Операція без єдиної жертви: як у 2014-му вдалося звільнити Торецьк – "Таємниці війни"

Звільнення Торецька 5 канал
У спецпроєкті "Таємниці війни" на "5 каналі" військовослужбовець Валерій розповів, як відбувалася операція зі звільнення міста Торецьк у 2014 році

Після звільнення Слов’янська та цілої низки міст українська армія планувала з легкістю повертати українську територію. Ворог був демотивований, росіяни міняли тактику. Таким чином військовим вдалося звільнити Торецьк.

Перш ніж розповісти про деокупацію міста, варто пригадати оперативну обстановку наприкінці липня на території АТО. 

"До 20 липня 2014 року українські сили сектора "Б" вийшли на лінію Артемівськ – Костянтинівка. У цей момент основні сили були зосереджені в секторі "А", де планувалося звільнення Сєвєродонецька й Лисичанська. Що стосується сектора "Б" та "Ц", то оперативною ціллю було місто Горлівка, де перебувало дуже потужне на той час угруповання бойовиків під командуванням Ігоря Безлера "Беса". Між Костянтинівкою і Горлівкою розташоване досить велике за місцевими масштабами місто Дзержинськ. Специфіка полягала в тому, що від Світлодарського водосховища між Горлівкою та Дзержинськом є смуга природних та штучних перешкод, великі газопроводи, залізні дороги. Таким чином, щоб провести між цими містами бронетехніку, існувало дві дороги, що давало можливості для організації оборони зі сторони бойовиків. Одначе Дзержинськ був у вільному доступі, тому командування, дізнавшись, що там перебувають невеликі сили бойовиків, вирішило мінімальними силами звільнити це місто", – пояснює експерт Олександр Сурков.

Звільнення Торецька
Звільнення Торецька5 канал

34-тисячне місто Торецьк було найближчим до Горлівки. Його контролював на той період один з найжорстокіших бойовиків – Безлер. У 2014 році Дзержинськ, нині, після декомунізації – Торецьк, був класичним шахтарським містечком, розташованим між териконами шахт. Одна з них донедавна мала назву "Святої Матрони Московської", нині на табличці перед шахтою лише два слова – "Святої Матрони".

Звільнення Торецька
Звільнення Торецька5 канал

Перші мітинги в Дзержинську відбулись синхронно з Донецьком на початку березня. Масовими їх назвати не можна, але ті, хто на них виступав, щедро обіцяли шахтарям та їхнім сім’ям соціальні блага, налаштовуючи містян проти офіційного Києва. У середині квітня 2014 року російські найманці захопили місто, точніше, увійшли до нього на запрошення та за підтримки місцевої верхівки. 15 квітня на засіданні міської ради міський голова Володимир Слєпцов привітав так звану народну владу і запросив їх до "співголовування".

Звільнення Торецька
Звільнення Торецька5 канал

Людмила Ярошенко, пособниця терористів та представниця так званої "ДНР", запропонувала винести з будівлі синьо-жовтий державний стяг. Зала, де зібрались депутати міськради, підтримали цю ідею бурхливими оплесками. Так само під бурхливі оплески тих містян, які зібрались на початку травня в центрі Дзержинська, з будівлі міськради спустили українську символіку, залишивши там прапор фейкової республіки. Міський голова проінформував натовп про те, що міськрада підтримала пропозицію провести так званий "референдум".

Утім, як згодом розповіли місцеві, наступного дня після проведення фейкового плебісциту проросійськи налаштовані жителі міста прийшли отримувати українські пенсії та соцвиплати. А міськраду, яка так радісно приймала ідею так званого "референдуму", за іронією долі, ті ж російські найманці випалили снарядами з танків та ракетами з ПТУРів, намагаючись вибити звідти українських спецпризначенців. Ця будівля досі стоїть пусткою посеред звільненого 6 років тому міста, нагадуючи бурхливі події 21 липня 2014 року.

Влітку 2016 року мера міста Володимира Слєпцова заарештували за підозрою в участі в терористичній організації та посяганні на територіальну цілісність України. Тоді депутати висловили йому недовіру, позбавивши крісла. У слідчому ізоляторі Бахмута він пробуде до грудня 2017 року. Голову міста звільнили напередодні чергового обміну полоненими і внесли в так званий "список республік". Однак в останню мить він відмовився покидати підконтрольну Україні територію. Його, як і інших представників місцевої влади (на кшталт чільниці Слов’янська Неллі Штепи), які у 2014 році підтримали сепаратистів, так і не притягнули до відповідальності. Звільнення спецпризначенцями Дзержинська вплинуло і на долю іншого розкрученого медійно в ДНР персонажа Ігоря Безлера, російського диверсанта, одного з лідерів маріонеткової "республіки", угруповання якого утримувало місто.

