5.ua

Міжнародний день боротьби з бідністю відзначають сьогодні у світі [відео]

     

    Даря Феденко, «5 канал»: «20 гривень - сума, яку вітчизняні та європейські соціологи визначають як межу бідності. якщо людина купує продукти на день на 20 гривень, а також витрачає на проїзд,- всього 20 гривень на день, вона вважається бідною. Таких в Україні 3 відсотки населення».

    Як прожити на такі гроші, розмірковують продавчині столичного ринку. 

    Перша продавчиня: «2 гривны проезд в метро стоит, пачка чая - это 16 и половинка хлеба».

    Друга продавчиня: «3 картошки, 2 лука, 1 моркву».

    Третя продавчиня: «На 20 гривень це отакий кусочок, а ще ж до сала треба хліба купити і молока й сметани. Хотя би 50».

    Володимир Бартиш, колись був заможним аграрієм. Нині ж він, за визначенням соціологів, бідний. Постійний відвідувач їдальні для малозабезпечених, тут може поїсти, зігрітися та погомоніти з братами по нещастю. Про причини зубожіння говорити не хоче. Каже лише, що колись був іншим. 

    Володимир Бартиш: «В колгосп не ходив таким, у колгоспі проробив 30 літ. Робив в торгівлі працівником».

    На мізерну пенсію скаржиться Ігор Озеренець. Каже: йому, самотньому, без даху над головою, прожити менше ніж на тисячу гривень важко.

    Ігор Озеренець: «Мене з хати вигнала сестричка, от і приходиться сюди ходити, а пенсії малувато».

    У Львові малозабезпечених та безхатченків годують коштом благодійників. На місяць витрачають більше 7-ми тисяч гривень. За тарілкою гарячого супу приходять півтори сотні людей щодня.

    Оксана Полюга, кухар: «Щодня варяться 3 баняки супу, баняк молочного кожен раз інша каша і баняк чаю. По п’ятницях роздається бездомним картопля у нас 4 мішки вже стоїть».

    У Львівській області кількість бідних сягає 30 відсотків. На цьому ж рівні Житомирська, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська області. За даними Інституту демографії, найменше тих, чиї доходи нижчі за прожитковий мінімум, -  на сході.

    Олена Сахно, благодійниця: «Я, коли перший раз в житті взяла на себе гріх, відчинила чужий холодильник і не побачила там нічого крім пакунку з сухим горохом, а у цьому будинку живуть троє дітей».

    Не лише їжу, а й гігієнічні засоби, книжки, одяг збирають ці киянки. Лікар та філолог опікуються 30-ма дітьми з Житомирщини. Їхні батьки з різних причин не можуть забезпечити їх всім необхідним.

    Олена Печерська, благодійниця: «Отец 6-х детей, мама умерла. Нужна стиральная машинка, будем после сбора вещей собирать стиральную машинку».  

    Активістки створили об'єднання «Колесо доброти» і залучають до благодійності знайомих. Упевнені, - громада спільними зусиллями бідність можне якщо не подолати, то зменшити у конкретному селі чи місті.

    Олена Печерська, благодійниця: «Очень много людей откликаются. Помогать - потребность человеческой души. Отдавать - это потребность человеческой души».

    Олена Сахно, благодійниця: «Не засуджувати, бо я розумію, що є об’єктивні чинники: немає роботи, люди починають пити, вони втрачають сенс життя. або він є але він змінений, спотворений».  

    Українцям необхідно більше інформації для того, щоби стати заможнішими,- упевнена Аделін Гоне. Представник Організаії Об'єднаних Націй,- вона майже 5 років досліджувала цю проблему на прикладі Криму.

    Аделін Гоне, радник програми розвитку ООН з питань подолання бідності:«Ми попробовали развивать сектор кооперативов. они могли объединиться и попробовать покупать оборудование, трактор с усилиями всех, кто был в этом кооперативе, они могли продать свою продукцию лучше. Быстро и с лучшими ценами».

    Дар’я Феденко, Марічка Кужик, Євген Родіон та Леонід Коваленко, «5 канал»

     

    Попередній матеріал
    Чи поїде Тимошенко на лікування за кордон тепер залежить від народних депутатів
    Наступний матеріал
    Мірило бідності українських політиків
    Теги: