"Учителі, айтішники, державні діячі – у строю з військовими": як добровольці рятують Україну від агресії РФ – "Таємниці війни"

. скріншот
Активні бойові дії на Сході мобілізували не тільки військових. Активно до бойових дій залучалися і цивільні. Хтось добровільно. Хтось – за призовом. Напевно, ніхто не міг очікувати, що лихо, яке насувалось із сусідньої країни, затягнеться на довгі роки. Та кожен, хто брав до рук зброю, робив це з єдиною метою – врятувати свою Батьківщину

Указ про початок мобілізації був підписаний в. о. президента Олександром Турчиновим у березні 2014 року, після анексії Криму. Та відразу ж з'ясувалося, що чинне на той час законодавство було недосконалим і не дозволяло вирішити дуже багато питань. Тоді Генштаб і відповідний комітет Верховної Ради за фантастично короткий термін, буквально п'ять днів, прийняли потрібний закон – і мобілізація почалася. До речі, на сьогодні це законодавство є одним із найбільш передових і найкраще діючих в Європі.

Мобілізація почалася за областями.

Безпосередньо з військкоматів мобілізованих відправляли на швидку перепідготовку, формування – і вони йшли в зону АТО. Усього за 2014-15 рік було проведено шість хвиль мобілізації: у березні, квітні й червні 2014 р. відповідно 35 тисяч, 15 тисяч, 60 тисяч осіб.

Мобілізація
Мобілізаціяскріншот

Із початку 2015 року почалася наступна хвиля. Цих військовослужбовців призивали на заміну тим, хто відслужив у 2014 році – січень, квітень і липень 2015-го. Мобілізація, безумовно, забезпечила необхідну кількість збройних сил на лінії зіткнення. У зоні АТО максимальна кількість військовослужбовців, які одноразово воювали – пік припав на кінець липня 2014 року – становила понад 32 000 осіб.

Мобілізація
Мобілізаціяскріншот

Шість хвиль мобілізаціїї до лав ЗСУ. Понад 200 тисяч українських громадян. Учителі, айтішники, кухарі, державні діячі стали в один стрій із армійцями. І сьогодні ми будемо говорити про "мобілізацію".

Олег Бойко – людина, яка організовувала у 2014-му році весь процес мобілізації у Генеральному штабі. В умовах російсько-української війни обіймав посаду начальника мобілізаційного управління, заступника начальника головного управління оборонного та мобілізаційного управління Генерального штабу ЗСУ.

Він розповідає, що питання про призов цивільних до Збройних сил – це загальна концепція мобілізаційної роботи. До кожної військової частини були приписані військовозобов'язані, переважно за територіальним принципом. За словами Бойка, основною проблемою, яка виникла у 2014-му, був стан військкоматів, які цю роботу виконували.

У 2011-2012 рр. відбулась велика реформа не тільки військових комісаріатів, а й ЗСУ в цілому.

"На початок війни кількісний склад ЗСУ становив 160 тис. осіб, з них 120 тис. – військовослужбовці. У військкоматах на той час працювало від 3 до 9 чоловік, а кожен керівник колективу розуміє, що з них хтось може бути у відпустці, хтось – на лікарняному тощо. У деяких військкоматах по тижню доводилося працювати лише одній людині. Реформа тривала до кінця 2013 р. І якщо до цього загальна кількість співробітників військкоматів становила майже 10 тис., то станом на початок мобілізації 2014 р. – лише 3,5 тисячі людей", – розповідає Олег Бойко.

.
.скріншот

До початку мобілізації у 2014 р. військкомати працювали в мінімально скороченому складі 3-8 осіб, тобто 5-10% від необхідної для виконання мобілізаційних заходів чисельності. Відповідно, були неготові до виконання передбачених заходів.

Із початком подій у Криму Генштаб ЗСУ вчасно оцінив ситуацію під виглядом навчальних зборів у повному обсязі доукомплектував особовим складом військкомати до необхідної чисельності, повністю розгорнув систему мобілізації в країні. Із запасу було призвано майже 17 тис. військовозобов'язаних. Ці заходи в цілому забезпечили готовність військкоматів до мобілізації, яка була оголошена 17 березня 2014 року.

