"Що... що ж мамі сказати?": Назар Войтович – дитина, яка загинула на Майдані Читайте по-русски

Євромайдан Depositphotos
"Дуже було тяжко повірити, що його немає. Він весь час був зі мною. Хоча чому був? Він і залишається поруч", – каже тато Назара Войтовича – Героя Небесної Сотні, який назавжди залишиться 17-річним. У День Гідності та Свободи. Пам'ятаємо

Ще в середу, 19 лютого 2014 року, студент Назар Войтович був на заняттях у Тернопільському коледжі. Уночі збирався передати речі для активістів у Києві, але останньої миті вирішив їхати особисто.

Це була його перша поїздка до Києва. І остання.

Назарій Войтович. Остання світлина. 20 лютого 2014 року
Назарій Войтович. Остання світлина. 20 лютого 2014 рокувідкриті джерела

Увечері 19 лютого Назар зателефонував батькові, Юрію Петровичу, і сказав, що їде на Майдан. Той просив сина нікуди не ходити. Востаннє Юрій Петрович говорив із сином, коли хлопець був в автобусі. Той пообіцяв, що триматиметься біля сцени і все буде добре.

"Яка там сцена? Як приїхав уранці, так пішла бруківка в руки. Пішов одразу на передову", – розповідає Юрій Петрович.

Майдан, активісти, Революція Гідності
Майдан, активісти, Революція Гідностіwww.youtube.com

Наступного дня вони з дружиною телефонували Назару, але на дзвінок відповіла волонтерка. Сказала, що Назар загинув…

Хлопець пробув на Майдані близько трьох годин. Зранку 20 лютого в розпал кривавих подій на вулиці Інститутській його застрелив снайпер.

Місце загибелі Назара Войтовича; вул. Інститутська, Київ
Місце загибелі Назара Войтовича; вул. Інститутська, КиївВікіпедія

Мрії, таланти і пам'ять:

1. Пан Юрій каже, у сина є чому повчитися. І йому самому – у тому числі. Про це відверто розповів у відео в рамках проєкту "Характери гідності" від Національного музею Революції Гідності:

Назар мріяв стати дизайнером. І попри несхвалення батька, таки пішов учитися за покликанням.

"Дуже любив малювати. Я категорично був проти, щоб він ішов вчитися на дизайнера, але він не послухався", – розповідає батько Назара.

Художні роботи Назара Войтовича
Художні роботи Назара Войтовичаnebesna.pravda.com.ua

Усі роботи Назара мали український дух. Він любив зображати калину, тризуб чи козаків. За спогадами пана Юрія, однієї осені під час будівництва хати син власноруч виклав мозаїку у вигляді калини.

Художні роботи Назара Войтовича
Художні роботи Назара Войтовичаnebesna.pravda.com.ua

2. Назар колекціонував старовинні речі, знайдені під час походів, цікавився історією. Часто екзаменував батька на знання дат, і сам же розповідав про історичну подію, яка сталась того чи іншого дня. Остання книжка – "Холодний Яр" Юрія Горліса-­­Горського – так і лишилась із закладкою на 20-­й сторінці.

3. Ще перед шкільним випускним Назар і його однокласники посадили на пагорбі біля школи сосни. Насадження має форму тризуба. Після загибелі Назара тодішні випускники посадили в той контур тризуба ще 100 сосен. На честь Небесної Сотні.

Нині школа у селі Травневому на Тернопільщині, у якій навчався Назар Войтович, носить його ім'я.

Спогади волонтерки Юлії Вотчер:

Я чергувала на гарячій лінії в Михайлівському соборі, у Трапезній, у мене три телефони, мільйон дзвінків. ​Тут підходить хтось, кладе мені коробочку, а в ній ще три телефони. Каже: "Будете відповідати". Потім принесли ще один. "Це мобілки хлопчиків, які загинули", – ​каже чоловік.

"Господи, а чого я?", – "Ви знайдете правильні слова, ви – ​старша".

І дуже швидко один задзвонив. Я цей телефон узяла в руку і побігла на вулицю, бо там у штабі було багато людей, тісно, гамірно. Швидше на автоматі, ніж готова була щось сказати, натиснула кнопку і зразу ж чую: "Назаре! (мама сина шукає) Назаре, Назарику! Чого ти мовчиш?".

У мене – ​спазм, я не можу говорити, а вона продовжує його гукати. Лише якийсь гортанний звук вирвався, і вона тут же: "Ви хто? Де ви поділи мого сина?". Я жодного слова не промовила, а мама почала кричати, і телефон відімкнувся. Як стояла, так і сіла на землю: не встати, не піти.

Волонтерка Юлія Вотчер
Волонтерка Юлія Вотчерvindaily.info

А через якусь мить цей мобільний знову задзвонив. Друзі шукали Назара. Тут я вже сказала, що Назара немає, що його вбили. "Ні, не може бути, ми його тільки-но бачили. Може, він куртку загубив, може, телефон?". І я злякалася, що ж та мама бідна подумає. Бо дійсно могло й таке бути.

Вони кажуть: "А ви де?" – "В Михайлівському" – "Ми зараз прийдемо".

І прийшли три хлопчики, його друзі: "А де Назар?".

Біля собору під деревом уже лежали вісімнадцятеро загиблих. Усі вкриті якимись ряднами. Ці хлопчики підходять і ніби гортають ці обличчя. Назара не знайшли. Сказати, що це була радість… Я не знаю, це було якесь таке спустошення: Боже, слава Богу.

Чоловік, що поряд стояв, каже: "Смерть змінює обличчя, дивіться за одягом". І вони почали гортати знову. Один хлопчик каже, що Назарові нещодавно щитки на ноги нові дали. І вони впізнали ті щитки… Реакція одного з них мене просто вбила. Він упав, вужем крутиться й кричить: "Що я скажу твоїй мамі?!"

Аби його вивести із цього стану, взяла за плече. "Ви з одного села?" – запитую. "Так" – "Ти недалеко живеш?" – "Недалеко" – "Може, попроси свою маму, щоб вона підійшла туди?".

А він як закричить: "Як, як я можу це мамі сказати? Не буду цього робити".

Кажу: "Ти набери, я її попрошу".

А він: "Ви що, зовсім не розумієте, я ж тут".

Справді, не подумала тоді, що якщо Назара вбили, то він – у такій же небезпеці. Але, видно, хтось із них усе ж повідомив рідним, бо скоро мені подзвонив хрещений батько Назара і через кілька годин прийшов. А далі вже були невідомі для мене процеси…

Ця смерть врізалася в серце, увійшла в моє життя назавжди. У ту мить я була готова стріляти. Я того Назара не бачила живим ніколи. Це наймолодша дитина, яка загинула на Майдані.

А через деякий час зателефонував мені батько і попросив, щоб я віддала йому мобілку Назара. Той телефон жодної цінності не мав – ​побитий, заклеєний лейкопластиром. Він каже: "Це останнє, що тримала дитина в руках".

Скільки поранених я бачила, і ніхто не сказав: "На чорта воно мені здалося? Чого я сюди прийшов?". Ніхто.

Читайте також: "Нам протистоїть жахлива сила – країна, яка абсолютно не зважає на людське життя" – усі битви Мустафи Джемілєва

Попередній матеріал
Найбільша у світі сніжинка і перший холодильник: ТОП-10 "морозних" фактів
Наступний матеріал
Рік від запровадження воєнного стану: ТОП російських фейків і "мемні" реакції українців
Loading...