А президент Росії — урочисто заявляв на весь світ, що приєднання українського півострова — “відбулося у повній відповідності з демократичними процедурами і міжнародно-правовими нормами”. Сьогодні в анексованому Криму за спробу ініціювати подібний “референдум” або навіть написати на транспаранті, що ця земля не належить Росії — з великою ймовірністю можна отримати до п'яти років ув'язнення за сепаратизм і спробу порушити “цілісність” держави. Якщо ж місцеві “слідчі” і “судді” розцінять дії як більш серйозні і вгледять в них державну зраду, шпіонаж чи тероризм — то термін може зрости й до двадцяти років за ґратами. Журналіст “5-го каналу” поспілкувався із юристами та громадськими діячами, які в тому числі працюють і на території Криму, і з'ясував, куди поділися базові свободи місцевих.

Жарт дворічної давнини про те, що кримчани настільки суворі, що переїхали до Росії разом з усім півостровом, нині заграв новими фарбами. З'ясувалося, що найактивніші кримчани незалежно від політичних поглядів все ж не настільки суворі, як, власне, російські реалії. По факту — одразу двом мільйонам людей довелося вистрибнути з ліберального українського законодавчого поля і впасти у репресивне російське. При цьому “перші ластівки” - арешти українських і кримськотатарських активістів не напружили лояльного до Росії населення. За інерцією ці кримчани і севастопольці — вважали, що якщо на їхніх мітингах майорять триколори, а транспаранти з критикою влади щільно пересипані портретами Путіна та Сталіна — то вони мають голос на цій землі. Проте, менше ніж за рік після анексії — коли Москва офіційно повідомила про “завершення першого перехідного періоду”, будь-які мирні збори стали забороняти і розганяти, поза законом оголосили і автопробіги. Ефект підсилювали — полісмени, яких привезли з материкової Росії. Виховані у цих реаліях силовики просто не знали, як розмовляти із “новими росіянами”. А кримчани — із шоком констатували, що більше не в Україні.

“Тут є два моменти. Перший — це те, що кримчани опинилися у російському правовому полі, вкрай репресивному. Наприклад, справа проти кримських мусульман або “Справа Хізб-Ут-Тахрір”, вона якраз і є наслідком саме цього, тобто потрапляння Криму в російське правове поле. В Україні Хізб-Ут-Тахрір не заборонений, в Росії він заборонений. І от автоматично виникають вже такі кримінальні справи. Репресивність цього поля постійно загострюється: і тижня не проходить в Росії, щоби Дума не працювала над якимось новим подібним законопроектом, - пояснює правозахисниця Марія Томак, що вивчає справи кримських політв'язнів. - Є ще другий аспект. Це ті речі, які спрямовані суто на Крим і взагалі на те, що стосується російської агресії проти України. Це, зокрема, заборона Меджлісу. Зрозуміло, що це річ, яка винайдена спеціально для Криму, спеціально для того, щоб обмежити чи де-легітимізувати діяльність Меджлісу — представницького органу кримських татар”.

Правозахисниця Марія Томак

У Кримський правозахисній групі пояснюють — жорсткі російські закони ще не все правове тло, з яким довелося стикнутися кримчанам. Найстрашніше те, як “силові структури” і “суди” ці закони трактують і застосовують. “У РФ протягом останніх десяти років склалася певна практика застосування так званого антитерористичного законодавства, - розповідає координатор Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник. - В основі цього законодавства лежить Федеральний закон “Про боротьбу з тероризмом” і низка норм Кримінального кодексу РФ. Однак, неправомірне застосування даних норм нерідко було пов'язане із усуненням опозиційних груп, конкурентів у галузі крупного і середнього бізнесу, впливових релігійних груп в певних регіонах Росії. Поняття “тероризм” доволі широко трактується у російському праві, а в кримінальних справах сторона звинувачення нерідко й довільно трактує мотив тої чи іншої дії аби кваліфікувати її саме як терористичний акт”.

Так, пояснює експертка, у 205 статті УК РФ один з мотивів терориста — намір “дестабілізувати діяльність органів влади чи міжнародних організацій або вплинути на ухвалення ними рішень”. А відтак — під це формулювання можна підв'язати й будь-яку критику влади чи активну протидію згортанню свобод чи сваволі чиновників. У Кримській правозахисній групі стверджують — моніторинг ситуації на півострові за останні два роки показав — такі вільні трактування застосовують в основному до двох основних груп: мусульман і прихильників територіальної цілісності України.

