"Нам протистоїть жахлива сила – країна, яка абсолютно не зважає на людське життя": усі битви Мустафи Джемілєва

Мустафа Джемілєв на мітингу пам'яті жертв депортації. Крим, 18 травня 1999 року krymr.com
Мустафі Джемілєву, визнаному лідеру кримськотатарського народу й одному з моральних авторитетів сучасної України, 13 листопада 2019 року виповнюється 76 років

"...Якщо тобі вдасться не вступити в комсомол ‒

ми будемо дуже раді"

Йому було лише пів року, коли його сім'ю, як і тисячі кримськотатарських сімей, вигнали з Криму. Це був страшний день 18 травня 1944 року. 

У депортації серед татар майже завжди точилися відверті розмови, зокрема й на політичні теми. Будинок Джемілєвих завжди був відкритий для гостей. Але якщо батько вів тільки побутові теми й уникав політичних питань, було зрозуміло: він цій людині не довіряє.

Коли настав час вступати до комсомолу, батько сказав Мустафі: "Ми не можемо примушувати або наказувати, але якщо тобі вдасться не вступити в комсомол ‒ ми будемо дуже раді".

Батьки Мустафи Джемілєва
Батьки Мустафи Джемілєва krymr.com

Дуже вплинув на світогляд Мустафи його старший брат Анафі ‒ навчив розпізнавати правильну інформацію у морі офіційної пропаганди. Коли діти мали невеликі гроші, вони купували досить серйозні для їхнього віку книжки.

Батьки Мустафи колись зберігали поруч із Кораном підшивки кримськотатарської дореволюційної газети "Терджиман" тюркського просвітителя Ісмаїла Гаспринського, ім'я якого було заборонено в СРСР. За допомогою батька Мустафа вчився читати та писати арабською графікою, щоб прочитати неперекладені номери "Терджимана" й інші кримськотатарські видання.

Як розповідав Мустафа Джемілєв, "вивчати кримськотатарську мову за підручниками було неможливо ‒ їх в Узбекистані не було. Але батьки розмовляли вдома тільки кримськотатарською". В умовах культурного геноциду це був єдиний спосіб вивчити рідну мову.

Мустафа Джемілєв, 1959 р.
Мустафа Джемілєв, 1959 р.Фото з архіву

"От же, недоумки, перестали голодувати,

так тепер їм і Крим подавай..."

1961 року Джемілєв бере участь у діяльності нелегальної молодіжної організації "Союз кримськотатарської молоді". Молоді кримські татари спілкувалися, читали вірші, співали пісні. Навесні 1962 року організація була розігнана владою, а провідні її члени ‒ заарештовані.

Мустафа Джемілєв згадує: "Розгром "Союзу кримськотатарської молоді" викликав у народі неоднозначну реакцію. Було багато обивателів, які говорили: "От же, недоумки, перестали голодувати, так тепер їм і Крим подавай. А те, що через них на голову народу може нахлинути нова біда, вони не відають...". Але всього за 3-4 роки ті ж люди, які нас називали "придурками", самі стали ініціативниками, тобто долучилися до національного руху".

У 1962 році Мустафа Джемілєв вступив на навчання до Ташкентського інституту інженерів іригації та меліорації сільського господарства, звідки був виключений у 1965 році за приписом КДБ СРСР. Причина: поширений серед кримськотатарської молоді його рукопис "Короткий історичний нарис тюркської культури в Криму в XIII-XVIII ст.", зміст якого було розцінений співробітниками КДБ як "націоналістичний і антирадянський".

Арешти - і дисидентство

Вперше Мустафу Джемілєва засудили у травні 1966 року ‒ через відмову служити в Радянській Армії з політичних мотивів йому призначили до 1,5 року позбавлення волі.

Після звільнення Джемілєв часто бував у Москві, де познайомився з правозахисником Петром Григоренком ‒ у нього прожив кілька місяців. Мустафу там вважали рідною людиною, а дружина генерала Зінаїда Михайлівна називала його не інакше як "сином". У цей час він перечитав усі книги з бібліотеки Григоренка й познайомився майже з усіма московськими дисидентами.

Подружжя Григоренків
Подружжя ГригоренківФото з архіву

Після арешту Григоренка Мустафа Джемілєв став співзасновниками першої в СРСР незалежної громадянської асоціації, що відкрито діяла ‒ "Ініціативної групи із захисту прав людини". Скоро майже всі її члени зазнали репресій: 12 із 15 членів заарештували і засудили, семеро з них у різні роки були змушені залишити СРСР.

Проте за кілька місяців, у вересні 1969 року, його знову заарештували на три роки суворого режиму за "наклеп на радянський державний та суспільний лад". Біля будівлі суду збиралися сотні кримських татар, посилено чергувала міліція. У залі суду знаходилися 20-30 працівників КДБ.

Після звільнення, через те що "не став на шлях виправлення", жив під гласним адміністративним наглядом.

Через активну участь у національному русі кримськотатарського народу почалися нові репресії. У червні 1974 року Джемілєва засудили до одного року позбавлення волі в таборах суворого режиму в Омській області. Це був третій вирок Мустафі Джемілєву.

"...він, можливо, помер на сьомому місяці голодування",

а батькам сказали, що то "не їхня справа"

За три дні до закінчення терміну проти нього порушили нову кримінальну справу за звинуваченням у складанні документів, що ганьблять радянський лад, і проведенні антидержавної пропаганди серед ув'язнених. На знак протесту проти свавілля влади та тюремної адміністрації Мустафа Джемілєв оголосив голодування, що тривало 303 дні з примусовим годуванням через зонд. Це привернуло увагу міжнародної спільноти до прав людини в СРСР і безправного становища кримськотатарського народу.

30 січня 1976 року в лондонській газеті "Дейлі Телеграф" писали: "33-річний лідер кримських татар Мустафа Джемілєв зник із табору для ув'язнених у місті Омську (Росія). Про це повідомили його друзі в Москві. Члени його сім'ї бояться, що він, можливо, помер на сьомому місяці голодування. Його батькам у КДБ, куди вони звернулися, повідомили, що питання про стан його здоров'я та місце перебування ‒ "не їхня справа".

У західній і турецькій пресі про смерть Мустафи Джемілєва повідомлялося як про доконаний факт, публікувалися некрологи та вірші в пам'ять про нього. У Стамбулі, Анкарі, Бонні біля радянських посольств і консульств, біля будівлі ООН у Нью-Йорку відбулися демонстрації з вимогою притягнення до відповідальності вбивць Мустафи Джемілєва. Демонстранти палили радянські прапори й закидували радянські представництва тухлими яйцями. В Анкарі була видана п'єса на чотири акти "Джемільоглу" драматурга Абдулли Азізоглу, яка закінчувалася смертю Мустафи Джемілєва в тюрмі Омська.

Далекосхідні табори

На закритому засіданні в Омську у квітні 1976 року Мустафу Джемілєва засудили до 2,5 років позбавлення волі в таборах суворого режиму, які він відбував на Далекому Сході, у таборі "Приморський"...

Після звільнення з табору Джемілєв продовжив брати участь у правозахисному русі, за що в лютому 1979 року його знову заарештували. Вирок ‒ чотири роки заслання в Якутії.

"Махровий антирадянщик"

і турецька пісня про кохання

1979 року молода кримська татарка, вчителька Сафінар прочитала в газеті статтю про "махрового антирадянщика" Мустафу Джемілєва. Стаття була розгромна, але Сафінар знала: серед кримських татар цей чоловік мав величезну повагу, про нього розповідали як про легендарного героя. Сафінар написала Мустафі до Якутії. На її подив, скоро прийшла відповідь...

Незабаром Сафінар отримала з Якутії бандероль від Мустафи, у якій була касета з ніжною турецькою піснею про кохання. Спалахнуло почуття, а незабаром вона вже їхала до нього в Якутію. Довгою та важкою була ця дорога, відтоді вони разом...

Мустафа і Саніфар Джемілєви
Мустафа і Саніфар ДжемілєвиФото з архіву

За похорон батька - у в'язницю

Незабаром після повернення із заслання до Ташкента, в листопаді 1983 року, Мустафу Джемілєва знову заарештували ‒ вшосте. У лютому 1984 року Ташкентський обласний суд засудив його до трьох років позбавлення волі в таборах суворого режиму ‒ "за складання та поширення документів, що ганьблять радянський державний лад", а також за "організацію масових заворушень" при спробі поховати батька в Криму.

Джемілєв намагався виконати останню волю батька, який заповідав поховати його в Криму, проте похоронну процесію влада не пропускала до Криму.

Крим. Бахчисарай. Меджліс

Лише 1989 року Мустафа Джемілєв із родиною повернувся до Криму, оселившись у Бахчисараї. Відтоді центр боротьби кримськотатарського народу за відновлення своїх прав перенісся безпосередньо у Крим.

У червні 1991 року на національному з'їзді кримськотатарського народу, скликаному вперше після 1917 року, ‒ Другому Курултаї ‒ Мустафу Джемілєва обрали Головою Меджлісу кримськотатарського народу. Другий Курултай ухвалив Декларацію про національний суверенітет кримськотатарського народу та низку інших важливих документів.

На цій посаді він залишався до осені 2013 року, коли в результаті виборів його змінив Рефат Чубаров.

Коментуючи свої подальші плани, Джемілєв сказав: "Я думаю, щоб служити справі, не обов'язково бути Головою Меджлісу. Є дуже велика сфера діяльності... Я бачу своїм завданням сприяння в зміцненні системи самоврядування кримськотатарського народу, тобто системи національних органів самоврядування Меджлісу-Курултаю".

Інавгурація нового складу Меджлісу кримськотатарського народу. Бахчисарай, 1 листопада 2013 року
Інавгурація нового складу Меджлісу кримськотатарського народу. Бахчисарай, 1 листопада 2013 рокуФото з архіву

Далі буде...

Нові випробування, що випали на долю України й, зокрема, Криму вже на початку 2014 року показали, наскільки досвід і принципи Мустафи Джемілєва необхідні вже в нових геополітичних реаліях.

"Нам протистоїть жахлива сила ‒ країна, яка абсолютно не зважає на людське життя. А для нас життя людей є цінністю", ‒ сказав Мустафа Джемілєв 2014 року.

Інформація на основі праці кримського історика Гульнари Бекірової.

Читайте також цікаві факти про українського важкоатлета Леоніда Жаботинського, про автограф якого мріяв навіть Шварцнеггер.

Попередній матеріал
Мали кардіологів, домашніх леопардів і косметику для чоловіків: як жили стародавні єгиптяни – топ-10 цікавих фактів
Наступний матеріал
Трансплантації в Україні бути?: МОЗ на прикладі Київської області почало вивчати алгоритми запуску системи
Loading...