.
.скріншот

"Якщо говорити зі сторони практичної, то однозначно військкомати були неготові фізично виконувати заходи, визначені за штатом. Тому ми в 2011-2013 рр. провели у військкоматах двох областей дослідне навчання. Тобто ми при такій чисельності призивали під виглядом навчальних зборів повністю весь склад військкоматів, який повинен бути по штату війни. Проводили навчання, як у військових частинах, бойове злагодження – а саме оновлення навиків для службовців військкоматів. І після цього вони виконували завдання: розносили повістки, оповіщення господарів техніки тощо. Тобто в документах на початок 2014 р. – у настановах із мобілізаційної роботи – всі ті процеси і алгоритми були прописані, як з маленького складу військкомату перейти на виконання завдання", – пояснює пан Бойко.

.
.скріншот

Юрій Бойко розповів, що для забезпечення боєготовності української армії в зоні АТО до початку оголошення мобілізації під виглядом навчальних зборів були доукомплектовані особовим складом за потребами воєнного часу всі аеромобільні бригади ВДВ та три механізовані бригади, що значно скоротило час їх підготовки до виконання завдань.

Що важливо, тоді, на початку війни, кадрові офіцери були вражені патріотизмом людей, які приходили до військкоматів. Згідно з даними Генштабу, кожен шостий приходив у військкомат добровільно.

.
.скріншот

"Перші три черги мобілізаціїї – це був великий підйом у країні. Саме від добровольців ми отримували інформацію про те, що вони прибули у військкомати, а там виявлялися якісь неточності в роботі. Для нас, офіцерів Генштабу, це було дуже важливо, адже за рахунок перших трьох черг (мобілізації – ред.) ми виконали по людях план на 97%, а по техніці – десь до 90%", – розповідає Юрій Бойко.

Проте не всі, хто приходив на військову службу за власним бажанням під час перших трьох хвиль мобілізації, потрапили до лав ЗСУ. Відбір відбувався за територіальним принципом, за військово-обліковою спеціальністю, звертали увагу і на стан здоров'я.

.
.скріншот

"Перші три хвилі ми подавали людський ресурс у бойові частини – саме тих, хто був приписаний за територіальним принципом – він дає можливість швидше подати ресурси у військові частини, ніж везти їх з інших регіонів. Зважали на військово-облікову спеціальність, яку має доброволець. Наприклад, людина отримала під час служби в армії фах медика чи фінансиста, але на той час для комплектування у певних військкоматів, можливо, могло не бути потреби в цьому спеціалістові. Але стояла задача з Генштабу: у кожному військкоматі вести облік добровольців – і в наступні черги мобілізаціїї вони потрапили. Також могли бути проблеми в добровольця зі здоров'ям, із віковим цензом, адже його ми підняли до 60 років тільки в кінці 2014 року", – розповідає Юрій Бойко.

.
.скріншот

Добровольчі батальйони перебували під управлінням міністерств. У добровольчий батальйон "Айдар" охочі йшли на службу через військкомати. В принципі, всі добровольчі підрозділи проходили через Генштаб – від них прибували посередники або керівники, якими ми обговорювали порядок їхнього входження до ЗСУ, розповідає офіцер. Якщо вони відмовлялися, то підпадали під керівництво МВС. Наприклад, "Правий сектор" у 2014-15 році відмовлявся, але пізніше увійшов до складу ЗСУ.

.
.скріншот

2014 року події розгорталися дуже швидко. Відбувалася реальна мобілізація під час війни. Юрій Бойко розповідає, що терміни мобілізації на той час уже були документально прописані. До прикладу, чітко було прописано, що в певну військову частину люди мають бути доставлені в такий-то час, за такими-то фахами, має відбутися бойове злагодження – і частина відбуває у район виконання завдань.

