У середмісті Києва перехожих пригощали «вагани»

    Печивом на кукурудзяній олії та пророщеною люцерною: такими наїдками у середмісті Києва пригощали перехожих «вагани». Так називають себе ті, хто відмовився від м’яса та продуктів тваринного походження. Своєю акцією вони долучилися до святкування Всесвітнього дня вегана. Чи смакувала киянам така їжа - знає Світлана Одаренко. 

     

    10 років не їсть м’яса Павло. Відмовився - через проблеми зі здоров’ям. Тепер веганство для нього - стиль життя. 

    Павло Багач, веган: «Треба в собі десь там зупинити це стремління постійно їсти. Якщо людина вважає себе м’ясоїдом - я от раджу їй взяти ось так тваринку і відкусити їй голову. Ми ж їмо те, що вже навіть не м"ясо, якесь оброблене, обжарене».

    Вегани - уся родина Багачів. У дружини Тетяни хатньої роботи тепер обмаль.

    Тетяна Багач, веган:«Я практически вообще не готовлю еду, это помять помидоры, яблоки, или груши - это не приготовление пищи. Помыть посуду после этого тоже нет никакой проблемы, освобождается совершенно много времени.  Сейчас это виноград, яблоки, груши.  Это может быть паста. Это салат, зелень».

    Яке на смак м’ясо, не знає і їхня чотирирічна донька Аврора.

    Павло Багач, веган: «Ей не интересно, она никогда в жизни не пробовала. Мясо это еда для собаки она прекрасно понимает». 

    Тетяна Багач, веган:«Супчики ми не готовим - грудью я ее кормила до трех лет. С естественного питания на естественное, от грудного молока к фруктам и овощам. В ее садике знают, она берет еду с собой».

    На День незалежності - стали незалежними від м"яса хлопці з-під Броварів. Та у селі, кажуть, бути веганом непросто

    Лещук Владислав, веган: «В мене тільки я веган, а батьки їдять, баба їсть. Кажуть, що я в секту попав. Самі не хочуть м’ясо кидати їсти. Кажуть, що їдять їли будуть їсти ну і спеціально мені в суп м’ясо кидають».

    Хто такі вегани та що вони їдять - пояснити киянам свою філософію прихильники рослинної їжі вирішили на Хрещатику

    Святослав Іваненко, веган: «Це печиво власне з арахісовою пастою, це так званий мікрогрін - 10-ти денні паростки люцерни, гороху та соняшника - вони є дуже корисними, це  класика органічного харчування, не лише веганського».

    І наїдками пригощаються і від м’яса не відмовляються перехожі. Дискусія про м’ясо - перейшла у лекцію з історії 

    Киянин: «Появилось земледелие примерно 7-8 тысяч лет назад, а до этого человек всегда чем питался - рыболовка, охота всегда На север поезжайте к эскимосам и скажите - едите только это. Они чем питаются - у них нет возможности выращивать!»

    Електрик Олександр веганське печиво проігнорував, бо пообідав. Сьогодні скоромним  -

    Олександр: «Я тіки шо поїв кашу з рибою тушеною з овощами».

    Та  зазвичай любить таке:

    Олександр: «Борщ, сало, часник цибуля.  М’ясо треба їсти - там вітаміни».

    Як довго проживе на одному печиві - розмірковує продавчиня з кіоску

    Киянка: «Вегетаріанкою? Не знаю, треба думать... А, шо оно такое дубовое у вас. Ну чем, неплохо. На овсяное чуть чуть похоже. Класно. Ну, на нем одном же не проживешь, правильно?» 

    Таких порцій печива столичні вегани спекли та роздали три сотні, ще сотню порцій зелені. А от чи вдалося переконати бодай одного містянина - зізнаються: не впевнені. Головно, кажуть - нагадали про себе та відсвяткували Всесвітній день вегана.

    Світлана Одаренко, Даниїл Шматько, «5 канал».

    Попередній матеріал
    Дайджест міжнародних новин за 1 листопада
    Наступний матеріал
    Новий рекорд України зареєстрували у Запоріжжі
    Теги: