Колишній ротний одного з батальйонів 25-ї бригади Андрій Ткачук три роки тому обладнав блокпост між Слов’янськом та Краматорськом зручним лише для цивільного транспорту. Ворог понад місяць не здогадувався, які сюрпризи чекають у разі спроби прориву там технікою. Перша ж обернулася втратою п'яти одиниць техніки та понад двох десятків живої сили.
"Адекватна людина, якій усі вірять. Він знає свою справу, пунктуальний. Він начальник штабу. Справжній начальник штабу!" – каже військовий 25-ї повітряно-десантної бригади ЗСУ.
Так про Андрія Ткачука говорять його підлеглі. Майорові, Герою України та начальнику штабу батальйону лише 30 років. Він постійно змінює позивні і через те, що перебуває на передовій, не може знайти часу для спілкування з журналістами.
"Я військова людина, яка просто намагається виконати свою роботу. Є слюсар, який певну роботу виконує; є токар, який певну роботу виконує; є купа професій. Я – військовий!" – каже Андрій Ткачук.
Нині його підрозділ тримає оборону Зайцевого на Донеччині, звідки до ворожих позицій подекуди менше ніж 200 метрів. На схід Андрій Ткачук поїхав у квітні 2014 року, а на початку травня тоді ще командир роти почав війну з ворогом на околицях Слов’янська.
5-й блокпост з’явився на шляху між Слов’янськом і Краматорськом у ніч проти 2 травня 2014 року. Тоді вже обидва міста були окуповані бойовиками. Задача Ткачука була заблокувати транспортний зв'язок між ними.
Терористам було видно лише невеличкий блокпост на трасі. Через нього понад місяць проїжджали сотні цивільних машин. У деяких з них були й ворожі розвідники. Однак, ніхто не помітив, що насправді рота Ткачука з відрізка дороги у понад 2 кілометри зробила справжню вогневу пастку.
"Це усе було закручено так, аби у будь-якому випадку, навіть якщо вони не хотіли туди їхати, то потрапляли у цю пастку вогневу", – пояснює Андрій.
На початку липня терористи здійснили спробу прориву з боку Слов'янська. Два танки, три БМП та одна БМД з бойовиками одразу потрапили у вогневу пастку Ткачука. Під час бою вся ворожа техніка була знищена. Сам офіцер отримав контузію, але відмовився від евакуації та продовжив керувати підлеглими.
"Було два танки Т-64. Одного було знищено, один перед цим під час контакту просто випав. Якщо виїжджати зі Слов'янська – у районі ринку – він потрапив у кювет. Екіпаж було ліквідовано, а танк цілий лишився, його потім забрали. Інший танк було знищено. Було знищено два БМП-2, які намагалися прорватися і вони були знищені підривами на мінних шлагбаумах і вогнем з гранатометів", – згадує військовий.
Волонтер Юрій Федорченко каже: "Я взагалі не розумію, як це можна було зробити. У них було два окопи. Міни через усю дорогу на мотузочці. Одна людина сидить по той бік дороги, інша – по цей. І вони ці міни підтягували під танк. Тобто, коли БМП йшла, вони під неї підтягували міни. Сиділи буквально поряд з нею".
Краматорські волонтери, які від початку війни, ризикуючи життям, допомагали 25-й бригаді, нині відновлюють картину подвигу роти Ткачука. Вони показують лісосмугу, в якій близько сотні бійців кілька місяців залишалися непоміченими.
За майже три місяці боїв на 5-му блокпості рота майора втратила лише двох бойових побратимів. За ці бої у липні 2014 року Андрій Ткачук отримав Орден Богдана Хмельницького. А далі було визволення Дзержинська і Лисичанська. Потім – Дебальцеве, Шахтарськ, Вуглегірськ, Ждановка, Комунар.
За свою мужність 14 жовтня 2016 року, у День захисника України, офіцер отримав орден "Золота зірка" Героя України. Також отримав звання "Народний герой". На запитання про свої нагороди Ткачук лише віджартовується. Воліє говорити про інших.
"За що я завжди хвилювався – це за людей, які у мене були. А за себе? Коли починаєш більше думати за людей, за задачу, то себе відсуваєш трохи подалі і навіть особливо не замислюєшся", – каже Герой України Андрій Ткачук.
Йому болить за людей, які змушені були покинути свої рідні домівки через бойові дії. Каже, що головне – звільнити окуповані території від терористів і дати людям повернутися додому.
Вікторія Ковальова, Петро Ковальов, Донецька область, "5 канал"