"Тому були прописані процедури проведення медоглядів, адаптовані до цих термінів. Були скорочені терміни проведення медоглядів. Ми брали досвід історії попередніх війн – а тоді це все відбувалося швидко. Звісно, були проблеми потім, які отримали резонанс у суспільстві: десь призвали хворих, десь із не зовсім адекватною поведінкою. Ми все врахували, і 2015 року, коли призивали на заміну тим, хто служив у 2014-му, на проведення медоглядів виділялося 7-10 діб. У навчальних закладах від 30 до 44 діб тривала підготовка військовозобов'язаних – і вже потім потрапляли в частину", – пояснює він.

.
.скріншот

Для покращення організації призову військовозобов'язаних на службу, проаналізували проблеми, що виникали на початку першої хвилі мобілізації. Генштаб ЗСУ вніс зміни до необхідних законів протягом 5 діб (до оприлюднення закону).

Цей закон значно допоміг у проведенні інших черг мобілізації. І досі законодавча база щодо порядку призову на військову службу по мобілізації в Україні, зокрема стосовно пільг і гарантій для мобілізованих, вважається найкращою в Європі за оцінками незалежних воєнних експертів.

"Система мобілізаційних підрозділів у ЗСУ дуже розгалужена: вони є і у військкоматах, і у військових частинах, які приймають людей із військкоматів. Були створені оперативні групи, які відслідковували подачу мобілізаційних ресурсів до військових частин. І ми бачили не просто кількість, а ще й якісну характеристику поданих (вік, хвороби, спеціальність тощо). Я вважаю, що на 2015 рік найкращою мобілізацією була 4 черга", – наголошує Бойко.

.
.скріншот

"У зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі… постановляю: 1. Оголосити та провести часткову мобілізацію", – це витяг із указу в. о. президента України Олександра Турчинова від 17 березня 2014 р. Указу про часткову мобілізацію.

Указ Турчинова про часткову мобілізацію
Указ Турчинова про часткову мобілізаціюскріншот

Ця перша хвиля залучення до Збройних сил цивільного населення стосувалася передусім подій у Криму – захоплення російським спецназом парламенту, блокування "зеленими чоловічками" – російськими військовими без розпізнавальних знаків – флоту та військових частин України на півострові. Ці ж події привели до українських військкоматів тисячі чоловіків, які добровільно зголосилися взяти до рук зброю, щоб стати на захист України.

Указ Турчинова про часткову мобілізацію
Указ Турчинова про часткову мобілізаціюскріншот

Тоді, у березні 2014-го, ніхто не думав, що далі українців залучатимуть до війська передусім боронити Схід України, де полум'я війни розгориться услід за Кримом – у квітні 2014-го. На початку весни 2014-го багато хто ще мав надії та ілюзії, що все завершиться швидко і мирно.

Відповідно до мобілізаційного плану березня 2014-го, армію потрібно було посилити 35-ма тисячами цивільних. Але цього виявилося недостатньо, щоб протистояти російській агресії, яка наростала.

Другу хвилю мобілізації Олександр Турчинов оголосить у травні 2014-го. Коли Слов'янськ та довколишні міста опиняться під окупацією.

.
.скріншот

Указ про наступну третю хвилю підпише вже Петро Порошенко – п'ятий президент України. Її оголосять у липні 2014-го – у розпал боїв на російсько-українському кордоні. Коли Росія вже неприховано перекидатиме в Україну свої війська, техніку та важку зброю – танки, артилерійські установки типу "Град" і навіть обстрілюватиме українську армію з власної території.

.
.скріншот

Наступні три хвилі мобілізації оголосять у 2015-му.

Четверта хвиля стартує у січні – коли на Сході України розпочнуться важкі та криваві бої за Дебальцеве.

П'ята, шоста – у квітні та червні відповідно.

У 2016-му війна набуде нових форм та ознак – українська армія практично зупиниться на тих позиціях, які відвоює до того часу. Але не на тих, які закріплені у Мінських домовленостях-2. У рамках позиційної війни додаткових сил ЗСУ не потребуватимуть. Відтак нову, сьому хвилю мобілізації, керівництво держави так і не оголосить.

