Із 38-річним старшим лейтинантом Нацгвардії Олександром Марківим попрощалися на Київщині. Він загинув 27 вересня внаслідок ворожого артилерійського обстрілу на Світлодарській дузі. Поранення в голову виявилося несумісним із життям. Містяни Обухова вшанували героя навколішки. Далі – у сюжеті Євгенії Китаївої.

На центральній площі Обухова люди навколішки зустрічають загиблого героя – старшого лейтенанта Національної гвардії Олександра Марківа.

38-річний нацгвардієць Олександр на прізвисько "Сумрак" загинув 27 вересня. Тоді російсько-окупаційні війська відкрили шквальний артилерійський вогонь по українських позиціях на Світлодарській дузі. Бійці отримали наказ придушити ворожий обстріл. Командир зенітно-ракетного взводу "Сумрак" взявся корегувати вогонь.

Військовослужбовець НГУ Андрій Куліш розповів: "Ворог здійснював обстріл наших позицій, був дуже щільний вогонь і старший лейтенант Марків мав координувати вогонь наших вогневих засобів, для того щоб подавити вогонь противника – і в результаті дістав поранення в обличчя".

Бійці надали необхідну першу медичну допомогу і ще живого побратима доправили до шпиталю. Робили все можливе, аби Сашко вижив. Почали хутко здавати кров.

"Ще деякий час протримався. Насправді, це було диво, що людина з таким пораненням була здатна пересуватися і залишається при пам'яті. Наші хлопці зібрали донорів, щоб здати кров і вже приїхали в лікарню, а їм сказали, що кров не потрібна, він відійшов".

Сашко був активним учасником Революції Гідності. Свій бойовий шлях офіцер розпочав із початком бойових дій на сході, пішов добровольцем. Служив у 72-й бригаді, потім підписав контракт із Нацгвардією. Пройшов серйозний відбір до Бригади швидкого реагування. Останнім часом виконував бойове завдання на Світлодарській дузі.

"Він патріот, людина, яка пройшла Майдан. Людина, яка одна з перших пішла добровольцем у 72 бригаду. Ні одна людина, яка служила з ним в бригаді, не може сказати про нього жодного поганого слова. Це просто людина з великої букви", – говорить про побратима колишній військовослужбовець НГУ Сергій.

У мирному житті Олександр захоплювався історією та реконструкціями. Більш як 10 років був членом військово-історичного клубу "Повстанець". Там Сашка називали "друг Чумак".

Керівник військово-історичного клубу "Повстанець" Владислав Куценко розповів: "Сашкові подобалось все, чим ми займалися. Він завдяки військово-історичній реконструкції мав можливість доносити людям правду про ті події. Показувати, якими були козаки армії УНР чи вояки Української повстанської армії".

"Чесною мужньою порядною людиною. Хотів жити у вільній незалежній Україні. Відав найдорожче, що в нього було", – розповідає Юрій Ващенко.

Сусідка Олена пригадує, як рік тому зустріла Олександра, і той їй показав свої вщент посічені уламками бронежилет і каску, які ніс до музею. Того разу ворожий снаряд влучив у машину, де лежали Сашкові речі. Йому самому вдалося вціліти.

"Справжня війна. Це не "какараязніца" і що "втомилися" Я б хотіла, щоб люди це пам'ятали і не робили вигляд, що нічого не відбувається. Війна йде. Якщо не будемо оплакувати чужих дітей, будемо своїх дітей оплакувать. Саша, ти був справжнім. І мені... я не можу більше нічого говорити".

Євгенія Китаїва, Андрій Ткаченко, "5 канал"

Дивіться також фотогалерею за темою: