Тричі на тиждень Сергій приїздить до тренувальної зали на своїй старенькій Таврії. Швидко пересідає у візок, і розпочинає тренування.

Сергій Паршенко тренером із кік-боксингу працює 20 років. До того, виступав у складі збірної України, є призером різних чемпіонатів. Нині ділиться: 5 років тому після травми на цілих 2 роки поринув у депресію. Потім зрозумів - попри все, треба жити далі.

Сергій Паршенко, тренер  з кік-боксингу: "Нет ну какие то сложности итдут, потому что нужно и ногами показывать, как ранше было, но, впринцыпе можно объяснить все доходчиво, потому что ноги, скажем так, у всех гнуться в одну сторону".

Чоловік тренує понад три десятки юнаків. Із середини вересня і до кінця травня кількість відвідувачів секції потроюється. Кожен вважає за честь тренуватися у Сергія.

Дмитро Дужич: "Даже, якшо він на інвалідному візку, все одно приподає дуже заняття. Я важаю, що це полноценна людина, яка добре приподає".

Єгор Войко: "Він не дуже строгий, добрий дуже, ніколи не злий".

Колеги кік-боксера кажуть, спосіб пересування викладача значення не має. Навіть на інвалідному візку Сергій серед тренерів - один із найкращих.

Віталій Вдовкін, тренер з універсального бою: "Никаких перепонов нет. Я думаю, что его ребята мы услышем о них на уровне чемпионов мира, чемпионов Європы и так дале".

Щоби не втрачати форму, Сергій Паршенко тренується по 2 години щодня. Сподівається, що завдяки наполегливим заняттям матиме шанс встати з інвалідного візка.

Олена Бучацька, Олександр Семенов, Вінниця, "5 канал".