9 травня рашисти на українському сході святкували "день пабєди", обстрілюючи українські міста. 13-річний Святослав разом із батьками повертався від бабусі додому на околицю Лисичанська. Раптом довкола зчинився сильний шум та прогриміли вибухи.
"Святик як закричав: "Мама, мені руку відірвало". А я повертаюсь так і дивлюся, рука на місці і думаю, напевно, я неправильно почула. А він починає просто хрипіти, і я бачу, в нього саме горло розірване. І я тоді вже бігцем підскочила, рукою ось так затиснуло цю рану", – розповідає мама хлопчика Олена Ричкова.
Свєтіком Олена називає сина Святослава. Жінка працювала медсестрою у Лисичанській лікарні, тож не розгубилася, рану затисла рукою та надала сину першу допомогу.
"Він починає пити, а я чую ,у мене під рукою, коли він п'є, я розумію, що там прямо хлюпає. Я знаю, що руку мені кидати не можна. Я тоді кажу: відірвіть великий пластир, прямо широкий. І що виходить поступово я прибирала пальці лейкопластирем там все акуратно заклеїли", – пригадує мати.
Доправити пораненого Святослава до найближчої лікарні допомогли українські військові. Але операцію, яка терміново була потрібна хлопцеві, у Бахмутській лікарні зробити не могли. Дитину евакуювали до Львова медичним потягом.
4-сантиметровий уламок від снаряда потрапив Святославу в шию, пройшов через усю легеню та зупинився над діафрагмою. У Львові медики стабілізували стан дитини та взялися за надскладну операцію.
"Травма була важка, тому що уламок десь бприблизно 4 сантиметри у діаметрі пройшов через надключичну ділянку, поламав ребро практично через всю легеню, пройшов через верхню та середню частку і застряв у нижній частині правої легені", – пояснив хірург Торакальної лікарні святого Пантелеймона Юрій Король.
Те, що Святослав вижив, медики називають дивом.
"Взагалі це є смертельна травма і справді це чудо, що він не загинув на місці. І що не були ушкоджені магістральні судини. Йому на місці була надана невідкладна допомога у вигляді тампона до рани із зашиванням її", – зауважує завідувач хірургічного відділення лікарні Святого Миколая Дмитро Грицак.
Нині хлопця перевели з реанімації у відділення. Святослав сам їсть, гуляє та мріє якнайшвидше повернутися додому, щоби зустрітися з рідними, які залишилися в Лисичанську. Нині з ними зв’язку немає.
"Я хочу повернутися додому, до друзів, до школи. Дім відремонтувати, облаштувати свою кімнату, мені сумно. Образливо. Сумно. У мене забрали все життя", – каже потерпілий Святослав Ричков.
"Дуже страшно, я не хотіла б, щоб це повторилася коли-небудь і з ким-небудь. Це дуже страшно, я дуже шкодую про те, що ми раніше не змогли поїхати. Якщо ми поїхали б, цього не сталося. Хотілося б звичайно, щоб це все закінчилося, щоб врешті-решт ми зібралися всі разом і просто жили", – сподівається пані Олена.
Святослав із мамою впевнені: обов'язково повернуться у рідний Лисичанськ, коли українські Збройні сили виженуть звідти ворога.
Марта Шикула, Євген Радіон, Львів, "5 канал"
Ракетний обстріл Києва: у мережі показали наслідки атаки – фоторепортаж
