Даря Феденко, «5 канал»: «20 гривень - сума, яку вітчизняні та європейські соціологи визначають як межу бідності. якщо людина купує продукти на день на 20 гривень, а також витрачає на проїзд,- всього 20 гривень на день, вона вважається бідною. Таких в Україні 3 відсотки населення».
Як прожити на такі гроші, розмірковують продавчині столичного ринку.
Перша продавчиня: «2 гривны проезд в метро стоит, пачка чая - это 16 и половинка хлеба».
Друга продавчиня: «3 картошки, 2 лука, 1 моркву».
Третя продавчиня: «На 20 гривень це отакий кусочок, а ще ж до сала треба хліба купити і молока й сметани. Хотя би 50».
Володимир Бартиш, колись був заможним аграрієм. Нині ж він, за визначенням соціологів, бідний. Постійний відвідувач їдальні для малозабезпечених, тут може поїсти, зігрітися та погомоніти з братами по нещастю. Про причини зубожіння говорити не хоче. Каже лише, що колись був іншим.
Володимир Бартиш: «В колгосп не ходив таким, у колгоспі проробив 30 літ. Робив в торгівлі працівником».
На мізерну пенсію скаржиться Ігор Озеренець. Каже: йому, самотньому, без даху над головою, прожити менше ніж на тисячу гривень важко.
Ігор Озеренець: «Мене з хати вигнала сестричка, от і приходиться сюди ходити, а пенсії малувато».
У Львові малозабезпечених та безхатченків годують коштом благодійників. На місяць витрачають більше 7-ми тисяч гривень. За тарілкою гарячого супу приходять півтори сотні людей щодня.
Оксана Полюга, кухар: «Щодня варяться 3 баняки супу, баняк молочного кожен раз інша каша і баняк чаю. По п’ятницях роздається бездомним картопля у нас 4 мішки вже стоїть».
У Львівській області кількість бідних сягає 30 відсотків. На цьому ж рівні Житомирська, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська області. За даними Інституту демографії, найменше тих, чиї доходи нижчі за прожитковий мінімум, - на сході.
Олена Сахно, благодійниця: «Я, коли перший раз в житті взяла на себе гріх, відчинила чужий холодильник і не побачила там нічого крім пакунку з сухим горохом, а у цьому будинку живуть троє дітей».
Не лише їжу, а й гігієнічні засоби, книжки, одяг збирають ці киянки. Лікар та філолог опікуються 30-ма дітьми з Житомирщини. Їхні батьки з різних причин не можуть забезпечити їх всім необхідним.
Олена Печерська, благодійниця: «Отец 6-х детей, мама умерла. Нужна стиральная машинка, будем после сбора вещей собирать стиральную машинку».
Активістки створили об'єднання «Колесо доброти» і залучають до благодійності знайомих. Упевнені, - громада спільними зусиллями бідність можне якщо не подолати, то зменшити у конкретному селі чи місті.
Олена Печерська, благодійниця: «Очень много людей откликаются. Помогать - потребность человеческой души. Отдавать - это потребность человеческой души».
Олена Сахно, благодійниця: «Не засуджувати, бо я розумію, що є об’єктивні чинники: немає роботи, люди починають пити, вони втрачають сенс життя. або він є але він змінений, спотворений».
Українцям необхідно більше інформації для того, щоби стати заможнішими,- упевнена Аделін Гоне. Представник Організаії Об'єднаних Націй,- вона майже 5 років досліджувала цю проблему на прикладі Криму.
Аделін Гоне, радник програми розвитку ООН з питань подолання бідності:«Ми попробовали развивать сектор кооперативов. они могли объединиться и попробовать покупать оборудование, трактор с усилиями всех, кто был в этом кооперативе, они могли продать свою продукцию лучше. Быстро и с лучшими ценами».
Дар’я Феденко, Марічка Кужик, Євген Родіон та Леонід Коваленко, «5 канал»