.
.скріншот

Тим паче, що чимало з тих, кого залучать до війська у 2014-2015-му роках – у рамках шести хвиль мобілізації – підпишуть контакт на службу у Збройних силах і залишаться в армії та на передовій.

Цікаво, що на початкових етапах мобілізації під призов не підпадали мешканці Луганської та Донецької областей. І це попри те, що вони нерідко проявляли неабияке бажання служити – як чоловіки, так і жінки.

Але під час підготовки директив на першу хвилю мобілізації в Генштабі розуміли, що до ЗСУ може зайти "не той" контингент, каже Юрій Бойко. І додає:

"Що я знаю, бо сам це писав, – що в цих областях за добровільним принципом призивали без усіляких обмежень, і навіть до тих військових частин, які знаходяться на території цих областей. До речі, на початок всіх цих подій 2014 р. на території Донбасу бойових військових частин не було. Але скажу, що з Донеччини та Луганщини ми призвали достатньо людей, а Луганська область входить до п'ятірку кращих областей, де плани мобілізації виконані на 90-100%", – підсумовує Юрій Бойко.

.
.скріншот

За його словами, проблема призову 2014 року полягала в тому, що відбувався призов за територіальним принципом – і найбільша кількість бойових частин знаходилась у місцях розташування бойових корпусів – Житомирщина, Дніпропетровщина, Львів. Ці регіони, а також Миколаївщина, мали великі потужності з подачі ресурсу, каже Бойко.

"Коли ми перейшли на 2015 рік, потрібно було подавати пропозиції на заміну тих, хто був призваний у 2014-му. Ми почали порівнювати, і тим областям, які в 2014-му постачали менше, ми давали навантаження більше, аби вийти в кінці 2015 року із середнім навантаженням на всіх", – пояснює офіцер.

.
.скріншот

На початок 2015 року почалося формування оперативного резерву з числа тих, хто відслужив у 2014-му і був звільнений після року служби:

"У нас з'явилася рада резервістів, до якої увійшли ті, хто служив у перших трьох чергах мобілізації. Організаційне ядро резервістів ми заводили до начальника Генштабу, і вони розповідали йому саме про проблеми за час служби – з підготовкою, матеріальним забезпеченням тощо. Це багато чого дало. Крім того, у кожному підрозділі ми завжди мали зв'язки, що дозволяло зателефонувати і дізнатися реальну картину в частині – від людей, які там перебувають, а не від командирів. За рахунок цих дзвіночків із частин Генштаб скоригував дуже багато питань. Генштаб досі проводить із ними такі збори".

Мобілізація до лав ЗСУ
Мобілізація до лав ЗСУскріншот

Інше важливе на той час питання – мобілізація техніки.

"В цілому ми мобілізували десь 8700 одиниць техніки. Зокрема, в 2015-му, під час 4-6 черги мобілізації, був такий підхід: ми запропонували керівникам областей спільно з озброєнням ЗСУ лагодити техніку, яка знаходилася на наших складах і була в неробочому стані. Ми запропонували, щоб вони або фінансово забезпечували приведення її до ладу, або надсилали ремонтні бригади. Багато областей користувалися цією пропозицією і це зараховувалося їм як мобілізація техніки", – пояснює Юрій Бойко.

.
.скріншот

Довідка: Олег Бойко, 48 років – начальник мобілізаційного управління – заступник начальника Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу ЗСУ. Освіта – вища військова, оперативно-стратегічний рівень.

У 2011-му закінчив Національний університет оборони України. В умовах російсько-української війни обіймав посаду начальника мобілізаційного управління, заступника начальника головного управління оборонного та мобілізаційного управління Генерального штабу Збройних сил України.

Брав безпосередню участь у бойових діях, зокрема, у боях за Дебальцеве. Восени 2018-го звільнився з військової служби.

Попередній матеріал
Топ-15 кращих фільмів та серіалів 2020 року за версією Rotten Tomatoes
Наступний матеріал
Маски на підборідді: як Україна б'є антирекорд зараження COVID-19
Loading...