Упродовж двох тижнів у Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору" триває марафон, присвячений пам'яті 10 мільйонів українців, які загинули від штучного голоду, влаштованого радянською владою. У п'ятницю була лекція-спогад про трагедію від очевидця тих подій – Миколи Онищенка: "Це ж диво! Я вам знаєте, що розкажу – що навіть коли мені сім років, що таке голод. Щоб ви розуміли, що таке голод".
Дивом 90-річний Микола Онищенко називає розсипану, як символ голодомору 1932-1933 років, пшеницю. Тоді така кількість зерна могла би врятувати від голоду більшість родин із його рідного села Рози поблизу Бердянська.
Свідок Голодомору згадує один із найстрашніших моментів дитинства, коли до них у хату ввірвалися розпорядники і знайшли останній мішок кукурудзи, який мати намагалась сховати у діжці з квашеними огірками: "Я пам'ятаю, він каже – а що це в тебе огірки сухі? Глянув, а там між огірками виглядає той мішок сухий. Він туди рукою, вимикнув той клуночок, за плечі і з хати. Мати схопилась за той клуночок і почала страшенно кричати й голосити".
Микола Онищенко розповідає, що після того, як радянська влада відібрала в людей збіжжя – односельці поїли своє взуття, ремені, а дітей на вулицю не випускали: "Мені казала мати – не виходь із двору, бо тебе з'їдять. Називали, де пропали діти, де хтось там пропав, де когось там піймали на тому, що почалось людоїдство".
За оцінками істориків, понад 7 мільйонів українців в Україні та 3 мільйони поза її межами загинули від штучного голоду 1932-1933 років.
"Це не лише людськими долями вимірюється. Це надзвичайно великий спектр втрат, яких зазнала українська нація, тому що Голодомор був спрямований не лише на фізичне винищення українського народу, але й на винищення його духовності, самобутності, культури", – наголосила перший заступник директора Національного музею "Меморіал жертв Голодомору" Юлія Коцур.
День пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні щороку відзначають останньої суботи листопада.
Леся Головата, Віктор Сніжко, "5 канал"
