, а на той момент не брали обмежено придатних. Я так собі взяв, "обмежено придатний" чорнилом заляпав, бо стерти не міг, щоб не було видно".
Відбивати навалу росіян Володимиру довелося на "нулі". Проте повоював недовго: дуже скоро в окопах загострилися давні хронічні хвороби.
"У дзеркало себе як побачив, я такий зелено-чорний був на той момент. Мене командир відправив лікуватися. Мене дуже довго лікували, гормонально. Під час лікування владика мені подзвонив і спитав, каже: "Потрібен капелан, якщо ви згодні, ми вас підготуємо", – розповів священник Володимир.
Володимир від пропозиції не відмовився. Відтоді третій рік наближає перемогу як військовий капелан:
"Основна задача капелана, військового капелана, – це, в принципі, така, як у священника цивільного, просто що трішки відрізняються умови. Це – пасторська опіка і духовна підтримка".
Володимир спілкується з військовими в тилу та виїжджає до них у гарячі точки. Час від часу Володимиру доводиться зустрічатися з рідними полеглих воїнів. Розмови з ними тяжчі, ніж із військовими. Тож намагається знайти слушні слова, які підтримають і не дадуть близьким впасти у відчай.
"Не треба помирати разом із воїнами, а треба від них приймати ту мужність, яку вони мали, йдучи захищати свою державу. Навіть якщо вже там немає сил для себе жити, то жити для тієї людини, яка пішла і споглядає на нас із небес. Прожити її життя і своє життя навіть краще, аніж вона могла прожити", – вважає військовий капелан.
Він переконаний: віра – потужна сила, яка здатна зцілити душу. Тому закликає українців у жодному разі не губити її і вірити в перемогу:
"Бог допомагає не сильним, Бог допомагає тим, кого вибирає. І по цій війні ми бачимо. Бо фізично, ресурсно, то росія набагато сильніша за нас, але ж нічого з нами зробити не може. Це і є якраз Божа допомога, Божий промисел в цьому".
Братися за зброю капеланам заборонено,– каже Володимир. Тож воюватиме проти недругів словом Божим. Так довго, скільки в тому буде потреба.
Володимир Іванченко, Кропивницький, "5 канал"
Читайте також: церква на фронті: як військові капелани служать в ЗСУ. Військові підрозділи, за можливості, створюють молитовні каплички.
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