Звільнення Торецька
Звільнення Торецька5 канал

Після розгрому російських найманців 21 липня Безлер впав у немилість і не претендував на посади в так званій "республіці". На початку листопада 2014-го чоловік здав справи та виїхав з окупованої Горлівки в невідомому напрямку. Нині він переховується на території чи то Росії, чи то окупованого Криму.

Детальніше про звільнення міста з-під окупації у студії "5 каналу" розповів офіцер штабу АТО 2014 року, військовослужбовець Валерій.

Пане Валерію, розкажіть, що передувало звільненню міста Торецька на той період?

20 липня 2014 року командир групи спеціального призначення 73-го морського центру спецпризначення проводив розвідку міста Торецьк, тоді він ще називався Дзержинськ. Тоді чоловік заїхав туди на цивільній машині у ворожій формі одягу. Він доповів штабу АТО, що в Торецьку перебуває невелике угруповання бойовиків, які стоять на блокпостах. Згідно з його інформацією, кількість українських сил дозволяла захопити місто.

Чи можна говорити про те, що цьому передувало звільнення українських міст Миколаївка, Бахмут, Слов’янськ, яке настільки надихнуло українську армію, що вони були готові йти вперед?

Ми завжди були готові йти вперед! Та чим частіше ми звільняли міста та території, тим більше було радощів. Авжеж, це було підняття морального духу, не тільки армії, а й усього населення України.

Звільнення Торецька
Звільнення Торецька5 канал

Якою була ваша роль у плануванні цієї операції, що на вас була покладена?

Після отримання завдання 20 липня після обіду, ми мали розгорнути передовий командний пункт біля Дзержинська та спланувати дві групи спеціального призначення. Ідея полягала в тому, що дві групи мають зайти в Торецьк з різних сторін. Одна група мала йти на міську адміністрацію тому, що там був їхній штаб, друга група – обхідним шляхом з іншої сторони міста. Вони мали одночасно вийти на один об’єкт, де, за нашою інформацією, було скупчення техніки. Військові провели додаткову розвідку з коректуванням вогню артилерії, аби взяти безпосередню роль в знищенні техніки і далі вирушати до 2-ї групи.

Звільнення Торецька
Звільнення Торецька5 канал

Раніше говорилося про те, що інформація, ніби ви з легкістю могли взяти місто, була навмисне подана ворогом як дезінформація. Чи відповідає це дійсності?

Я чув таку точку зору, але, на мою думку, то була підготовлена мобільна оборона. Деякі сили розміщувалися в Торецьку, а мобільні групи та головне ударне угруповання – у Горлівці. Я думаю, неможливо було тримати велике угруповання у межах досяжності стрільби нашої артилерії. Чим ближче до лінії контакту була техніка, тим більшою була ймовірність, що наша артилерія її знищить. На мою думку, це була організована мобільна оборона.

На які сили та засоби ви ще розраховували? Адже, щоб узяти місто, недостатньо тільки двох підрозділів спецпризначенців. Ви, напевно, оцінювали тих, хто був поблизу, які підрозділи планувались під цю операцію?

На той час ми малу інформацію, що південну частину міста блокували підрозділи ЗСУ, аби не допустити підходу резерву з Горлівки. Тоді ми взяли штаб міської адміністрації і потім підійшли основні сили ЗСУ та НГУ. Також говорили про те, що може бути залучена штурмова авіація та артилерія. Згідно з цим планувались і наші дії.

Я знаю, що і захід був цікавий. У вас був спеціальний час, тактика, можете про це розказати?

Ще коли ми отримали завдання на аеродромі в Краматорську, ми подали нашу пропозицію про те, що будемо заходити у місто на цивільній техніці. Нам надали можливість на аеродромі в Краматорську обрати цю техніку. Ми навіть взяли декілька автомобілів у підрозділу "Альфа", які потім допомогли нам з евакуацією однієї з груп спецпризначення. Ідея полягала в тому, щоб зайти в місто Дзержинськ саме о 6-й годині ранку. Чому?
По-перше, у цей час закінчувалася комендантська година. Якби ми заходили раніше або у нічний час чи ввечері, то ми б привернули до себе увагу бойовиків. Саме тому ми обрали таку годину, аби ні в кого не викликало підозру, чому містом пересувається цивільна техніка. По-друге, якби навіть патрулі й побачили якісь наглядові пости, то не звернули б уваги.

