"Я Герасименко Наталя, дружина Герасименко Миколи, полоненого, який потрапив у полон 9 лютого 2015 року...", - єдине, чим живе дружина бійця батальйону тероборони "Кривбас" - надією на те, що її чоловік повернеться додому. Адже знає, що він живий.
"Вже рік сидять в макіївській колонії. Без зв'язку, без передач... Передають тільки одні листи...", - говорить Наталя Герасименко.
"Сергій Лондар попав в полон зі своїм побратимом Коренюком Олександром 16 лютого 2015 року. Це був Дебальцевський котел...", - розповідає дружина заручника Катерина Глондар.
864 дні в полоні. Востаннє Катерина Глондар отримала листа від чоловіка у квітні. Говорила із ним телефоном понад рік тому. Молодшу дочку боєць третього полку спецпризначення не бачив досі.
"Мої два сини зникли 5 вересня 2014 року. Немає ніякого зв’язку...", - говорить мати зниклих безвісти Катерина Хомяк.
Двоє айдарівців зникли безвісти під час боїв за Щастя та Металіст. Їхня мати досі сподівається, що хлопці живі. А ще, намагається допомагати родинам інших зниклих земляків.
“Йде час, побутові питання, люди забувають на мирних територіях, що йде війна. Ми вийшли сюди, щоб ця тема не забувалася”, - говорить колишній заручник Володимир Жемчугов.
Володимир Жемчугов, щоб не потрапити до полону підірвав себе гранатою. Втратив обидві руки та серйозно пошкодив зір, але вижив. Цілий рік - у терористичних катівнях. Після звільнення отримав звання Герой України.
"Далі по багатьом інформація втрачається, тому що 2014 рік, ще багато хлопців... Але в цілому зараз ми бачимо, щоб ви розуміли, більше 70-ти. Вони підтверджують 53. В рамках Мінська ми намагаємося, щоб вони підтвердили максимальну кількість з цих 132-х", - розповів керівник об’єднаного центру з питань заручників і пошуку безвісти зниклих при СБУ Юрій Кочанов.
Максим Волобоєв, Олександр Фенько, 5 канал.
