Українські захисники мали б знищувати ворожих пілотів дронів, але цього не сталося. Про причини накопичення ворога біля Покровська й Мирнограда проєкту Ukrainian Witness розповіли бійці, які тримають цю частину передової.
"Ми могли б і далі стримувати рух росіян на Мирноград. Ми бачили, що противник заходив у смугу, передавали, що вони виставляють "штори" – засоби РЕБ, які спотворюють і не дають нашим безпілотникам передавати відео. Але в нас не вистачало засобів їх уразити, а старший начальник не допомагав", – так ситуацію, що склалася навколо міста, описує командир підрозділу однієї з бригад, яка зараз працює у Мирнограді.
Доля міста, що зараз опинилося у пожежі з епіцентром у Покровську, могла б бути іншою. Адже ця пожежа – наслідок передумов, які складалися вже давно. Підрозділи, що обороняють напрямок, бачили і розвиток ситуації в динаміці, і способи цю динаміку перервати. Співрозмовник "Українського свідка" каже, що цього не сталося через брак необхідних засобів, інертність командування та умови, що дозволяють пілотам БпЛА – ключовим гравцям теперішнього етапу війни – працювати у безпеці, але на відстані від ділянок фронту, де вони потрібні найбільше. Військовий пропонує спосіб розв'язання цієї проблеми. Далі – пряма мова.
"Ми б могли зупинити росіян. Не давали б їм виставлятися, методично б їх розй*бували. Виявляли б екіпажі БпЛА і нищили. Вони б не напаслися людей.
Але все було абияк, ніхто не звертав уваги на наші спроби щось робити.
Звісно, противник накопичився, перетягнув канат на себе. Тепер уже він не дає нам відновитися, і ми граємо в спецуру. Кидаємо сюди ГУР на гелікоптерах, всі елітні підрозділи і гасимо пожежу. Я розумію, що критикувати легко, і часто це правильно. Але не вистачає пропозицій, рішень, обговорення на вищих рівнях.
На мою думку, основна небезпека в наступному. Люди в бойових підрозділах, які могли б знищувати противника, не дати "Рубікону" (структурі в російській армії, що масово й ефективно застосовує безпілотники та наразі становить одну з найбільших проблем для українських оборонців – прим. "Український свідок") стати в роботу і ефективно працювати, під час певних складнощів починають йти в СЗЧ. А потім переводяться в Сили безпілотних систем, які, по суті, мали б займатися знищенням "Рубікону", але займаються іншими завданнями на безпечнішій відстані. Люди знають, що перейдуть в СБС і не будуть підписуватися на тяжкі завдання. Тому їх мусить виконувати еліта. Тобто треба або посилювати вимоги до СБС та їхнього особового складу щодо того, що він не виконує ті функції, які має виконувати, або посилювати відповідальність за СЗЧ з відповідних підрозділів у бойових бригадах.
Взяти Мирноград і Покровськ.
Пілоти СБС мали б літати на розвідку, виявляти екіпажі, контролювати їх, не даючи їм працювати.
У підрозділів СБС є сили та засоби, щоб робити це системно. А вони відтягнулися до Добропілля і тепер розвідкою та ураженням до агломерації не долітають і недостатньо допомагають бойовим бригадам. А бойові бригади мали можливість стримувати ворога, але не було чим це робити. Партнери не приймали вчасно потрібних рішень, Україна не мала власних засобів для ураження.
З нашою бригадою сталося саме так. У нас була дальня розвідка, були дальні ураження, ми стримували росіян, не давали їм накопичуватися. Але не було достатньої кількості засобів. Ми купляли відповідні дрони, шукали, де їх взяти, щоб долетіти до противника й уразити, бо не мали такого фінансування, забезпечення й волонтерської допомоги, як СБС. Через це втратили ініціативу. Не було тоді засобів на HIMARS, на авіацію. Бо це сприймали так: "Ну да, ворог накопичується, виставляє "штору", ну хай виставляє, зараз є більш перспективний напрямок".
Ми знали, де противник і чим виставляється, але ніяк не могли на це вплинути.
Врешті через похлябство і незабезпечення ресурсами противник зміг накопичити сили і засоби на майбутній пріоритетний напрямок удару. Зокрема поглушив нам РЕБом управління засобами ураження, виставив засоби розвідки, що їх наші екіпажі БпЛА виявляли і намагалися знищити.
Тож зараз ми взаємодіємо з СБС і все відбувається так. Ми знаходимо засіб БпЛА ворога, передаємо на знищення і чекаємо, щоб туди щось відпрацювало. Воно відпрацьовує, але шкодить тільки обладнанню. Тому противник продовжує виставлятися і працювати.
Пілоти не знищуються, а мають знищуватися саме вони.
Щоб такого не відбувалося, на мою думку, мають існувати інтегровані в бойові підрозділи структури, що знищуватимуть саме ворожих пілотів, і більш жорсткі заходи щодо СЗЧ з цих них, щоб бійці не могли легко і без наслідків перевестися в інші структури та чілити, коли піхота і пілоти страждають, як зараз у Покровську та Мирнограді. Вони теж звалили б у СЗЧ, перевелися, працювали фіг зна звідки і не парилися. Але вони вмотивовані, вони розуміють, що треба працювати, воювати і не віддавати так території. Плюс треба посилювати відповідальність СБС і ставити їхньою задачею роботу саме по таких засобах. А з тієї ситуації, що вже сталася, взяти максимум досвіду і більше такого не допускати".
Як раніше повідомляв 5.UA – битва за Покровськ входить у вирішальну фазу. Незабаром місто може опинитися під контролем окупантів. Про це йдеться в аналітичному матеріалі DW, де зазначається, що захоплення Покровська стане ключовим етапом для ворога з метою встановлення повного контролю над Донецькою областю. Про критичну для міста ситуацію повідомляє мовник CNN.
Утім, станом на день 10 листопада в Генштабі ЗСУ наголосили, що оперативного оточення ані Покровська, ані Мирнограда – немає. Речник Генерального штабу Збройних сил України Андрій Ковальов зауважив, що логістика на цьому напрямку – ускладнена. "Ситуація залишається складною і динамічною", – наголосив Ковальов.
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською