Революція Гідності
Революція Гідності Shutterstock

Розстрілювали беркутівці, добивали тітушки: спогади учасників Майдану про найкривавіші дні Революції

Читайте по-русски
Найкривавіші дні Революції Гідності розпочалися з мирної ходи

20 лютого в Україні вшановують героїв Небесної сотні. Цього року нарешті почнуть будувати музей Революції Гідності. Це анонсував міністр культури Олександр Ткаченко у Telegram-каналі. Конкурс провели ще 2018. Тоді перемогла німецька компанія Kleihues. Тепер Мінкульт домовився про використання їхнього проєкту. Та поки музей планують будувати, спогади про події Революції гідності у віртуальному музеї пам'яті збирають наші колеги. До роковин розстрілів ми зустрілися з учасником тих подій, професором Ігорем Кузнєцовим. Це саме він із сином із закривавленими обличчями на відомій фотографії з вулиці Інститутської. Спогадами поділився і козацький сотник Микола Бондар про те, з чого почалися розстріли. Їхні історії слухала журналістка "5 каналу".

Батько і син Кузнєцови на відео буквально кілька хвилин як приїхали на Інститутську. 18 лютого були на роботі, та коли побачили новини про штурм Майдану, вирішили їхати на допомогу. Не встигли відійти від метро, як їх побили беркутівці.

"Били дубинками і вони, як нам казали потім, мають якийсь металічний стержень всередині. Боялися ми не стільки "Беркуту", скільки тітушок, які вбивали людей тоді масово", – розповідає завідувач відділу Інституту кібербезпеки ім. В. Глушкова НАН України, учасник Революції Гідності Микола Кузнєцов.

Відоме фото чоловіків зробив фотокореспондент Влад Содель. Тепер це один зі знакових моментів фотоісторії майдану. Куртку від крові відіпрали, вона й досі лежить десь у Миколи на балконі.

"В цей момент було єдине бажання десь вмитися. Оця фотографія, він просто вказав нам на швидку, щоб ми йшли до швидкої і більше нічого. Головне було не втратити один одного у цій ситуації", – додає він.

Микола разом із сином Ігорем побігли в бік скверу на Інститутській, там мешканка одного з будинків прихистила їх, дала вмитися. Згодом чоловіків ушпиталили волонтери.

"Тут на лобі була така кругла відмітина і казали, що це 16 мм пластикова куля. Шили багато, один шов був 12 сантиметрів", – згадує Микола Кузнєцов.

А починалися найкривавіші дні Революції Гідності з мирної ходи. Її добре пам'ятає Микола Бондар, він очолював козацьку сотню. І пригадує, що похід в урядовий квартал ретельно планували.

"Коли ми почали рухатися, ми зробили розвідку. Можливі шляхи підходу-відходу ми різні оцінювали", – зазначає сотник четвертої козацької сотні самооборони Майдану Микола Бондар.

З усієї сотні дві третини людей повернулися з пораненнями. Їх розстрілювали беркутівці і добивали тітушки. Та найстрашнішою була ніч на 19 лютого, бо людей на майдані залишилося небагато.

"Коли, на жаль, деякі підрозділи пошикувалися і вийшли звідси за межі Майдану. Слава богу, що кияни прийшли, в тому числі і пацифісти, лупали біля Поштамту бруківку і передавали її нам сюда", – відзначає Миколи Бондар.

А ще укріпили вогняні барикади і тримали оборону, доки не приїхала підмога з регіонів.

"Після 12 години приїхала фура, яка довезла нові бампера від іномарок. Нові, ще були в упаковці. Хтось привіз те, що дало нам змогу ще години 4 тримати такий вогонь", – пригадує сотник четвертої козацької сотні самооборони Майдану.

Для Романа Дзівінського Майдан починався з охорони протесту у Львові. Згодом після побиття студентів приїхав до Києва. Як учасник Правого сектору патрулював наметове містечко. 6 лютого до їхнього штабу у Будинку профслілок чоловік приніс коробку нібито з гостинцями.

"Висів у мене бейджик Правий сектор. Він каже: Правий сектор? Кажу: так, а що таке, щось потрібно. Він: ні, каже, молодці, хлопці, герої. От вам гостинці. Піднявся нагору. Відкрив коробку. Нам були кубинські сигари. Я взяв одну, покрутив кришку – і вона вибухнула. Отримав поранення ще мій побратим, йому вибило око", – коментує Роман Дзівінський.

Романа прооперували. Далі повезли лікуватися до Польщі, протез руки робили в Америці. З біонічною рукою хлопець 2015 навіть пішов воювати на Донбас.

"Коли ми починаємо висловлюватися, а нас починають за це вбивати, то ми починаємо радикальніше відстоювати. Взагалі Майдан можна порівняти з початком третіх визвольних змагань України за Незалежність", – підкреслює він.

Микола Бондар, сотник четвертої козацької сотні самооборони Майдану акцентує увагу: "дійшли до моменту такого, коли страх і відчай переросли в так дике бажання супротиву".

"Ми ходили для того, щоб влада бачила, скільки тут людей різних, різних професій, що інтелігенція приймає участь у цьому", – підсумовує Микола Кузнєцов.

За сім років майданівці підсумовують, що не вдалося повністю втілити те, заради чого люди вийшли на Майдан. Хоча вірять, усе було не дарма.

Марія Писаренко, Павло Тихоненко, "5 канал"

Попередній матеріал
"Герої не вмирають": у Кривому Розі вшанували загиблих при виході з Дебальцевського оточення
Наступний матеріал
У центрі Києва запалили "Промені Гідності", які символізують душі загиблих 7 років тому
Loading...

У центрі Києва вшанували пам'ять загиблих під час Революції Гідності

Хто хоче стерти Революцію Гідності, як Україна реанімуватиме "Мінські угоди" та чому стрімко здорожчали харчі – "Підсумки тижня"

У Михайлівському Золотоверхому соборі вшановують пам’ять Героїв Небесної Сотні (оновлено)

Порошенко виконав обіцянку притягати до відповідальності "суддів Майдану" – "Слово і Діло"

До влади повернувся Антимайдан, але ми здатні захистити цінності Революції Гідності – Порошенко

ВР дала політичну оцінку Революції Гідності: як голосували і які заяви лунали в парламенті