Київ. 8-ма ранку. До моргу обласної клінічної лікарні мчить бус із чорним номерним знаком – 200. За кермом Едуард. Водій поспішає забрати тіла військовослужбовців. У руці цигарка, а під рукою список із номерами тіл та містами, в які їх потрібно доставити.
"Ой, боляче, два брати-близнюки, які народилися в один день і загинули в один день. Це кордон або Маріуполь. Сюди частенько з Маріуполя привозять на ДНК. – А загинули вони, ви казали, минулого року? – Так, 24 лютого, в перший день", – розповідає водій гуманітарної місії "На щиті".
У морзі Едуард оформляє документи. Далі водію віддають тіла без черги.
Тепер загиблих воїнів-близнюків потрібно доставити у Кропивницький.
"Тут одні перепони, як не паперові, то якісь фізичні. Іноді через це хочеться все покинуть, але як покинуть, хто поїде, хто повезе. На жаль, черга до нас не стоїть", – додає чоловік.
Тим часом біля лікарні Мечникова, у Дніпрі, на тіла очікує ще один водій "евакуації 200" – Олег Репной. Сьогодні він забирає чотирьох полеглих воїнів.
На початку повномасштабної війни Олег подався у Тероборону, згодом вирішив допомагати товаришу, який перевозить тіла українських героїв із 2015-го.
"Потрібно заповнити всі документи, отримати тіла, особисті речі й завантажити, і своєчасно доставити додому. Машин не вистачає. Якщо машинна вантажність 6 тонн, то може бути до 20 тіл", – зазначає водій гуманітарної місії Олег Репной.
До команди місії "На щиті" 55-річний Олег доєднався у лютому торік, Едуард – у травні. Відтоді водії наїздили по всій Україні майже 200 тисяч кілометрів кожен. Працюють без вихідних, бо роботи багато. Зізнаються, інколи здається, що ці рейси нескінченні.
"Я не знав, як пахне смерть, я не знав, як це буває важко. Було важко, бачити смерть молодих", – пояснює Едуард.
"Коли мати чи дружина отримують оповіщення про смерть до моменту поки приїде син для похорону, цей період для них важкий, бо кожна мама хоче якнайшвидше отримати дитину і наше завдання, щоб той проміжок був якнайшвидше", – зауважує Олег.
Скільки особливих рейсів виконали, водії не рахують. Деякі досі стоять перед очима.
"Батько і син загинули в один день і коридор пошани... Я плакав. Це така біда, ти розумієш, але нічим не можеш допомогти, окрім того, що довезти і допомогти людину поховати", – пояснює Едуард Євтушенко.
"Як би тяжко не було, тим пасажирам, що у нас в кузові, їм було важче", – розуміє водій гуманітарної місії.
Та найтяжче, зізнаються кермувальники, спілкуватися з рідними, які найбільше чекають на приїзд їхнього екіпажу.
Гуманітарно-логістичний центр "Бульдозер" працює у проєкті з транспортування загиблих разом із ЗСУ. Нині в їхній команді 9 екіпажів. За свою нелегку працю водії місії "На щиті" зарплати не отримують. Це волонтерський проєкт. Інколи кермувальникам бракує коштів на те, щоби полагодити машини. Часто в ремонт вкладають власні заощадження, бо довезти героїв із війни – додому вважають своїм обов'язком.
Марта Шикула, Орест Пона, Олександр Пронський, "5 канал"
Читайте також: "Заборгованість – астрономічна": Порошенко озвучив, скільки держава винна родинам загиблих героїв
Дивіться також: БАХМУТ: "Воюємо з ворогом, важко, але поки справляємося"
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Українці провели в останню путь загиблого воїна Дмитра Коцюбайла – фото