Російські юристи, що мають безпосередній доступ до “сірої зони” Криму і можливість наочно ознайомитися з ситуацією також підтверджують — навіть при загальній тенденції Росії до стрімкого згортання прав і свобод, півострів стоїть на окремому місці. Так, координатор Польового правозахисного центру Олександра Криленкова підкреслила — вулична активність у Криму попри зростання соціальної напруженості зникла майже повністю. “В Росії йде згортання свобод і дійсно політичні кримінальні процеси, і багато іншого. Але те, що відбувається у Криму, відрізняється. Ситуація у Криму жорсткіша. Та й Росія, власне, неоднорідна. Адже те, що можливе у Москві чи Санкт-Петербурзі, неможливо, наприклад, у Краснодарському краї. Наприклад, ті ж самі акції у Краснодарському краї зазвичай закінчуються гірше. Там ще поки можливі місцями якісь узгодження політичної ходи або одиночні пікети, які дозволені законом і їх взагалі не треба узгоджувати. І в Москві та Санкт-Петербурзі їх багато. А, наприклад, у Краснодарському краї частина з них закінчується погано. А в Криму їх не проводять взагалі. Бо практично неможливо проводити заходи, пов'язані із не прийнятою на території ідеологією державною. Отримати дозвіл на проведення заходів практично нікому не вдається — ані українським активістам, ані кримськотатарським. Не проходять навіть пам'ятні заходи, наприклад, в кримських татар”, - ділиться результатами власних моніторингів Олександра Криленкова.
Її українські колеги із КПГ пояснюють — російське законодавство у галузі мирних зібрань в принципі дуже відрізняється від українського, незалежно від теми планованого мітингу чи пікету. “Українські норми передбачають повідомний характер при проведенні мирних зібрань, а російські закріплюють чіткий дозвільний характер. В Україні право на мирне зібрання діє як пряма норма Конституції, а в Росії реалізується лише через складну систему нормативно-правових актів. До того ж, російське законодавство застосовує доволі жорсткі санкції в разі порушення норм. Наприклад, 21 липня 2014 року в РФ вступив у силу закон N 258-ФЗ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів РФ у частині вдосконалення законодавства про публічні заходи”, що встановлює кримінальну відповідальність за неодноразове порушення порядку організації чи проведення масових заходів,” - пояснює Ольга Скрипник.

Координатор Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник

Тому тепер мітинги важко доступні навіть тим кримчанам, які й досі підтримують Росію, але незадоволені рівнем життя або чиновниками-корупціонерами. Ті ж, кого режим автоматично записує до списку “не таких”, не мають свобод взагалі, переконані правозахисники. “Ми говоримо про наявність політв'язнів, і їхня кількість усе зростає. Ми говоримо про викрадення і про неефективні розслідування, про політично мотивовані зникнення. Право на свободу від катувань. Тому що, нажаль, у силових структурах ми фіксуємо застосування фізичних засобів впливу і багато іншого”, - змальовує ситуацію у “російському Криму” Олександра Криленкова.

При цьому правозахисниця підкреслює — відіграти назад чи вирватися з цього поля мирним чином кримчанам не вдасться. Адже Росія визнає лише “референдуми на вхід”. “В нас дуже жорстке законодавство по відношенню до референдумів, взагалі будь-яких — практично загороджувальне. Наприклад, для того, щоб вийшов референдум, хоча би по перейменуванню якоїсь території, в ньому має взяти участь не менше 50% мешканців регіону. І референдумів, не пов'язаних із державними рішеннями, в Росії не відбувається. І, звичайно ж, на всі випадки життя є стаття “сепаратизм” з реальною погрозою отримання кримінальної справи,” - пояснює Олександра.

Перекроювати кордони в Росії можна лише об'єднуючи внутрішні регіони — лиш такі референдуми не будуть поза законом, вважає експерт Кримської правозахисної групи Вісаріон Асєєв. Як приклад наводить — об'єднання в такий спосіб Читинської області і Агинського Бурятського автономного округу в Забайкальський краї РФ у 2007-му році. Сам Асєєв народився і жив у російському Беслані аж до того часу, коли його за активну антипутінську позицію після теракту в місцевій школі, почали переслідувати силовики. Тож про згортання свобод вже український експерт з російським корінням знає не з чуток. “Можливості волевиявлення громадян в Росії сильно обмежені. А референдуму про статус території бути за нинішніми законами взагалі не може. Будь-яка така заява буде розцінена як посягання на територіальну цілісність країні і буде переслідуватися у кримінальному порядку. Це якщо ми говоримо про сецесійний референдум”, - підкреслює Асєєв.

Експерт Кримської правозахисної групи Вісаріон Асєєв

Кожен день український Крим все глибше і глибше занурюється у російські реалії. Ті люди, які не можуть змиритися із “нововведеннями”, або самі стають переслідуваними, або залишають півострів від неможливості терпіти постійну напругу. Їхні місця поступово займають справжні росіяни — які під понад десятирічним гнітом режиму і зі стійкою радянською тоталітарною пам'яттю майже втратили здатність чинити опір. Тепер у Криму практично не згадують навіть той, “переможний референдум” - бо навіть згадка про те, що тут колись панувала свобода, хоч і така, що переходить в безкарність, вибивається із загального настрою. До півострова поступово приходить розуміння, що увійти до пекла значно легше, ніж з нього вибратись...