Звільнення Торецька
Звільнення Торецька5 канал

Ця тактика спрацювала?

Так! Вони заходили польовими дорогами. Попередньо командир 73-го центру показав маршрут заходу, де не було блокпостів та бойовиків. Відповідно, на певному етапі техніку залишили, а групи вже почали пересуватись пішки.

Коли одна з груп зайшла в приміщення міської адміністрації, ви сказали, що, за наявною інформацією, там був штаб бойовиків, що вони там побачили?

Розумієте, коли вони заходили, і перша, і друга групи були у двох зіткненнях. Зі сторони так званих бойовиків вже були втрати та полонені. Тож коли групи заходили в штаб, там були представники незаконних збройних формувань, але не в тій кількості, як зазвичай. Це пов’язано із ранньою годиною. Зрозуміло, що для всіх це було неочікувано. Але штаб захопили без втрат та подряпин.

Аби краще зрозуміти подробиці операції, пропонуємо вам переглянути спеціальні карти, за якими можна визначити всю хронологію подій.

Звільнення Торецька
Звільнення Торецька5 канал

25 липня, о 3-й годині ночі, зі сторони населеного пункту Курдюмівка, штаб АТО дав команду заводити загальновійськові підрозділи, аби перекрити підхід сил бойовиків у місто. Підрозділи 93-ї бригади почали виходити на позиції та виставляти блок-пости.

Одночасно в місто зайшли два спецпідрозділи, які захопили будівлю міської адміністрації і розпочали бій. Потому у місто прорвалось угруповання бойовиків і бронетехніка атакувала будівлі. Друге угруповання зустріли на блокпостах, бій був важкий. Однак бронетехніку до міста не пустили, що і дало змогу взяти його майже без крові. Для допомоги гелікоптери висадили підрозділ з протитанковими ракетами, який приблизно з 11-ї рухався до центру міста.

Таким чином склалась ситуація, за якої у місті була невелика кількість сил ворога, що дало змогу його атакувати та практично змусити піти з міста.

Ви сказали, що до моменту заходу в приміщення вже були бойові зіткнення. Наскільки це було очікуваним для ваших людей?

Ми розраховували, що противник не буде чинити опір у цей час. Авжеж, для нас це було не дуже зручно, коли десь за дві години штаб був захоплений, з Горлівки підтягувались їхні резерви, а ми бачили їхні танки. У цей час у будівлі перебував підрозділ 73-го центру, якій не мав протитанкових засобів – тільки гранатомети РПГ-26, що були не дуже ефективними проти бронетанкової техніки.

Ви з ними виходили на контакт?

Так, ми розгорнули передовий командний пункт поблизу Дзержинська в районі Іванополя. Відповідно, там ми встановили зв’язок по радіоканалах та налагодили його для службового користування. Ще був резервний зв’язок – мобільний. Контакт у нас був постійний.

Що вони говорили, коли їх танками оточили бойовики? Це було очікувано чи ні? Це був шок чи ні? Хочеться, аби ви розповіли про емоційну складову.

Авжеж, коли на тебе їде бронетехніка, а в тебе нема, чим її уразити, ти шукаєш шляхи розв'язання цього питання. Навіть один з танків уразили. З першого пострілу бійцю не вдалось влучити в танк, а з другого пострілу він влучив між корпусом та баштою. Її заклинило, і танк відійшов. Другий танк, який виходив, уразили за допомогою артилерії. Але найнеприємніше було в тому, що танк вийшов на пряме наведення, де відстань була 50-70 метрів від центрального входу в будівлю. Він просто стояв та розстрілював наших бійців.

Які рішення приймались, коли ви зрозуміли, що наші бійці оточені, там працюють танки і вони розстрілюють наших воїнів? Ми всі бачили у відкритих джерелах цей будинок у вогні та його верхні поверхи. Які рішення приймались у вашому командному пункті?

Треба сказати, що там стріляли не тільки танки, а все, що було – стрілецька зброя, гранатомети. А будівля спалахнула, тому що бойовики почали застосовувати РПО "Шмель" російського виробництва. В Україні на той час вогнемети не стояли на озброєнні, тоді вже було зрозуміло, що це не "колхозники".

Звичайно, зрозуміло, що ці танки водять не шахтарі, а підготовлені екіпажі. Зрозуміло, що бійці пересувались по поверхах залежно від того, як танк підіймав ствол. Якщо він підіймався догори, то спускались донизу, якщо направляв праворуч, то йшли ліворуч, аби не потрапити до сектора їхнього розстрілу. Коли вже горіла будівля, наш пункт доповів у штаб АТО, а він уже ухвалив рішення про застосування артилерії.

Звільнення Торецька
Звільнення Торецька5 канал

Розкажіть трохи про те, як застосовували артилерію і цю тактику, коли артилерію викликають на себе?

Нам були відомі координати будівлі міської адміністрації. Вони давались саме за площиною, де було скупчення бойовиків. Ті захопили площину зі сторони центрального входу, а також з тильної сторони, де стояла школа і була так звана "зеленка", де розташовувалася українська група 140-го центру. Вона підійшла пізніше, після того, як розпочався бій. Вони залишились в "зеленці", оскільки у будівлю не було сенсу заходити. Окрім танків, були ще БТРи. Цей БТР намагався зайти зі сторони школи, але група 140-го центру його знищила. До речі, якщо подивитись в інтернеті, то на цьому БРТі було написано слово "Иван".

Відповідно, бойовики були сконцентровані навколо будівлі. Ми вважаємо, що таким чином витягли на себе основні сили. Деякі сили та засоби навіть були зняті з блокпостів і також направлені на штурм цієї будівлі. У цей час будівля почала горіти. Відповідно, було ухвалено рішення про залучення артилерії. Унікальність артилерії була в тому, що відкривали вогонь не відразу, а поодинокими вистрілами. Це було добре коригувати і групі, і представникам місцевого населення.

Треба віддати належне артилерії – вони спрацювали добре. Жоден снаряд не потрапив у будівлю міської адміністрації. Він як раз цілив у ті місця, де було скупчення бойовиків. Вогонь артилерії не задів наші підрозділи, які в цей час були в "зеленці".

[media type="picture" position="19"]

Чи мали ви контакт з нашими воїнами, які були в будівлі? Що ви їм говорили?

Зв’язок підтримував не тільки я. Разом з іншим офіцером ми підтримували зв’язок з обома групами. І кожен як з будівлі, так із "зеленки" коментував свої дії і доповідав про поточні обставини. Також про неї доповідали і цивільні. Адже вони були в одному з будинків з гарним оглядом. Так, були деякі труднощі в коригуванні вогню цивільних, адже ці люди не навчені. Тому нам доводилося через мобільний телефон виходити на контакт і розповідати їм про всі деталі, аби ті звертали увагу – де і як розривається снаряд по напрямках від центрального входу в міськраду.

Скільки хвилин ви давали бійцям, аби вони сховалися, коли працювала артилерія?

Особисто ми час не давали. Але з вищого штабу їм дали 5 хвилин.

Що було після цього?

Потім, коли вже горіло приміщення, було ухвалено рішення про вихід цих груп. Їм дали команду на евакуацію. В одній групі, яка була в "зеленці", мали тяжкопораненого. І вони вирішили евакуюватись технікою, якою зайшли. Відповідно, один бронеавтомобіль був уже розбитий, а інший змогли використати. У цей час проходила евакуація на відкритій частині місцевості. Снайпер добивав тяжкопораненого і вів вогонь по військовому, який евакуйовував. Водночас один із Т4 прикрив собою евакуацію. Відповідно, потерпілого разом з вісьмома людьми 140-го центру змогли завантажити та під вогнем вивезти з того "оточення".

Звільнення Торецька
Звільнення Торецька5 канал

А що було з тими, хто був у приміщенні? І чи ви вже зрозуміли, що загроз немає і місто наше?

До цього моменту ми ще не знали. Друга група теж отримала команду на евакуацію, але в той час, коли відходив 140-й центр, він ще кинув димові шашки, тож приміщення палало. Видимість у бойовиків була обмеженою, що і допомогло групі вийти з приміщення.

У командному пункті, який був поблизу Торецька, разом із вами було 4 людини. Чи правда, що вам особисто довелося їхати на евакуацію?

Це правда. Нас було четверо. Коли наші хлопці попросили про евакуацію, ми ухвалили рішення, що поїдемо. Тобто три офіцери сіли в "Урал" і поїхали прямо в "гості" до бойовиків польовими дорогами. Навіть спробували проскочити один із блокпостів. Тоді ми реально побачили, що рух неможливий, адже там стояв залізничний вагон, який був приварений до рейок, тож довелося його об’їжджати. І по польових дорогах, коли заходили в місто, бачили бойовиків, бачили місцеве населення і жінок, які спостерігали за боєм. Коли ми зайшли до крайньої частини міста, пішла інформація про те, що сили бойовиків виходять. Тож ми дали команду групі 73-го центру повернутися назад.

З 41-го учасника штурму ніхто не загинув, а серйозні травми дістали декілька людей. На ваш погляд, у чому полягала успішність цієї операції?

Участь брали не тільки спецпризначенці, а ще й батальйон територіальної оборони, і 93-а бригада. Ми хотіли цього. Навіть попри те, що в деяких був страх, місто треба було звільняти. Операція планувалася і штабом АТО. У них був свій замисел, і детально вони нам не розповідали про нього. Однак ми і так знали свій шмат робіт.

До речі, пропагандистське російське ЗМІ в соцмережах писало дослівно так: "Отомстили "укропам" за Одессу" – сожгли более сотни спецназовцев возле мерии". Тобто можна говорити, що вони були впевнені в тому, що придушать цей наступ. Чи читали ви ці пости?

Ми слідкували за інформацією, але одразу стало зрозуміло, що це фейк. По-перше, там не було сотні спецпризначенців. Їх було лише 41, а у приміщенні – 33 людини. Чому вони так написали? Напевно, тому, що матеріал уже був підготовлений. Але ж приміщення горіло, тому можна було подумати, що там хтось згорів. Фактично, можливості вижити там дійсно не було. Я, коли був у командному пункті, теж думав, що там є втрати. Але після підрахунку вся група була на місті, жоден армієць сил спеціальних операцій не загинув.

Мешканець Торецька Володимир розповів, як це – жити в окупації та бути свідком визволення свого міста.

Звільнення Торецька
Звільнення Торецька5 канал

"У нас забрали Батьківщину. У нас забрали наш стяг. У нас забрали мрію. У нас забрали все за той час. Тим паче, що це все було на фоні окупації Криму. Було дуже страшно. Ми жили в умовах хаосу. Не працювали ніякі закони, правила. Це була ситуація, коли люди взагалі не розуміли, як себе поводити, коли місцева влада, міліція повністю прийняли "ДНР". Ми бачили, як місцева влада співпрацює, організовує мітинги за референдум. І ми бачили, як міліція спільно патрулює. При цьому місцевих гнобили, кидали до льоху, відбирали техніку. Повний безлад. При цьому місцева влада дивилась на це все, як на нормальне явище. Знайомі заварювали гаражі про всяк випадок. Могли просто забрати людей до льоху, і потім ми не знали їхньої долі.

Звісно, що звертатися кудись за справедливістю було неможливо, адже та ж міліція працювала з ними разом. Той же міський голова з ними разом. Депутати місцеві з ними разом. Тобто люди залишилися сам на сам з цілою системою. На машині я заїжджав за два тижні до звільнення міста, проїхав як раз блокпости, рухаючись зі сторони Слов’янська. По трасі Донецьк – Костянтинівка я проїжджав тоді, як мені здавалося, повз шикарні бойові підрозділи українських ЗСУ: були БТР, стояли машини. Я бачив армію, яка тільки звільнила Краматорськ, Костянтинівку, Слов’янськ і розумів, що вони поруч. Тобто в полях під Торецьком вони були. Ми, звісно, кожен день розуміли, що це колись таки відбудеться.

Від місця, де я живу, ми спостерігали бій. За гучним звуком ми чули, що він сильний. Тим паче, що тоді люди були непідготовлені. Не було ще війни в нашому місті, тож реальний бій усі чули вперше. Було відчуття, ніби центру міста більше немає. Потім дим повалив. Ми думали, що місто горить. І коли зрозуміли, що Україна нас звільнила, то побачили картину, яка нас здивувала – центр міста вцілів. Ми побачили згорілу міськраду і пошкоджені деякі уламками будівлі під час вибухів. Але мешканців це вже мало цікавило через радість – ми побачили наших хлопців зростом у два метри. Тоді здалося, наче вони космічні. Ще в ті дні пішла цікава інформація з "ДНР" – ніби ледве не НАТО там воює. І ясно було, що то ніякі не іноземці, а наші – українці".

Довідка: Валерій – військовослужбовець штабу АТО. Під час Російсько-Української війни брав участь у плануванні, управлінні та безпосередньому виконанні бойових (спеціальних) завдань на сході України підрозділами спеціального призначення.

Читайте також: "Ключ" від Слов'янська: чому сили АТО не штурмували місто і як виганяли "гіркінців" – "Таємниці війни"

 

Попередній матеріал
"Вечірній преЗЕдент": ТОП-10 найгарячіших випусків липня за версією глядачів
Наступний матеріал
Спекотний липень: ТОП-5 відео "5 каналу", що вразили найбільше
Loading...