– Я дуже радий, що друзі запросили мене на цей захід. Я вважаю, що ідея популяризації і можливість показати нашу ситуацію і реальність подій на війні – такі заходи дуже важливі для нас, а тим паче, коли нас підтримують сусідні братські країни.

Я дуже радий, що наших бійців відвідують наші партнери, колеги, журналісти, підтримують їх морально. Я дуже підтримую такі ініціативи.

Наша мета там і робити все можливе, щоб люди дійсно могли жити і насолоджуватися життям, щоб не втрачали надії, щоб, навпаки, мотивувалися, жили далі. Це дуже важливо.

Такі фільми, я сподіваюсь, що це підтримає інші країни. Адже Росія теж вперто і активно працює в тих регіонах. У мене навіть є родичі із литовської сторони, які дуже проросійськи налаштовані. І це дуже позитивно, що на тих теренах з’явиться такий фільм, який покаже, що насправді у нас відбувається.

– Чи не тяжко Вам було сприймати цю стрічку?

– Ні. Я намагаюсь багато не брати на душу, не пропускати, багато не помічати. Стараюсь більше працювати, думати та робити. Якщо б я більше витрачав часу на емоції, то я б можливо багато на собі цього відчував.

А взагалі це дуже приємно, бачити обличчя наших вояків, які там десь поряд. Мої хлопці теж там були, тільки з інших підрозділів.

– Стрічка знята про Авдіївську промку, ви там служили?

– Ні, я був у секторі "М" - Маріуполь, Чемарлик, Павлополь, Гнутово – південь регіону. До Широкиного ми не доходили.

– Ви спілкуєтесь зі своїми побратимами, який у них бойовий дух?

– Зараз хлопців вивели на інші позиції з лінії вогню. Вони зараз більше біля Криму. Нещодавно відзначились – піймали двох російських диверсантів. Я дуже пишаюся своїми хлопцями. Служать, достойні хлопці там і це приємно. 

Людмила Каращук, 5.UA