У Кропивницькому від початку російсько-української війни діє волонтерський центр. Понад 10 років волонтерська спільнота працює, фактично, без вихідних. Готують їжу, шиють армійський одяг, а ще забезпечують бійців колесами і технікою. Волонтери сюди приходять, коли мають вільну хвилину. Кажуть, сидячи на дивані, ворога не переможеш. Про клопітку працю невтомних волонтерів дивіться в сюжеті журналіста "5 каналу" Володимира Іванченка у випуску новин.
У волонтерському центрі "Разом ми сила" для всіх охочих роботи вистачає від ранку до вечора. Пані Людмила плете чергову маскувальну сітку захисникам на фронт.
"Ця сітка – осіння, вона в таких осінніх кольорах, тому що ще снігу немає і хлопцям треба вкривати свою зброю і свою техніку, маскувати їх, щоб спасти хоч деякі життя", – показала волонтерка Людмила Репенько.
Жінка працює бухгалтеркою. Після роботи завжди приходить на декілька годин, щоб допомогти. Каже, не може інакше, адже розуміє, як важко зараз воїнам на передовій.
"Буває такий час, що сіток треба 15 ще на вчора. Тому ми приходимо навіть у будні дні, по вечорах і плетемо, тому що замовлення дуже складне і потрібно дуже багато. Душу гріє те, що ти хоч частинку себе вкладуєш у те, що ти допомагаєш нашим хлопцям, тому що без нашої допомоги їм буде дуже тяжко", – зауважила Людмила.
У пані Тетяни інше завдання – шиє військовим теплі речі. Одяг на різну статуру, щоб усі бійці почувалися в ньому комфортно.
"Шиємо хлопцям теплу білизну, шапочки, балаклави з такого от фліса. Гарний, хлопці не жаліються, що оце така тепла білизна їм приходить. Тепленько, дякують", – розповіла волонтерка Тетяна Парсукова.
За швейною машинкою жінка подумки згадує дім. Залишити будинок під Лисичанськом довелося, коли туди полетіли ворожі снаряди. Через окупантів втратила все. Єдине бажання – щоб захисники визволили українську землю.
"Це дуже несправедливо, що це отак от сталося. Жили собі всі, жили-не тужили, як-то кажуть. Все було і було де жити, і робота була. Перемоги чекаємо, надіємося. Віримо, що хлопці наші вистоять", – сказала Тетяна.
Кабінет волонтери перетворили на склад із продовольством. Улітку наконсервували декількасот банок овочів та фруктів.
"Домашнього всім хочеться, все домашнє смакує. Консервуємо тут огірки, помідори, капусту. От принесли, наприклад, червоний гіркий перець. Здавалося б, що з ним можна зробить. Замаринували, зробили з медом. Для хлопців – це супер. Воно настоюється і як вітамінна бомба йде для них", – пояснила волонтерка Любов Колова.
Готують смакоту завжди з любов’ю, каже волонтерка. Апетитні гостинці кладе в кожну посилку, щоб воїни не забули смаку домашніх страв.
"Приїжджають вони, ти їх нагрузив, ти їм надавав усього. Вони тебе обіймають, дякують тобі за допомогу, а у відповідь хочеться їм подякувати. Ми навіть не знаємо, наскільки наша допомога порівнюється з їхньою. Те, що вони для нас роблять, оце все, це неоціненно", – наголосила Любов.
Волонтерський центр організувало подружжя підприємців. Співзасновниця Тетяна каже, за роки війни військові стали їй як рідні.
"Називали мене всі хлопці мама Таня. Просто я для них була, як мама. Тому саме, що було найдорожче, що було найкраще, я надсилала хлопцям, тому що я розуміла, що там такі самі, як у мене син, всі чиїсь сини", – поділилася засновниця волонтерського центру "Разом Ми Сила" Тетяна Сила.
За принциповість і твердий характер пані Тетяну жартома прозвали "Генералом". У волонтерському центрі жінка згуртувала пів сотні мешканців Кіровоградщини та вимушених переселенців. Звідси у гарячі точки відправляють машини, дрони, техніку та амуніцію. Закрити запити захисників намагаються якнайшвидше, бо кажуть, воїнам щодня загрожує небезпека.
"Хлопці зробили запит. Їм треба були цукерки, FPV-шка. Це все ми зібрали. Чекаю я неділю і мені відповідають – посилку нема кому забрать. Хлопчина, Павло його звати. Сказали, що він загинув і посилку ніхто не може забрати, і нема більш нікого", – розповіла Тетяна Сила.
Номер пані Тетяни знає кожна бойова бригада, тому на зв’язку з бійцями волонтерка постійно. З вдячності за допомогу дарують їй шеврони. Вже назбирала близько сотні штук, пишається волонтерка.
"Тут і 3-й полк, і 299-та. Тут всі хлопці, ті, які були у нас, вони всі знімали шеврони і чіпляли. Для нас це подарунок і наші рідні вже хлопці", – сказала Тетяна.
Працю волонтерів військові глибоко цінують. Хоч про що попрохали б, ті ніколи не відмовлять. Завдяки підтримці волонтерів дають відсіч окупантам і не програли війну, переконані захисники.
"Волонтери і Збройні Сили – це, як одна сім’я. Волонтери завжди приходять на допомогу, як би їм важко не було. Вони, як-то кажуть, вистрибують зі штанів, але вони допоможуть тоді, коли потрібно", – наголосив ветеран російсько-української війни Михайло Дроботенко.
Волонтери, які працюють у центрі, кажуть, наскільки ще затягнеться війна, спрогнозувати важко. Але сидячи на дивані, здолати ворога не вийде. Тож закликають активніше підтримувати військових, щоб не довелося зустрічати окупантів біля власного порогу.
Володимир Іванченко, Олександр Гаєвський, Кропивницький, "5 канал".
Також дивіться відео:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
